ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2023 р. Справа№ 915/686/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Гончарова С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023, повний текст якого складений 19.05.2023
у справі № 915/686/22 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»
до Миколаївської обласної ради
про стягнення 26 782,76 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 19 301,39 грн., пені в сумі 3 812,69 грн., 3% річних в сумі 407,71 грн. та інфляційних втрат 3 260,97 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу № 42АВ540-11442-21 від 24.01.2022, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору (для споживача, що не є побутовим), з оплати послуг з розподілу природного газу за квітень 2022 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні збитки.
У поданому відзиві відповідач проти задоволення послуг заперечив, пославшись на те, що:
- 24.01.2022 між сторонами було укладено договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання № 42АВ540-11442-21, згідно з яким відповідач отримував та сплачував послуги з розподілу природного газу для потреб адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради за адресою: м. Миколаїв. вул. Адміральська, буд. 22, проте 29.03.2022, в період військової агресії Російської Федерації проти України та ведення воєнного стану, внаслідок ракетного удару зруйновано центральну частину адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, пошкоджено її інженерні мережі, у тому числі мережі газопостачання, що було висвітлено як у місцевих, так і у всеукраїнських ЗМІ. Рятувально-пошукова операція проводилась у період з 29.03.2022 до 02.04.2022, на місці якої працювали представники усіх аварійних комунальних служб, у тому числі і позивача;
- вказані обставини, про які було відомо позивачу, є форс-мажорними та засвідчені листом Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань, у тому числі зобов'язань позивача з доставки та розподілу газу (про надання послуг з розподілу природного газу) до адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради у квітні 2022 року, так як мережі постачання були зруйновані;
- фактичне припинення надання послуг постачальником/фактичне вилучення об'єкта споживання із заяви-приєднання відбулося 29.03.2022 незалежно від дати розірвання договору сторонами внаслідок форс-мажорних обставин (30.04.2022), у зв'язку з чим, повний календарний місяць, у якому сталося фактичне припинення споживання газу за незалежними від сторін обставинами та у зв'язку з цим припинення договірних відносин, це саме березень 2022 року, тому заборгованість за послуги, що не надавалися та не могли надаватися фактично у квітні 2022 року, у споживача перед постачальником відсутня;
- договір розподілу природного газу від 24.01.2022 № 42AB540-11442-21 було укладено відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» за переговорною процедурою, яка передбачає звітування про виконання (розірвання) договору, у зв'язку з чим, звіт про дострокове припинення дії договору та виконання його в сумі 57 904,14 грн. з ПДВ (січень-березень 2022 року за ціною 19 301,39 грн. з ПДВ на місяць) було оприлюднено в електронній системі закупівель 18.05.2022 за № UA-2022-01-11-001628-а, відповідно було знято юридичні бюджетні зобов'язання за закритим договором в Держказначействі;
- одержані відповідачем акт № MКП82008497 щодо наданих у квітні послуг з розподілу природного газу (потужності) на суму 19 301,39 гри та рахунок на оплату від 21.09.2022 № 62014597 до нього, не можуть вважатися належним чином оформленими первинними документами в розумінні частини першої та частини п'ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, оскільки господарські операції повинні бути оформлені первинними документами та відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені, тобто у березі 2022 року, а додані до позовної заяви акти наданих послуг: надані споживачу більше ніж через 5 місяців після розірвання договору, не відображають фактичне здійснення операції внаслідок відсутності технічної можливості надання послуг розподілу в цей період, не містять підписів та печаток споживача, у зв'язку з тим, не відповідають вимогам Закону до первинного документа та не може підтверджувати фактичне здійснення господарської операції, що позбавляє його юридичної значимості.
У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:
- відповідачем, в супереч положень розділу Х типового договору, не надано жодного документу якій би підтверджував виникнення форм-мажорних обставин. Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняться від відповідальності за невиконання умов договору), згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати;
- виходячи з наведених норм законодавства та умов спірного договору підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, а лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який міститься посилання у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень Законодавства, у зв'язку з чим, за відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підстав звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань є необґрунтованими та безпідставними;
- виходячи з положень п. 5 глави 2, п. 3 глави 3 розділу 1 Кодексу ГРМ та абз. 10 п. 1.4. розділу 1 Типового договору, послуга з розподілу природного газу це не тільки фізичне переміщення природного газу з метою доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а Споживачі сплачують саме за замовлену потужність, тому що Оператор ГРМ має забезпечити і підтримувати замовлену потужність (тримати газ під певним тиском) у системі щоб він був доступним споживачам будь-якої миті, незалежно від того, скільки газу споживається, чи споживається він взагалі, у зв'язку з чим, саме на ці роботи й де плата за розподіл (доставку) газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл для кожного Оператора ГРМ. Отже з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу;
- лист відповідача від 11.04.2022 № 281-11/05-22, яким, за твердженням відповідача, засобами електронної пошти було повідомлено позивача про неможливість продовження договірних відносин згідно з умовами укладеного між сторонами типового договору розподілу природного газу від 24.01.2022 № 42AB540-11442-21, зареєстровано останнім 24.04.2022 № СЛ-1828-54003-0422, однак, вказаний лист було отримано позивачем нарочно, але не 24.04.2022, a 25.04.2022, разом з листом відповідача від 25.04.2022 № 305-11/05-22 «Про механічне від'єднання точок надання потужності» (додається), в якому відповідач повідомляє про неможливість продовження договірних відносин згідно з умовами укладеного між сторонами договору від 24.01.2022 № 42AB540-11442-21 та просить механічно від'єднати точки надання потужності;
- фактичне припинення споживання природного газу відповідачем жодним чином не відмінило обов'язку позивача, передбаченого пп. 2 п. 7.1. розділу VII Договору, забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору, а тому, тільки після повідомлення відповідача, отриманого позивачем 25.04.2022, про намір фізичного від'єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, надання послуги розподілу природного газу було припинено, а обсяг вивільненої технічної потужності відповідача передано до резерву потужності;
- з урахуванням вимог абз. 2 п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, згідно якого оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору, відповідача зобов'язано здійснити оплату послуги розподілу природного газу до кінця квітня 2022 року - місяця в якому і було розірвано Договір.
У запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач зазначив про те, що:
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не виданий за зверненням будь-якого суб'єкта господарської діяльності, як це передбачено абзацем третім частини третьої ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а виданий за іншим механізм, у зв'язку із військовою агресію Російської Федерації проти України, та стосуються усіх суб'єктів в Україні, для яких стало неможливим виконання зобов'язань за певних обставин. При цьому, Верховний Суд у постановах від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21, від 14.09.2022 у справі № 420/143/22 та від 14.09.2022 у справі № 160/26479/21, описуючи форс-мажорні обставини на підставі вказаного листа Торгово-промислової палати України, приймає його в якості документу підтверджуючого форс-мажорні обставини. Таким чином, твердження позивача про необґрунтованість та безпідставність посилання Миколаївської обласної ради на наявність обставин непереборної сили за відсутності сертифікату с хибним;
- безумовно сам по собі лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є обґрунтуванням форс-мажору у правовідносинах між позивачем та відповідачем, оскільки обов'язковим критерієм для можливості застосування до конкретних правовідносин правових наслідків форс-мажору с причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання і непереборними обставинами, який на практиці визначаються завжди щодо кожного спірного зобов'язання окремо, однак, між ракетним ударом по адміністративній будівлі Миколаївської обласної ради, в результаті якого знищено будівлю, у тому числі мережі газопостачання, та неможливістю виконати Споживачем зобов'язання по прийняттю послуги з розподілу природного газу очевидно є причинно-наслідковий зв'язок. Вказані обставини с форс-мажорними і для надання Оператором ГРМ послуг відповідачу та іншим суб'єктам, що перебували у зруйнованій адмінбудівлі;
- предметом Типового договору є не лише надання послуги з розподілу природного газу, а й зобов'язання Споживача прийняти таку послугу, яку відповідачем, по незалежним від нього причинам, в результаті обставин непереборної сили не виконано, у зв'язку з чим, не підписано відповідні підтверджуючи виконання послуги документи (акти), про що детально зазначено у позові;
- лист від 11.04.2022 № 281-11/05-22 (тобто в межах 14 днів), яким офіційно повідомлено позивача про обставини, що унеможливлюють виконання обома сторонами умов укладеного договору у зв'язку з руйнуванням об'єкта газопостачання за незалежними від сторін обставинами, надійшов електронною поштою в день відправлення 11.04.2022 та був зареєстрований Оператором ГРМ тільки 25.04.2022 за № СЛ-1828-54003-0422), а відповідь надано 15.05.2022 за № 54003.1-СЛ-7257-0522;
- виходячи з системного аналізу п. 5 глави 2 та п. 3 глави 3 розділу 1 Кодексу ГРМ, абзацу 10 п. 1.4. розділу І та п. 2.2. Розділу ІІ Типового договору, вбачається, що Договором регулюються взаємовідносини саме для споживання; для можливості розподілу газу обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача; послуга з розподілу природного газу включає в себе забезпечення доступу і розподіл природного газу, отже послуга з розподілу природного газу не існує сама по собі, без мети споживання такого газу, без наявності фізичного підключення та забезпечення доступу до газорозподільної системи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
- обставини ракетного удару Російської Федерації 29.03.2022 по м. Миколаїв, а саме: влучення в адміністративну будівлю Миколаївської обласної ради за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, є загальновідомими, так само як і факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022;
- позивач про вказані обставини був обізнаний, та, як зазначалось відповідачем та не заперечувалось позивачем, рятувально-пошукова операція проводилась у період з 29.03.2022 до 02.04.2022, на місці якої працювали представники усіх аварійних комунальних служб, у тому числі і представники АТ «МИКОЛАЇВГАЗ»;
- отже позивач був обізнаний про настання обставин непереборної сили, про їх надзвичайність та невідворотність для відповідача;
- як тільки стало можливим, 11.04.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 281-11/05-22 про дострокове припинення дії договору, в якому повідомив про неможливість продовження договірних відносин згідно з умовами укладеного між сторонами договору від 24.01.2022 № 42AB540-11442-21 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та руйнуванням 29.03.2022 адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради внаслідок ракетного удару, значним пошкодженням мереж та інфраструктури, зокрема мереж газопостачання, вказав, що оплату за надані до цієї дати послуги буде здійснено відповідно до норм діючого під час оголошеного воєнного стану законодавства та просив надати на електронну адресу: post@mk-oblrada.gov.ua або oblrada@mksat.net рахунки та акти за березень 2022 року та акти звіряння розрахунків за станом на 29.03.2022;
- 25.04.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 305-11/05-22 про механічне від'єднання точок надання потужності, в якому повідомив про неможливість продовження договірних відносин згідно з умовами укладеного між сторонами договору від 24.01.2022 № 42AB540-11442-21 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та руйнуванням 29.03.2022 адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради внаслідок ракетного удару, значним пошкодженням мереж та інфраструктури, зокрема газових мереж, та просила механічно від'єднати точки потужності;
- виходячи з норм законодавства, висновків Верховного Суду та аналізу ст. 218 ГК України, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань;
- факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим та з огляду на обставини встановлені вище, а саме знищення адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, у тому числі мережі газопостачання, в наслідок ракетного удару Російською Федерацією стало підставою неможливості виконання договірних зобов'язань, а саме неможливості споживати природний газ та приймати / користуватись послугами з розподілу природного газу, що, на думку суду підтверджує існування причинно-наслідкового зв'язку між подією та її наслідками;
- позивач був обізнаний про влучення ракети в адміністративну будівлю Миколаївської обласної ради, у тому числі мережі газопостачання, що не позбавляло останнього права, згідно пп. 8 п. 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ та п. 9.1. Договору, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадку: визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт, чого позивачем зроблено не було.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що судом першої інстанції взагалі не обґрунтовано відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, так як наявність форс-мажорних обставин звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язання та не звільняє від виконання самого зобов'язання.
Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023, справу № 915/686/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 915/686/22 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 915/686/22.
03.07.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
17.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі
Станом на 10.10.2023 відзивів, інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023, від 26.07.2023 № № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
24.01.2022 відповідач, відповідно до заяви-приєднання № 42АВ540-11442-21 до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1418 від 11.08.2016, № 691 від 12.07.2018, № 2080 від 07.10.2019 та № 1469 від 29.07.2020.
За умовами п. 1.1. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2498 (далі Договір), цей Типовий договір розподілу природного газу (далі Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору, Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 1.4. передбачені терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають такі значення, зокрема:
Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи в особі відповідача, що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії на розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, виданої постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 № 853, із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 04.06.2019 № 944;
Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача;
Споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі газорозподільних систем.
Відповідно до п. 1.5. Договору, надалі за текстом цього Договору Оператор ГРМ та Споживач, коли вживаються окремо, іменуються - Сторона, коли спільно - Сторони.
Умовами п. 2.1. Договору передбачено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2. Договору).
Умови передачі природного газу Споживачу передбачені розділом ІII. Договору.
Так, пунктом п. 3.1. Договору визначено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
Відповідно до п. 3.2. Договору, за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта Споживача. Споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119, або укладає відповідний договір з будь-якою організацією, яка має право на виконання таких робіт, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. За домовленістю Сторін експлуатаційна відповідальність Оператора ГРМ може бути поширена і на газові мережі (їх частину) Споживача, якщо це визначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною цього Договору. Порядок укладання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін визначений Кодексом газорозподільних систем.
Згідно з п. 3.3. Договору, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу Споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.
Розділом V. Договору передбачений порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 5.2. Договору, визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ Споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період (п. 5.4. Договору).
Згідно з п. 5.6. Договору, дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором. Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику. Визначені за умовами цього Договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Згідно порядку розрахунків, визначених розділом VІ. Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. Договору).
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Згідно з п. 6.3. Договору, величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4. Договору).
Відповідно до п. 6.6. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Умовами п. 6.8. Договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Підпунктами 2) та 9) п. 7.1. Договору передбачено, що Оператор ГРМ зобов'язується: забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Оператор ГРМ має право: отримувати від Споживача оплату за цим Договором та не здійснювати фактичний розподіл природного газу Споживачу або обмежити його чи припинити у порядку та на підставах, передбачених цим Договором (пп. 1) та 2) п. 7.2. Договору).
Підпунктами 1) та 7) п. 7.3. Договору передбачено, що Споживач має право: на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем; інші права, передбачені цим Договором та Кодексом газорозподільних систем.
Споживач зобов'язується: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем (пп. 1) та 7) п. 7.4. Договору).
Згідно з п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
Умовами п. 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
Відповідно до п. 9.1. Договору, Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу Споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: 1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим Договором; 2) відсутності підтвердженого обсягу природного газу у Споживача або перевищення його місячного підтвердженого обсягу природного газу; 3) подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 5) визнання в установленому порядку аварійним стану газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
Відновлення газопостачання здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням Споживача про відновлення газопостачання та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання (п. 9.2. Договору).
Згідно з п. 9.3. Договору, якщо за ініціативою Споживача необхідно припинити газопостачання на об'єкт Споживача чи його окремі газові прилади для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, Споживач не пізніше ніж за п'ять робочих днів повинен письмово повідомити про це Оператора ГРМ та узгодити з ним дату припинення газопостачання, а Оператор ГРМ в узгоджену зі Споживачем дату зобов'язаний припинити газопостачання Споживачеві
Відповідно до п. 10.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. (п. 10.2. Договору).
Пунктами 10.3. та 10.4. Договору передбачено, що Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п. 12.1. Договору, цей Договір укладається на невизначений строк.
Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України (п. 12.3. Договору).
Умовами п. 12.5. Договору передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) Споживач зобов'язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим Договором до вказаного Споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення Споживачем Оператора ГРМ про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) Споживач зобов'язаний здійснювати оплату послуг за цим Договором, виходячи з умов цього Договору.
Відповідно до п. 12.7. Договору, складений Сторонами акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід'ємною частиною цього Договору.
11.04.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 281-11/05-22 про дострокове припинення дії Договору, в якому повідомив про неможливість продовження договірних відносин згідно з умовами укладеного між сторонами Договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та руйнуванням 29.03.2022 адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради внаслідок ракетного удару, значним пошкодженням мереж та інфраструктури, зокрема мереж газопостачання, вказав, що оплату за надані до цієї дати послуги буде здійснено відповідно до норм діючого під час оголошеного воєнного стану законодавства та просив надати на електронну адресу: post@mk-oblrada.gov.ua або oblrada@mksat.net рахунки та акти за березень 2022 року та акти звіряння розрахунків за станом на 29.03.2022.
25.04.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 305-11/05-22 про механічне від'єднання точок надання потужності, в якому повідомив про неможливість продовження договірних відносин згідно з умовами укладеного між сторонами Договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та руйнуванням 29.03.2022 адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради внаслідок ракетного удару, значним пошкодженням мереж та інфраструктури, зокрема газових мереж, та проси механічно від'єднати точки потужності.
