ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. Справа№ 925/181/20(925/535/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Копитової О.С.
Полякова Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Михайленко С.О.
представники учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Андрєєва Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року
у справі №925/181/20(925/535/23) (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М.
до Фізичної особи-підприємця Андрєєва Андрія Володимировича
про стягнення грошових коштів у сумі 80 000,00 грн.
в межах справи №925/181/20
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена"
про банкрутство юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року у справі №925/181/20(925/535/23) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ФОП Андрєєва А.В. на користь ТОВ "Селена" 55 000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ФОП Андрєєв А.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 у справі №925/181/20(925/535/23) та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Коробенко Г.П.
Ухвалою суду від 05.07.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Андрєєва Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року у справі №925/181/20(925/535/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/181/20(925/535/23) за позовом ТОВ "Селена" до ФОП Андрєєва А.В. про стягнення грошових коштів у сумі 80 000,00 грн. в межах справи №925/181/20 за заявою ГУ ДПС у Черкаській області до ТОВ "Селена" про банкрутство юридичної особи.
14.07.2023 супровідним листом Господарського суду Черкаської області №925/181/20(925/535/23)/9038/2023 від 10.07.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 апеляційну скаргу ФОП Андрєєва А.В. на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року у справі №925/181/20(925/535/23) залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази доплати судового збору у розмірі 3027,00 грн.
Вищезазначену ухвалу суду направлено 10.08.2023 на офіційну електрону адресу представника скаржника адвоката Дроздович О.О. у відповідності до ч.6 ст. 120 ГПК України.
21.08.2023 року через відділ документального забезпечення суду, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 07.08.2023 року надано докази доплати судового збору.
У зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 року для розгляду справи №925/181/20(925/535/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Поляков Б.М.
Ухвалою суду від 22.08.2023 вищевказаною колегією суддів поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Андрєєва А.В. на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 у справі №925/181/20 (925/535/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 19.09.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ТОВ "Селена" арбітражного керуючого Голінного А.М. надійшли відомості на виконання вимог ухвали суду, а від представника скаржника - заява по справі.
Ухвалою суду від 19.09.2023 розгляд справи №925/181/20(925/535/23) відкладено на 26.09.2023 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.
Представники учасників провадження у справі в судове засідання 26.09.2023 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкладення розгляду справи на офіційні електронні адреси у відповідності до ч. 6 ст. 120 ГПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
26.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/181/20 про банкрутство ТОВ "Селена", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 03.03.2020 року за заявою ГУ ДПС у Черкаській області.
Постановою суду від 07.07.2020 року ТОВ "Селена" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А.М.
У квітні 2023 року боржник в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. звернувся до Господарського суду Черкаської області у межах справи №925/181/20 про банкрутство ТОВ "Селена" з позовом до ФОП Андрєєва А.В. про стягнення з останнього коштів у сумі 80 000,00 грн.
В обґрунтування вказаного позову позивач зазначає, що у ході здійснення заходів ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено перерахування з рахунку ТОВ "Селена" на рахунок ФОП Андрєєва А.В. грошових коштів у сумі 80 000,00 грн. Однак, будь-які документи на підтвердження правомірності проведення відповідних платежів та існування між сторонами договірних правовідносин у ліквідатора банкрута відсутні та відповідачем не надано.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві посилається на відсутність правових підстав для стягнення коштів, а також на пропуск позивачем строку позовної давності, який сплив у 2019 та 2020 роках.
За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року у справі №925/181/20(925/535/23) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ФОП Андрєєва А.В. на користь ТОВ "Селена" 55 000,00 грн.
Дане рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених ліквідатором вимог, однак в частині вимог на суму 25 000,00 грн. сплив строк позовної давності, що стало причиною для відмови у задоволенні цих вимог.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з випискою ТВБВ Київське регіональне відділення АТ "Банк інвестицій та заощаджень" по рахунках ТОВ "Селена" за період з 29.02.2012 до 27.11.2020 боржником 21.04.2017 перераховано на користь ФОП Андрєєва А.В. 25 000,00 грн., призначення платежу: "За проведення оцінки майна зг. дог. №170414-01 від 14.0043.17 у сумі 25000,00 грн., без ПДВ".
Крім того, 27.11.2017 згідно із заключною випискою АТ КБ "ПриватБанк" по поточному рахунку ТОВ "Селена" № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 платіжними документами за №2018, 2017 та 2016 вказаним підприємством перераховано на користь ФОП Андрєєва А.В. кошти: у сумі 12 500,00 грн., призначення платежу: "часткова оплата за проведення незалежної експертної оцінки по дог №170021-02 від 21.11.2017 без ПДВ"; у сумі 12 500,00 грн., призначення платежу: "часткова оплата за проведення незалежної експертної оцінки по дог №170021-02 від 21.11.2017 без ПДВ"; у сумі 5 000,00 грн., призначення платежу: "за проведення незалежної експертної оцінки по дог №170021-03 від 21.11.2017 без ПДВ".
Також 21.04.2016 згідно з випискою ТВБВ Київське регіональне відділення АТ "Банк інвестицій та заощаджень" по рахунках ТОВ "Селена" за період з 29.02.2012 до 27.11.2020 боржником було перераховано на користь ФОП Андрєєва А.В. 25 000,00 грн., призначення платежу: "За проведення оцінки майна зг. дог. №160328-04 від 28.03.16 у сумі 25000,00 грн., без ПДВ".
У зв'язку із відсутністю ліквідатора будь-яких документів на підтвердження правомірності проведення відповідних платежів та існування між сторонами договірних правовідносин, 20.01.2021 та повторно 05.04.2021 ліквідатор банкрута звернувся до ФОП Андрєєва А.В. із запитами від 20.01.2021 №925/181/20/44 та від 05.04.2021 №925/181/20/235, в яких просив надати копії усіх первинних та інших документів (в тому числі договорів, які укладались між ТОВ "Селена" та ФОП Андрєєвим А.В., з усіма додатками, змінами, актами, укладеними щодо вказаних договорів, тощо), пов'язаних із наступними платежами банкрута на користь ФОП Андрєєва А.В.: 21.04.2016 у сумі 25000,00 грн. "за проведення оцінки майна зг.дог. №160328-04 від 28.03.16 у сумі 25000,00 грн."; 21.04.2017 у сумі 25000,00 грн. "за проведення оцінки майна зг.дог. №170414-01 від 14.04.17 у сумі 25000,00 грн."; 27.11.2017 у сумі 12500,00 грн. "часткова оплата за проведення незалежної експертної оцінки по договору №170021-02 від 21.11.2017"; 27.11.2017 у сумі 12500,00 грн. "часткова оплата за проведення незалежної експертної оцінки по договору №170021-02 від 21.11.2017; 27.11.2017 у сумі 5000,00 грн. "часткова оплата за проведення незалежної експертної оцінки по договору №170021-03 від 21.11.2017", зокрема: договір №160328-04 від 28.03.2016; договір №170414-01 від 14.04.2017; договір від 170021-02 від 21.11.2017; договір №170021-03 від 21.11.2017; висновки та звіти, складені на виконання вказаних договорів щодо оцінки майна банкрута; перелік майна, оцінка якого була здійснена в рамках вказаних договорів і визначена вартість такого майна.
Згідно даних сайту АТ "Укрпошта" поштові відправлення (запити) за штрихкодовими ідентифікаторами №1801604771192 та №1801604918428 були отримані відповідачем 25.01.2021 та 08.04.2021 відповідно, однак будь-якої відповіді на свої звернення ліквідатором банкрута отримано не було.
З метою отримання вказаних документів ліквідатор банкрута у травні 2021 року звернувся до суду із заявою про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.06.2021 у даній справі, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021) заяву боржника в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. від 18.05.2021 №925/181/20/362 задоволено повністю; витребувано від ФОП Андрєєва А.В. на користь ТОВ "Селена" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голіного А.М. належним чином завірені копії наступних документів: договору №160328-04 від 28.03.2016 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, змінами та актами на їх виконання; договору №170414 від 14.04.2017 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, змінами та актами на їх виконання; договору №170021 від 21.11.2017 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, змінами та актами на їх виконання; договору №170021-03 від 21.11.2017 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, змінами та актами на їх виконання; висновків та звітів про оцінку майна, складених на виконання вказаних договорів №160328-04 від 28.03.2016, №170414 від 14.04.2017, №170021 від 21.11.2017 та №170021-03 від 21.11.2017 щодо оцінки майна ТОВ "Селена"; уповноважено ліквідатора ТОВ "Селена", арбітражного керуючого Голінного А.М. на отримання від ФОП Андрєєва А.В. вказаних документів.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення по справі, дійшов висновку, що до діяльності фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб (ст.51 ЦК України), в тому числі й акти, згідно з якими фізична особа-підприємець зобов'язана зберігати первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, документи фінансової звітності та інші документи для цілей оподаткування не менш як 1095 днів (ст.44 ПК України), а документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна не менше ніж п'ять років (Постанова КМ України від 10.09.2003 №1440, п.59 Національного стандарту №1), зобов'язана забезпечувати збереженість Національного архівного фонду, зобов'язана знищувати документи лише на підставі експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства зі складенням відповідного акту про вилучення для знищення документів. Знищення документів до закінчення установлених строків зберігання, без проведення експертизи їх цінності і без складення акта на знищення забороняється (ст.4-6 Закону України" Про національний архівний фонд").
У вищенаведеній постанові судом також встановлено, що Андрєєв А.В., як фізична особа-підприємець та суб'єкт оціночної діяльності, зобов'язаний зберігати витребувані документи не менш як п'ять років та лише після закінчення цього строку у нього виникає право на знищення цих документів, яке може бути ним реалізоване шляхом проведення експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства, складення акта про вилучення для знищення документів та акта про знищення.
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, колегією суддів відхиляються доводи скаржника в апеляційній скарзі стосовно того, що Андрєєв А.В., як ФОП, не зобов'язаний зберігати витребувані у нього документи не менш ніж п'ять років, а також про те, що це не передбачено нормами діючого законодавства, оскільки наведені твердження фактично зводяться з незгоди останнього з рішенням суду у справі, яке набрало законної сили, та за своєю суттю є намаганням відповідача досягти повторної оцінки доказів, які вже були предметом дослідження у суді.
09.12.2021 ліквідатором банкрута було направлено на адресу Державного архіву міста Києва запит від 09.12.2021 №925/181/20/1115 з метою отримання інформації про те, чи були подані на розгляд до архівної установи від ФОП Андрєєва А.В. акт (акти) про вилучення для знищення документів, схвалені ЕК, з доданою довідкою про проведення перевірки органами доходів і зборів, в тому числі й щодо документів даного суб'єкта господарювання, складених у період з 01.01.2016 по 31.12.2018, серед яких, у тому числі, містились документи, перелічені в ухвалі від 10.06.2021 у справі №925/181/20 (якщо так, повідомити, чи були погоджені вказані акти архівною установою та дата їх погодження).
У відповідь на вказаний запит Державний архів міста Києва листом №068/05-19/3008 від 15.12.2021 повідомив, що ФОП Андрєєв А.В. не надавав на розгляд ЕПК Державного архіву міста Києва акти про вилучення для знищення, не внесених до Національного архівного фонду.
З метою виконання ухвали суду від 10.06.2021 року у справі №925/181/20 ліквідатор банкрута 17.02.2022 року звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ярового О.В. від 20.04.2022 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання ухвали суду від 10.06.2021 року у справі №925/181/20.
Постановою старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ярового О.В. від 02.03.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 виконавчий документ (ухвалу суду від 10.06.2021 у справі №925/181/20) повернуто стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Рішення державного виконавця мотивовано тим, що "відповідно до заяви боржника ФОП Андрєєв А.В. встановлено, що він фактично не має витребуваних в нього договорів із усіма додатками, зазначеними у виконавчому документі".
Вищенаведені обставини у своїй сукупності стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення грошових коштів.
В силу приписів ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.11, 177, 202, 509, 1212 ЦК України чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що у матеріалах справи відсутні як докази укладення у письмовій формі кожної з угод у формі одного документа (договору), вказаних у банківських виписках, так і докази фіксації факту вчинення правочинів у кількох документах.
Наявні у справі банківські виписки не містять усіх істотних умов вказаних у них договорів від 28.03.2016 №160328-04, від 14.04.2017 №170414-01, від 21.11.2017 №170021-02 та від 21.11.2017 №170021-03 про надання послуг з експертної оцінки майна, тому не свідчать про укладення таких угод.
Таким чином, за відсутності тексту вказаних вище правочинів, суд позбавлений можливості оцінити їх зміст та встановити строки і порядок виконання сторонами зобов'язань за ним, що свідчить про відсутність правових підстав для перерахування коштів боржником і їх набуття відповідачем.
