11.10.23
22-ц/812/999/23
Справа номер 489/95/19 Головуючий суду першої інстанції - Коваленко І. В.
Провадження номер 22-ц/812/999/23 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів - Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2023 року, повний текст якого складено 17 липня 2023 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Миколаївська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що19 лютого 2003 року позивач на підставі договору купівлі-продажу №225 набула право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 4/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 1997 року №6-1396.
Житловий будинок відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 червня 1957 року №1875/7 розміщений на земельній ділянці площею 527 кв. м.
Починаючи з 2009 року між співвласниками житлового будинку постійно виникав спір стосовно порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою.
У зв'язку із чим, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2011 року у справі №2-73/11 було визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_4 з частиною в житловому будинку 4/5 виділено земельну ділянку площею 393 кв. м, а ОСОБА_1 з частиною 1/5 - 134 кв. м.
У подальшому рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року у справі №1416/6459/12 проведено поділ будинку АДРЕСА_2 по другому варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 березня 2013 року. ОСОБА_4 виділено 66/100 частки спірного будинку, а ОСОБА_1 - 34/100 частки. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 66/100 частки зазначеного будинку, замість 4/5 частки, що раніше їй належала, а за ОСОБА_1 право власності на 34/100 частки, замість 1/5 частки, що раніше їй належала. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 20 627,52 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки.
Оскільки відбулася зміна часток у праві власності нею було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2011 року по справі № 2-73/11. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Позивач вважала, що оскільки її частка в нерухомому майні згідно з рішенням суду апеляційної інстанції від 08 лютого 2016 року складає 34/100, відповідно її право користування земельною ділянкою має відповідати цій частці.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила провести розподіл земельної ділянки загальною площею 527 кв. м, встановивши для ОСОБА_1 порядок користування земельною ділянкою в розмірі 179 кв. м, а для ОСОБА_4 - у розмірі 348 кв. м.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2021 року до участі у справі після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучено правонаступника ОСОБА_3 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Миколаївську міську раду.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що з моменту виникнення у позивача спільної часткової власності на спірний житловий будинок обидва співвласника окремо здійснювали добудови, які потім фактично використовувались тим співвласником, який їх побудував, тим самим співвласники змінили свої частки в нерухомому майні, що відповідно до законодавства не є підставою для зміни часток співвласників у праві на земельну ділянку та зміни порядку користування нею, який раніше визначений в судовому порядку відповідно до ідеальних часток співвласників в домоволодінні.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.
Позивач зазначала, що наведеними доказами доведено її право користуватися земельною ділянкою у заявленому нею розмірі.
Фактичні обставини справи
19 лютого 2003 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №225 набула право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Інші 4/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 червня 1997 року №6-1396.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2011 року (справа №2-73/11), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2011 року, встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_4 з частиною в житловому будинку 4/5 виділено земельну ділянку площею 393 кв. м, яка прилягає до фасадної частини і лівої бокової межі домоволодіння. Вхід і в'їзд до двору залишається той, що існує. ОСОБА_1 з частиною 1/5 в житловому будинку виділено земельну ділянку 134 кв. м, яка прилягає до правої бокової і задньої торцевої межі домоволодіння. Вхід до двору залишається той, що існує.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року (справа №1416/6459/12), залишеного без змін постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року, проведено поділ будинку АДРЕСА_2 по другому варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 березня 2013 року. ОСОБА_4 виділено 66/100 частки спірного будинку літ. «А-1», зокрема приміщення, що позначені житлова «1-1» пл. 7.90 кв. м, житлова «1-4» пл. 21.50 кв. м, житлова «1-6» пл. 11.70 кв. м, коридор «1-7» пл. 9.20 кв. м, санвузол «1-8» пл. 3.40 кв. м, кухня «1-9» пл. 9.30 кв. м, літня кухня-сарай літ. «В-1», гараж літ. «Е-1», лазня літ. «И-1», душ літ. «К-1», вбиральня літ. «Н-1», 4/5 частини споруд №1, 4/5 частини огорожі №1-3,5-11,14.
ОСОБА_1 виділено 34/100 частки спірного будинку літ. «А-1», зокрема приміщення, що позначені житлова «2-1» пл. 9.9 кв. м, житлова «2-2» пл. 8.70 кв. м, сіни «2-3» пл. 11.80 кв. м, ванна «2-4» пл. 3.60 кв. м, гараж літ. «Ж-1», сарай літ «Г-1», вбиральня літ. «З-1», 1/5 частини споруд 1, 1/5 частини огорожі №1-3, 5-11, 14.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 66/100 частки зазначеного будинку, замість 4/5 частки, що раніше їй належала, а за ОСОБА_1 право власності на 34/100 частки, замість 1/5 частки, що раніше їй належала. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 20 627,52 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки.
Зі змісту вказаного рішення випливає, що зміна ідеальних часток співвласників відбулася внаслідок добудов, прибудов до житлового будинку та господарських будівель кожним із співвласників (попередніми співвласниками). Перерахунок попередніх часток проведено з урахуванням вартості цих будівель, споруд станом на час розгляду справи з визначенням грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
29 серпня 2018 року рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 797 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (Літ.А прим. з №2-1 по №2-4 заг. площ. 34 кв. м., Літ. Ж-1, Г-1, З-1, 1/5 частини №1, 1-3, 5-11, 14) надано нову адресу: АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 жовтня 2018 року №1052 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_4 , 1-4, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9 заг. площ. 63 кв.м, літ. В-1, Е-1, И-1, К-1, Н-1, 4/5 частини №1, 1-3, 5-11, 14, яка належить ОСОБА_4 , надано нову адресу: АДРЕСА_5 . Не перераховане майно залишено за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16 листопада 2018 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 не приватизована, знаходиться у спільному користуванні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
16 квітня 2021 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою О. В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на ім'я її доньки ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_6 .
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з статтею 120 Земельного кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Відповідно до роз'яснень, викладених Пленумом Верховного Суду України у пунктах 19, 21 постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. №7 , виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
При визначенні порядку користування земельною ділянкою суд повинен виходити з розміру первісних часток співвласників у вартості будинку, господарських будівель та споруд. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.
Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом встановлено, що позивач 19 лютого 2003 року придбала 1/5 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а отже відповідно до вищевикладених вимог законодавства отримала у користування земельну ділянку за вказаною адресою у такій самій частці.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 березня 2011 року по справі №2-73/11 визначено порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до належних співвласникам часток нерухомого майна (1/5 та 4/5).
Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.
За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до норм статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи те, що ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн до ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією, а її апеляційну скаргу залишено без задоволення, то зазначені витрати необхідно стягнути з позивача в дохід держави.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2023 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1152,60 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Н. В. Самчишина
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.