ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 688/205/23
Провадження № 22-ц/4820/1418/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2023 року (суддя Козачук С.В.) за позовом акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» (далі - АТ «ЮНЕКС БАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 25.11.2019 між сторонами укладено кредитний договір №0.055.12.1119.ФО_К на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (договорні умови) надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК», що оприлюднені на офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.unexbank.ua (далі - Правила). Відповідно до умов договору останній отримав кошти у кредит в розмірі 41340,21 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором. ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту щомісячно шляхом сплати чергових платежів, зі строком погашення кредиту - не пізніше 25.11.2022 року.
У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.06.2022 має прострочену заборгованість в розмірі 38627,23 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 19921,19 грн., по процентах - 18706,04 грн.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ЮНЕКС БАНК» суму боргу за вказаним вище кредитним договором від 25.11.2019 у розмірі 38627,23 грн. та судовий збір.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2023 року, з врахуванням виправлень, внесених у рішення ухвалою від 17 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що відповідачу ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а тому положення підпункту 1.4.3 пункту 1.4 кредитного договору, укладеного між Банком та відповідачем щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та в розмірах 3,49% від суми кредиту, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів, є нікчемною.
Враховуючи, що нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною умовою, то заборгованість за кредитним договором підлягає перерахуванню.
Оскільки заборгованість згідно розрахунку позивача за тілом кредиту складає 19921,19 грн., за процентами - 2347,79 грн., а всього 22268,98 грн., а відповідачем безпідставно сплачено 28367,62 комісії за обслуговування кредиту, за таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості.
В апеляційній скарзі АТ «ЮНЕКС БАНК», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне дослідження обставин, просить рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2023 року скасувати у повному обсязі у кожній частині, та/або прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги умови укладеного між сторонами кредитного договору, а саме що проценти за користування кредитом нараховуються згідно вимог та порядку, визначених у Правилах; підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до підписання ним кредитного договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування, реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту відповідно до законодавства та графіку платежів, визначеного цим договором; позичальник погодився з тим, що складовою та невід'ємною частиною цього договору є Правила, з якими ОСОБА_1 попередньо ознайомлений та був повністю згідний, розуміє зміст цих Правил, положення яких зобов'язується неухильно дотримуватись та повідомлений, що чинна редакція Правил зі змінами та доповненнями до них розміщена на офіційному сайті Банку. Тобто апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що з умовами кредитування відповідач був належним чином ознайомлений, не заперечував проти них та засвідчив їх власноручно підписом. При цьому договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом першої інстанції неправильно проаналізовано розрахунок заборгованості, наданий позивачем, а саме висновок, що умова кредитного договору про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, є помилковим.
Оскільки, розділом 4 Правил (Права та зобов'язання сторін) встановлено, що у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом більше ніж 180 календарних днів, Банк має право в односторонньому порядку змінити розмір комісії за обслуговування кредиту та в разі застосування Банком права на зміну розміру комісії за обслуговування Банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штраф у розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачем протягом тривалого часу не сплачуються щомісячні платежі (або не в повному розмірі) на погашення кредиту відповідно до графіку платежів, процентів та комісій за користування кредитними коштами, позивачем прийнято рішення звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що кредитний договір та паспорт споживчого кредиту взагалі не містять будь-якого опису послуг із розрахунково-касового обслуговування, за які встановлена комісія. Крім того, як вбачається з позиції Верховного Суду у вказаних правовідносинах встановлення у договорі споживчого кредиту суми щодо сплати комісії за обслуговування кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 25 листопада 2019 року АТ «ЮНЕКС БАНК»та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №0.055.12.1119.ФО_К, на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (договорні умови) надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК», що оприлюднені на Офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.unexbank.ua (а. с. 50-51).
Згідно умов кредитного договору, банк на умовах строковості, повернення, платності та відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит у сумі 41340,21 грн. із терміном (строком) користування до 25 листопада 2022 р. (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов'язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього договору. Цільове призначення (мета) кредиту - споживчі потреби. Термін користування кредитом обчислюється від моменту надання кредиту відповідно до пункту 2.2. цього договору (п.1.1.-1.4.).
Підписавши договір відповідач, акцептував та приєднався до публічної пропозиції на укладення даного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами, що оприлюднені на офіційному сайті Банку за електронною адресою www.unexbank.ua (п.2.1.)
Відповідно до п.1.4 за користування кредитом позичальник сплачує:
-п.п.1.4.1. проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,0% річних.
-п.п.1.4 2. комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня надання кредиту, в розмірі 0,0% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору.
-п.п.1.4.3. комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 3,49 % від суми кредиту, зазначеної в п 1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, шляхом підписання 25 листопада 2019 року паспорта споживчого кредиту.
На підтвердження вказаних обставин АТ «ЮНЕКС БАНК» надало суду: Анкету-заяву (опитувальник клієнта фізичної особи), кредитний договір №0.055.12.1119.ФО_К, Паспорт споживчого кредиту від 25.11.2019 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 01.06.2022 року, виписку по особовому рахунку відповідача за період 25.11.2019 року по 31.05.2022 року (а. с. 4-5, 6-48, 50-51, 52, 53).
Банк свої зобов'язання виконав, надав грошові кошти в розмірі 41340,21 грн., що підтверджується меморіальним ордером №774 від 25.11.2019 року, де призначення платежу зазначено видача кредиту ОСОБА_1 по кредитному договору №0,055.12.19.ФО-к від 25.11.2019 року.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №0.055.12.1119.ФО_К від 25.11.2019 року станом на 01 червня 2022 року становить 38627,23 грн., з яких сума заборгованості за кредитом складає 19921,19 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісіями 18706,04 грн., де 2347,79 грн. проценти та 16358,25 грн. комісія. Як вбачається із наданого розрахунку відповідачем на погашення комісії за обслуговування кредиту сплачено банку 28367,62 грн.
В підтвердження розміру заборгованості надано також виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).
За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.
Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків з приводу того, що вимоги банку у частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, як вбачається з розрахунку заборгованості в розмірі 16358,25 грн. як комісії, є необґрунтованими і до задоволення не підлягають, оскільки обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним. Враховуючи, що нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною умовою, то заборгованість за кредитним договором була перерахована зважаючи на сплату відповідачем комісії за обслуговування кредиту в розмірі 28367,62 грн.
Оскільки заборгованість згідно розрахунку позивача за тілом кредиту складає 19921,19 грн., за процентами - 2347,79 грн., а всього 22268,98 грн., а відповідачем безпідставно сплачено 28367,62 грн. комісії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк