Провадження № 2/742/1110/23
Єдиний унікальний № 742/4050/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого-судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А. розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі частини його заробітку. А також стягнути судові витрати та правничу допомогу.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2014 року вона зустрічалася з відповідачем по справі ОСОБА_3 , навіть мали намір одружитися. Проте у 2014 році відповідача було засуджено і він відбував покарання згідно вироку суду. Позивачка не одноразово їздила на побачення до відповідача в с.Суходолка, Полтавської області та на одному з таких побачень в лютому 2016 року вона завагітніла.
Після народження дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та фактичного звільнення з місця відбування покарання, вона з ОСОБА_3 спільно проживали та мали спільний побут. Відповідач визнавав народжену дитину своїм сином. Проте, їхні стосунки не склалися та в подальшому сторони розійшлися. На даний час дитина проживає з позивачкою, відповідач не надає коштів на утримання сина, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини. А також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1073,60 грн., у разі заперечення та невизнання обставин, щодо факту батьківства та призначення судової-генетичної експертизи, вартість якої може складати 7000 грн., витрати на правничу допомогу адвоката - 6030 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, проте згідно заяви її представника, просили розгляд справи проводити без їх участі. Заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а також просили стягнути судові витрати у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте згідно заяви просив розгляд справи проводити без його участі. Заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак просив зменшити суму судових витрат.
Представник Прилуцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання також не з'явився, проте згідно заяви просив розгляд справи проводити без його участі та прийняти рішення у відповідності до законодавства.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ст.121 СК України).
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду (п.3 ч.2 ст.125 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст. 135 цього Кодексу.
Зокрема, ч.1 ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у частині третій ст. 128 Сімейного кодексу України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша ст. 135 Сімейного кодексу України).
Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Відповідно до ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2, 3 ст.9 вищезгаданого Закону передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України (ч.5 ст.9 Закону).
Зокрема, згідно п.1.1 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року за № 96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Підпунктом 2.13.1 Правил передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зокрема, судом встановлено, що згідно копії Свідоцтва про народження від 07 грудня 2016 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Прилуцьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області зроблено відповідний актовий запис №542. Батьками дитини записані: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.7).
Судом установлено, що державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується відповідною копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батьків сформованого 16.08.2017 (а.с.11).
Відповідно до вироку Прилуцького міськрайонного суду від 25.06.2014 провадження №1-кп/742/114/14 ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286КК України і призначено міру покарання у вигляді - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки (а.с.12-14).
Відповідно до рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12.06.2018 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , зареєстрований 25 липня 2009 року, у відділі реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено запис за №217 - розірвано (а.с.15-16).
У відповідності до вимог ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються стронами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейний кодекс України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 народився коли сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі,відповідач у той час відбував покарання за вироком суду, тому відомості про батька дитини були внесені в актовий запис про його народження зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 СК України, при цьому батько дитини - відповідач ОСОБА_3 визнає своє батьківство та не заперечує проти задоволення позову, тому позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню в повному обсязі.
В силу ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Сімейним кодексом України гарантовано згідно ст. 141, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України та роз'яснень, що надані у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ч.ч.1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.1,2 ст.182 СК України).
У відповідних положеннях ст. 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини 1989 року, що 27 вересня 1991 року набула чинності для України, зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а у разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Тому, оцінюючи докази у справі, визнання позову відповідачем у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини від його доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову.
Такий визначений судом розмір аліментів буде відповідати принципам справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст.7 СК України.
Суд враховує, що відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, з огляду на визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду відповідно до квитанції про сплату №74408 від 2023-08-05, а інші 50 % судового збору, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
При цьому, суд враховує, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт перший частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
За матеріалами справи встановлено, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати в повному обсязі. При цьому у позовній заяві позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6030,00 грн.
До позовної заяви додано Договір про надання правничої допомоги від 04.08.2023 (а.с.19) та розрахунок витрат робочого часу, з якого вбачається, що адвокатом Дуденок О.О. за консультацію та складання процесуальних документів витрачено 2 год. 15 хв, вартість за дані послуги складає 6030,00 грн (а.с.20).
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, зважаючи на те що позов ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину задоволено судом у повному обсязі, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвокату Дуденок О.О. підлягають частковому відшкодуванню, а саме в розмірі 3000,00 грн, оскільки, позовна заява про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину є майже шаблонним документом, підготовка якого не потребує багато часу, значних зусиль, особливих навиків та знань, і не може вважатися складною юридичною роботою. Отже, витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю виконаної роботи та непропорційними до предмета спору.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), представник позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.Соборна, буд.16, м.Прилуки, ЄДРПОУ 35075090) про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає в м.Прилуки Чернігівської області, громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м.Прилуки Чернігівської області, матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Внести відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як батька дитини в актовий запис №542 від 07 грудня 2016 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , щомісячно, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 серпня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, підлягає до негайного виконання.
Повернути з Державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , 50% судового збору, тобто (1073,60грн/2=536,80грн) 536,80 грн., сплаченого нею при поданні позовної заяви, відповідно до квитанції №74408 від 05-08-2023.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 1073,60 грн (за вимогу про стягнення аліментів) та решта 50% судового збору (за вимогу про встановлення батьківства) - 536,80 грн, а також правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО