Номер провадження: 11-сс/813/1628/23
Справа № 947/29718/23 1-кс/947/12019/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023160000000581 від 03.04.2023 рокуза апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Чорноморськ, Одеської області, військовослужбовця НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування, громадянин України, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №42023160000000081 від 22.02.2023 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, скоєного за обставин, викладених у клопотанні слідчого.
27.07.2023 року ОСОБА_8 затриманий на підставі ст. 208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
28.07.2023 року Київським районним судом м. Одеси постановлено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
Зазначена ухвала не була оскаржена в апеляційному порядку.
19.09.2023 року постановою керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000000581 до трьох місяців, саме до 27.10.2023 року.
19.09.2023 року слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернулась до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному, з огляду на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, які не перестали існувати з моменту обрання підозрюваному запобіжного заходу та неможливістю завершити досудове розслідування у строк, передбачений ст.219 КПК, з огляду на складність кримінального провадження у сфері обігу наркотичних засобів
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання органу досудового розслідування та підозрюваному продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, строком до 27.10.2023 року.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри висунутої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, які не перестали існувати з моменту обрання запобіжного заходу, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим за результатами розгляду кримінального провадження по суті, особу підозрюваного, який вчинив злочини у сфері обігу наркотичних речовин під час воєнного стану та перебуваючи на військовій службі, а також неможливістю завершення досудового розслідування у строк, визначений ст.219 КПК.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з одночасним покладенням відповідних обов'язків. Захисник вказує, що ризики у кримінальному провадженні слідчим та прокурором не доведені, не враховано даних про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики з місця несення служби, він не має наміру переховуватись від слідства та суду, оскільки такий ризик фактично унеможливлюється воєнним станом в Україні та неможливість перетинати кордон, оскільки ОСОБА_8 являється військовозобов'язаним. Крім того, захисник посилається на наявність у обвинуваченого цивільної дружини та малолітньої дитини. Захисник також вказує на необґрунтованість альтернативного запобіжного заходу у виді застави та його непомірність як для підозрюваного так і для його родини.
Апеляційний розгляду проведено за відсутності підозрюваного, оскільки він не клопотав про здійснення розгляду за його участі, однак його захист забезпечено адвокатом ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.197 КПК, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК, та сукупний строк тримання під вартою підозрюваному, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, не повинен перевищувати дванадцяти місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст.199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою та на законних підставах визначив розмір застави, відповідно до положень п.2 ч.5 ст.182 КПК.
З матеріалів судового провадження вбачається, що на стадії розгляду слідчим суддею питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обґрунтовано підозрюється в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Питання обґрунтованості підозри детально досліджувалось при обранні слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного, в ході якого було встановлено, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому дій.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Колегія суддів вважає, що тяжкість та обґрунтованість пред'явленої на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 підозри, яка була пред'явлена у відповідності до вимог Глави 22 Кримінального процесуального закону України, необхідність завершення досудового розслідування, а також існування ризиків, а саме те, що: підозрюваний, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому дій, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; здійснити незаконний вплив на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, виправдовує необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу підозрюваному та дає апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість оскарженої ухвали слідчого судді.
Доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі, апеляційний суд визнає також необґрунтованими, з огляду на таке.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування підозрюваного апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки останній на даний час підозрюється у скоєнні тяжких злочинів за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що підозрюваний, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Доводи захисника про відсутність ризику можливого переховування підозрюваного, з посиланням на те, що підозрюваний є військовослужбовцем, на якого покладено обов'язки відповідно до законодавства, які він повинен виконувати, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжких злочинів саме з використанням свого становища, тобто перебуваючи на військовій службі.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, - впливу на свідків, в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, оскільки станом на даний час ще вказані особи не допитані в судовому засіданні, а їх покази мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на них, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Колегія суддів визнає вірними висновки слідчого судді про доведеність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення аналогічного кримінального правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_8 триваючий час збував наркотичні засоби, про що свідчить дата внесення відомостей до ЄРДР.
Апеляційний суд вважає, що продовживши строк дії до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя правильно врахував обставини справи та тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, та відповідно до ст.182 КПК вірно визначив останньому як альтернативний запобіжний захід заставу в розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, визначений судом розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Твердження захисника про непомірність для підозрюваного та його родини розміру застави, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки за повідомленням сторони захисту підозрюваний має міцні соціальні зв'язки та родину, які не позбавлені права внести заставу за нього.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника про те, що підозрюваний має місце проживання, одружений, має дитину, позитивні характеристики за місцем несення військової служби, раніше не судимий, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вказані обставини не були тими стримуючими факторами для не вчинення кримінально-протиправних дій.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжких злочинів, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12023160000000581 від 03.04.2023 рокузастосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4