ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року Справа № 906/503/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Олійник Т.М.
за участю представників сторін:
позивача : не з'явився
відповідача : Наумової А.М. адвоката, ордер серія АМ №1064587 від 03.10.23
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" на рішення Господарського суду Житомирської області, постановлену 01.08.23р. суддею Вельмакіною Т.М. о 13:56 у м.Житомирі, повний текст складено 04.08.23р. у справі № 906/503/23
за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг"
про стягнення 318 443,90 грн
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" "Укртатнафта" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" 318443,90 грн основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору поставки нафтопродуктів №165/2/2118 від 31.01.2020.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.08.23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 318 443,90 грн заборгованості, 4 776,66 грн судового збору.
В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 526, 530, 617, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», умови договору поставки від 31.01.2020, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що невиконання зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов'язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов'язання. А тому прийшов до висновку про задоволення позову.
Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01 серпня 2023 року у справі №906/503/23 повністю.
Скаржник вважає, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам, є незаконними та протиправними, а саме рішення таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Так, з посиланням на п.4.2. договору вказує, що підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника.
Зауважує, що та обставина, що рахунки- фактури від 31.01.2022 направлялися позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" лише 21.03.2023 і не були доставлені адресату - також залишилося поза увагою судом першої інстанції.
Вважає про упереджене ставлення суду першої інстанції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг".
Зазначає, що на рахунках-фактури написано лише прізвище виконавця, а не міститься підпис бухгалтера відповідача, скріплений печаткою останнього, як було вказано судом першої інстанції.
На думку скаржника строк виконання зобов'язань за договором поставки ще не настав, а пропорційно подовжився на час дії обставин Форс-мажору.
В обґрунтування своєї позиції посилається на ст. 193 ГК України, ст.ст.530, 627, 628, 638 ЦК України, та зазначає, що у Скаржника виникає обов'язок оплатити надані послуги лише з настанням певної події (виставленням рахунку). Таким чином, обставиною, яка підлягала доказуванню, є саме факт прострочення встановлених Договором строків оплати, що повинні встановлюватися з письмових доказів, що підтверджують момент отримання рахунку. Судом повністю проігноровано докази Відповідача стосовно того, що підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника, а не акт приймання-передачі. Тобто, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про настання строку оплати. А саме, помилковою є думка суду, що строк оплати настає через 60 днів з моменту підписання акту приймання-передачі.
Зважаючи, що Договором передбачено порядок здійснення оплати з урахуванням форс-мажорних обставин, то зазначений у ньому строк, після належного отримання рахунків по вищевказаному договору, подовжується на час дії відповідних обставин.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" "Укртатнафта" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
29.09.23 від представника Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" "Укртатнафта" надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача та прийняти відповідне рішення по суті апеляційної скарги.
В судове засідання з'явився представник скаржника.
Представник скаржника підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у них та надала пояснення на підтвердження своєї позиції, вважає, що звернення до суду із даним позовом було передчасним. Просить апеляційну скаргу задоволити.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
31.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" (відповідач, покупець) було укладено Договір №165/2/2118 поставки нафтопродуктів (далі - договір (а.с. 12-17)).
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов'язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.
Передача товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до продавця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нафтопродуктів (п. 3.2. договору).
Строк поставки: лютий 2020 - грудень 2020 р. (п. 3.3. договору).
Ціна товару за одну метричну тону вказується сторонами у відповідних додатках (Специфікаціях) до даного договору (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.
Згідно з п. 6.1. договору, жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але не обмежуючись такими: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями або іншими, не залежними від сторін обставинами, що виникли після укладення договору і перешкоджають належному виконанню зобов'язань сторін. Якщо будь яка з таких обставин безпосередньо спричинили невиконання зобов'язань в строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно продовжуються на час дії відповідних обставин.
Згідно п. 6.2. договору, якщо ці обставини триватимуть більше одного місяця, то кожна із сторін буде мати право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором та/або розірвати договір в односторонньому порядку, і в цьому випадку жодна із сторін не матиме право на відшкодування іншою стороною можливих збитків. Однак, виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця оплатити фактично поставлений постачальником товар.
Сторона, яка не виконала зобов'язання за цим договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом повідомлення та/або припинення обставин форс-мажору, є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни їх походження, або уповноваженим державним органом (п. 6.3. договору).
Судом встановлено, що 01.01.2022 сторони підписали специфікацію на поставку товару, згідно якої погодили найменування товару, його кількість та ціну (а.с .11).
Також встановлено, що 31.01.2022 сторони підписали акт №1/01 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №165/2/2118 від 31.01.2020 на загальну суму 318443,90 грн (а.с. 12). Отримання товару згідно вказаного акту підтверджував відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судових засіданнях.
На вищевказану суму позивачем були виписані рахунки-фактури №90862624 та №90862626 від 31.01.2022, на яких міститься підпис бухгалтера, скріплений печаткою позивача (а.с.14-15), докази направлення яких відповідачу 21.03.2023 містяться матеріалах справи (а.с. 106).