Відповідно до ст.1212 та 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
За вказаних вище обставин, враховуючи не доведення відповідачем факту укладення правочинів, на підставі яких банкрутом перераховано відповідачу кошти, та ненадання їх примірників суду, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.
Твердження відповідача у поданій апеляційному суду 12.09.2023 заяві про те, що не подання відзиву на апеляційну скаргу є свідченням свідомого невиконання вимог ухвали суду та відсутності у позивача доводів на спростування апеляційної скарги відповідача, що фактично є згодою ліквідатора з такою скаргою, є безпідставним та колегією суддів відхиляються, оскільки аналіз положень процесуального законодавства, зокрема ст. 263 ГПК України, свідчить про право сторін, а не їх обов'язок, на подання відзиву на апеляційну скаргу, а відсутність такого відзиву або неприйняття його судом до уваги з будь-яких причин не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог на підставі наявних у справі доказів.
Щодо заяви відповідача про пропуск строку позовної давності колегія зазначає, що відповідно до приписів статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому, за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. (Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 17.02.2022 у справі №760/16111/15-ц, від 25.01.2018 у справі №910/7394/17 та від 13.03.2018 у справі №911/1555/17).
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, то в даному випадку підлягає розгляду та дослідженню заява відповідача про застосування строку позовної давності, поважності причин її пропуску та можливого застосування відповідних наслідків пропуску такого строку.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16).
Як було встановлено вище, позивачем здійснено наступні платежі:
- 21.04.2016 на суму 25 000,00 грн.;
- 21.04.2017 на суму 25 000,00 грн.;
- 27.11.2017 на загальну суму 30 000,00 грн.
Таким чином, право у позивача на повернення коштів виникло з моменту їх перерахування відповідачу, тобто з 21.04.2016, 21.04.2017 та 27.11.2017.
Отже, трирічний строк позовної давності по стягненню вказаних вище сум закінчується, відповідно, 22.04.2019, 22.04.2020 та 28.11.2020.
Разом з тим, при вирішенні спору судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (який набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.
Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень статей 256, 258 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені норми законодавства з урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв'язку із карантином в Україні, судова колегія дійшла висновку, що трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення коштів на загальну суму 55 000,00 грн. (платежі 21.04.2017 та 27.11.2017) припав на дію введеного в Україні карантину, а тому продовжується на строк дії карантину.
В той же час станом на 02.04.2020 строк позовної давності за стягненням коштів у сумі 25 000,00 грн., перерахованих 21.04.2016, є таким, що сплив.
Вказані вище обставин спростовують доводи апелянта про сплив строку позовної давності, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 55 000,00 грн., заявлених в межах строків позовної давності.
Твердження апелянта про пропуск позивачем процесуального строку на звернення до суду з даним позовом, а також про не доведення позивачем того, яким саме чином запроваджені у зв'язку із введеним в Україні карантином обмеження спричинили пропуск позивачем позовної давності, з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та на постанову Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №370/522/16-ц, не заслуговують на увагу з наступних причин.
Позовна давність не є інститутом процесуального права, а тому доводи скаржника на пропуск позивачем строків позовної давності з посиланням на внесені в ГПК України зміни щодо процесуальних строків, зокрема в частині їх поновлення з причин, що зумовлені запровадженими карантином обмеженнями, в даному випадку є помилковими, як наслідок судом апеляційної інстанції до уваги не беруться висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2022 у справі №370/522/16-ц, оскільки вони не є релевантними у даній справі, адже фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, а також матеріально-правове регулювання у цій справі та у справі, що наразі є предметом розгляду, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин.
Слід наголосити, що строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, було продовжено на строк дії карантину на підставі іншої норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", ніж тої, яку зазначає скаржник,що в свою чергу спростовує його доводи в наведеній частині.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині вирішення питання щодо зміни ціни позову, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки позивачем у відповіді на відзив не було змінено ціну позову, а лише надано пояснення на спростування заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, як наслідок, судом першої інстанції розглянуто спір у межах первісно заявлених позовних вимог (80000,00 грн.) і прийнято рішення про часткове їх задоволення.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Андрєєва Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року у справі №925/181/20(925/535/23) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2023 року у справі №925/181/20(925/535/23) залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 10.10.2023 року після виходу судді Копитової О.С. з відпустки.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді О.С. Копитова
Б.М. Поляков