Справа №751/6569/23
Провадження №2-а/751/87/23
Рішення
Іменем України
09 жовтня 2023 року місто Чернігів
НОВОЗАВОДСЬКИЙРАЙОННИЙСУДМІСТАЧЕРНІГОВА
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
при секретарі Курач В. С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, територіального підрозділу Департаменту патрульної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
02.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6203920 від 22.11.2022 року.
Позов обґрунтовано тим, що 22.11.2022 року постановою серії ЕАР №6203920 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним 22.11.2022 року близько 22-00 год. ніби то ПДР України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Вважає, що винесена відносно нього постанова є незаконною, оскільки про її існування він дізнався випадково, ПДР не порушував, письмових повідомлень з протоколом про порушення та доказами не отримував. Оскаржувана постанова є необгрутованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права. Зазначає, що в силу ст. 288 КАС України звільняється від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Ухвалою судді від 07.08.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху. (а.с.9-12)
На виконання вказаної ухвали, 28.08.2023 року від ОСОБА_1 надійшла виправлена позовна заява до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, територіального підрозділу Департаменту патрульної поліції в Чернігівській області та квитанція про сплату судового збору, в якій просить витребувати з ДПП в Чернігівській області адміністративні матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності від 22.11.2022 року та відеозапис порушення ПДР для розгляду в суді та скасувати постанову серії ЕАР №6203920 від 22.11.2022 року УПП в Чернігівській області, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510, стягнути понесені судові витрати.
Крім обставин зазначених в первісному позові зазначає, що постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності він отримав в Новозаводському ВДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, іншої яка б мала читаємий вигляд у нього не має. Просить скасувати вищевказану постанову та стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.08.2023 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
12.09.2023 року позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за його присутності.
15.09.2023 року на адресу суду від представника відповідачів надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти позову і просить в зв'язку з пропуском позивачем строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення - позовну заяву залишити без розгляду, а якщо суд не вбачає підстав для залишення даного позову без розгляду - відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом без поважних на те причин, а саме позивач був присутнім при винесенні оскаржуваної постанови, але відмовився від її отримання, тому копія була направлена йому по пошті. Посилається, що позивач мав можливість оскаржити дану постанову в день її винесення, або коли отримав її у відділі виконавчої служби, але він цього не зробив, а 13.07.2023 року звернувся з заявою до УПП в Чернігівській області ДПП, за результатом розгляду якої 19.07.2023 року на його адресу було направлено відповідь, яку він отримав 21.07.2023 року, а до суду звернувся лише 02.08.2023 року. Вказує, що 22.11.2022 року о 21 год. 44 хв. в м. Чернігові по вул. 1-го Травня, 164, громадянин ОСОБА_1 перейшов проїзну частину дороги через регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світофора, а саме червоний, чим порушив п. 4.9 ПДР України, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП. Отже, інспектором роти №4 БУПП в Чернігівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Масленим О.В. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6203920, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Так, виявивши порушення ПДР поліцейський вжив заходи щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та, як наслідок у результаті розгляду справи, виніс відносно позивача вказану постанову. Доказами, які підтверджують вчинення позивачем правопорушення є відеозапис з портативного відеореєстратора. Однак, оскільки правопорушення відбулося 22.11.2022 року, а ухвалу суду від 31.08.2023 року було отримано 05.09.2023 року, то в силу вимог чинного законодавства, закінчився строк зберігання вказаного відеозапису, який становить 30 діб, а тому його було автоматично видалено. Отже, всі зауваження позивача, як підстави для скасування оскаржуваної постанови, не усуваються фактами вчинення ним правопорушення та носять суто суб'єктивний характер і свідчать про намагання уникнути відповідальності.
На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, приходить до наступного висновку.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 КАС України.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 262 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частина 1 ст. 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:
1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.
За змістом ст. 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Так, спрощене провадження, як з викликом, так і без виклику сторін спрямоване на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.
Відтак, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, надавати суду свої докази на спростування взаємних вимог та заперечень у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими КАС України.
Усі наявні у сторін докази безперешкодно можуть бути надані ними суду в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмовому провадженні).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги предмет, підстави та характер спірних правовідносин, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження та приходить до висновку про залишення клопотання без задоволення.
Щодо пропущеного позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями ч. 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржувану постанову отримав в Новозаводському відділі ДВС у м.Чернігові, після відкриття виконавчого провадження (а.с.3), а 13.07.2023 року звернувся до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції з заявою, про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та надання відеофіксації правопорушення і копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6203920 від 22.11.2023 року, за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідь на яку останнім, з огляду інформації статусу відстеження поштового повідомлення, було отримано 21.07.2023 року, але не надано, а ні копії оскаржуваної постанови, а ні відеозапису правопорушення. (а.с.50, 51)
Таким чином, беручи до уваги вищевказані обставини, суд вважає, що процесуальний строк звернення із позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивачем пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню, оскільки можливість звернення особи в досудовому порядку до органу який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, для з'ясування обставин справи, не заборонена законом.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановив наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України).
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6203920 від 22.11.2022 року, винесеною інспектором роти №4 БУПП в Чернігівськй області ДПП Масленим О.В., 22.11.2022 року о 21 год. 44 год. в м. Чернігові по вул. 1-го Травня, 164, громадянин ОСОБА_1 перейшов проїзну частину дороги через регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світофора, а саме червоний, чим порушив п. 4.9 ПДР України, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.(а.с.4, 20, 45)
Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, копія якої була направлена позивачу по пошті. (а.с.47,48)
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За умовами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до положення ч. 1 ст. 127 КУпАП адміністративна відповідальність настає за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.10 ПДР визначено, що пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.
Пунктом 4.9 ПДР України визначено, що у місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора. У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст. 77 КАС України)
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззапереченим доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У свою чергу, згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. На суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
У рішенні по справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого; докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення, не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень, щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019 по справі №357/10134/17 та від 11.12.2019 по справі №761/41786/16а, - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.
Таким чином, достатніх доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП, зокрема, фото- чи відеозапис, яким би було зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не надано, в матеріалах справи відсутні жодні докази можливої причетності ОСОБА_1 до даної події адміністративного правопорушення.
Крім того, в оскаржуваній постанові особу пішохода ОСОБА_1 , в умовах правового режиму воєнного стану, посвідчено згідно посвідчення водія НОМЕР_1 від 04.03.2014 року.
Наведені обставини не дають змоги суду однозначно оцінити дії ОСОБА_1 як щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, зокрема, так і щодо місця та часу виниклої події.
Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №6203920 від 22.11.2022 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 127 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
А тому, понесені позивачем судові витрати (а.с.15), підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 72 - 77, 90, 121, 122, 132, 241-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд, -
Вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду з позовом - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6203920 від 22.11.2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 546 (п'ятсот сорок шість) гривень 80 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі: Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Громадянська, буд.66 м. Чернігів, 14037);
Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд.3 м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646)
Повний текст рішення складено 09.10.2023 року.
Суддя О. Г. Деркач