Додатковими угодами від 18.12.2020 та від 17.12.2021 сторони внесли зміни в розділ з "Умови передачі товару" та розділ 7 "Строк дії договору" (а.с. 9-10).
02.02.2023 позивач направляв відповідачу претензію, згідно якої вимагав у найкоротші терміни здійснити оплату отриманого товару (а.с. 15-16).
Позивач вказав, що на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 318443,90 грн, однак відповідач розрахунки не провів, що стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №165/2/2118 поставки нафтопродуктів від 31.01.2020 (а.с. 7-8).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Так, відповідно до п. 4.2. договору, сторони погодили, що оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.
Як зазначалося вище, 01.01.2022 сторони підписали Специфікацію на поставку Товару, згідно якої погодили найменування товару, його кількість та ціну. Разом з тим, 31.01.2022 сторони підписали акт №1/01 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №165/2/2118 від 31.01.2020 на загальну суму 318443,90 грн. Отримання товару згідно вказаного акту підтверджував відповідач у відзиві на позовну заяву у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
На вищевказану суму позивачем були виписані рахунки-фактури №90862624 та №90862626 від 31.01.2022, на яких міститься підпис бухгалтера, скріплений печаткою позивача (а.с.14-15), докази направлення яких відповідачу 21.03.2023 містяться матеріалах справи (а.с. 106).
Також, слід вказати, що 02.02.2023 позивач направляв відповідачу претензію, згідно якої вимагав у найкоротші терміни здійснити оплату отриманого товару, отримання якої підтверджується описом вкладення у цінний лист, та накладною Укрпошти (а.с. 15-16, 64).
Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи умови п. 4.2. договору, оскільки вищевказана вимога не містить конкретного строку оплати товару, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки у будь-якому випадку не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів, тобто, до 01.04.2022, про що відповідач був обізнаний із дати підписання договору.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що твердження відповідача про неотримання вимоги та рахунків не впливають на оцінку доказів, оскільки останні, за встановлених обставин, не змінюють кінцевого строку розрахунків, а отримання поштової кореспонденції є правом відповідача, ризики не реалізації якого покладаються на останнього.
При цьому, позивачем було долучено в матеріали справи опис вкладення у цінний лист та накладну Укрпошти на підтвердження того, що ним направлялися на адресу відповідача рахунки-фактури у кількості 10 шт, з яких і рахунки по яких позивачем заявлено вимогу у даній справі.
Крім того, умовами договору не визначено обов'язок позивача у визначений термін направляти відповідачу рахунки. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходи для належного виконання своїх обов'язків, будучи обізнаним про необхідність проведення розрахунків за отриманий товар у погоджені сторонами строки - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів.
Разом з тим, відповідач, посилаючись на умови договору вказував, що строк оплати за отриманий товар не настав, а тому позивач передчасно звернувся із таким позовом до суду, щодо цього колегія суддів враховує таке.
Відповідно до Листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, - 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України (ГКУ), сторона договору буде нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання її зобов'язань, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.
Ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належать, зокрема, військові дії, оголошена та неоголошена війна, загальна військова мобілізація тощо.
Згідно зі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно із п. 6.1. договору, жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але не обмежуючись такими: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями або іншими, не залежними від сторін обставинами, що виникли після укладення договору і перешкоджають належному виконанню зобов'язань сторін. Якщо будь яка з таких обставин безпосередньо спричинили невиконання зобов'язань в строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно продовжуються на час дії відповідних обставин.
Згідно п. 6.2. договору, якщо ці обставини триватимуть більше одного місяця, то кожна із сторін буде мати право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором та/або розірвати договір в односторонньому порядку, і в цьому випадку жодна із сторін не матиме право на відшкодування іншою стороною можливих збитків. Однак, виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця оплатити фактично поставлений постачальником товар.
Сторона, яка не виконала зобов'язання за цим договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом повідомлення та/або припинення обставин форс-мажору, є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни їх походження, або уповноваженим державним органом (п. 6.3. договору).
Тобто, критеріями форс-мажору є: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і перебувають за межами впливу двох сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події / подій та наслідків); причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання конкретного зобов'язання. При цьому це обов'язковий елемент форс-мажору, оскільки саме він доводить зв'язок між невиконаними зобов'язаннями та причиною їх невиконання.
При цьому слід звернути увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
З аналізу наведених норм та положень договору слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Судова колегія зауважує, що питання відносно існування на території України надзвичайних (форс-мажорних) обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.
Разом з тим, враховуючи наведене вище, колегія суддів звертає увагу, що невиконання зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов'язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов'язання, що також, узгоджується з п. 6.1 - 6.3 договору, а тому твердження скаржника про те, що строки оплати не настали, є необґрунтованими.
Судова колегія також погоджується із висновком суду першої інстанції, що розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони, тому вказане не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань.
За наведеного, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позову.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 01.08.23 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.23 у справі № 906/503/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.23 у справі №906/503/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
4. Справу № 906/503/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "10" жовтня 2023 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.