12.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 54003.1-СЛ-7257-0522, в якому у відповідь на лист № СЛ-1828-54003-0422 від 25.04.2022, посилаючись на умови п. 12.5. Договору, зазначив, що Договір розірвано 30.04.2022 згідно листа відповідача, а в частині проведення розрахунків за надані послуги до повного їх виконання, та повідомив що заборгованість за договором складає 19 301,39 грн.
Вказаний лист отриманий відповідачем 13.05.2022 за вх. № 281-11/05-22, про що свідчить відповідна відмітка на копії наданого листа.
17.05.2022 відповідач, у відповідь на лист від 12.05.2022 № 54003.1-СЛ-7257-0522, звернувся до позивача з листом № 281-11/05-22, в якому зазначив, що вважає некоректним посилання Оператора ГРМ на пункт 12.5. Типового договору розподілу природного газу, яким, зокрема передбачено ситуацію звільнення займаного приміщення Споживачем без врахування форс-мажорних обставин. Натомість пунктом 10.1. розділу Х «Форс-мажор» Типового договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), дія яких, а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, було засвідчено листом Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, у зв'язку з чим, фактичне припинення надання послуг постачальником внаслідок настання обставин непереборної сили відбулося 29.03.2022 незалежно від дати розірвання договору сторонами, а відтак заборгованість за послуги, що не надані фактично, у Споживача перед Постачальником відсутня.
До вказаного листа були додані лист ДСНС України від 21.04.2022 № 29-01-1602/04.01 та лист ТТП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
22.07.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 54003.1-СЛ-11028-0722, в якому повідомив, що відповідно глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, у разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об'єкт із заяви-приєднання. Якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об'єктах цього споживача або об'єкту, який було вилучено із зави-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об'єкт із заяви-приєднання, споживач зобов'язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності, а оскільки Договір розірвано 30.04.2022, згідно Вашого листа, підстав для перерахунку річної замовленої потужності за квітень 2022 року немає.
Вказаний лист отриманий відповідачем 08.08.2022 за вх.№ 281-11/05-22, про що свідчить відтиск вхідної печатки на копії наданого листа.
10.08.2022 відповідач, у відповідь на лист від 22.07.2022 № 54003.1-СЛ-11028-0722, звернувся до позивача з листом № 281-11/05-22 про відсутність заборгованості, в якому зазначив, що листом від 11.04.2022 № 281-11/05-22 та листом від 17.05.2022 № 281-11/05-22 було повідомлено про фактичне припинення надання послуг постачальником/фактичне вилучення об'єкта споживання із заяви-приєднання відбулося 29.03.2022 незалежно від дати розірвання договору сторонами, із незалежних від сторін договору обставин, а саме: руйнуванням адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради внаслідок ракетного удару, нанесеного збройними силами РФ 29.03.2022, значного пошкодженням мереж та інфраструктури, зокрема мереж газопостачання, та що Типовий договір розірвано внаслідок форс-мажорних обставин, передбачених розділом Х «Форс-мажор» Типового договору, у зв'язку з чим, повний календарний місяць, у якому сталося фактичне припинення споживання газу за незалежними від сторін обставинами та у зв'язку з цим припинення договірних відносин, це саме березень 2022 року, тому заборгованість за послуги, що не надавалися та не могли надаватися фактично у квітні 2022 року, у Споживача перед Постачальником відсутня.
22.09.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 54003.1-СЛ-13259-0922, в якому, посилаючись на положення пункт 9 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, повідомив, що у зв'язку з розірванням Договору у квітні 2022 року, Оператор ГРМ у квітні 2022 року надав послуги з розподілу природного газу та розрахував різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності (в розмірі 30244 м.куб. Тариф на послуги розподілу природного газу становить 1,79 грн за 1 м. куб (без урахування ПДВ), у зв'язку з чим були направлені для оформлення з боку відповідача акт наданих послуг № МКП82010895 від 30.04.2022 та рахунок на оплату № 62014422, з проханням підписати, та 1 екземпляр акту направити на адресу позивача та сплатити суму, зазначену в рахунку, протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання.
До вказаного акту в якості додатків були зазначені Акт наданих послуг № MKП82010895 від 30.04.2022 та рахунок на оплату № 62014422.
06.10.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 54003.1-СЛ-14033-1022, в якому, посилаючись на положення пункту 4 глави 1 розділу І, частини другої глави 1 розділу IV, глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, постанову НКРЕКП від 22.12.202 № 2762 «Про становлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Миколаївгаз» з 01.01.2022», розділ VІ Договору, повідомило, що у зв'язку з неоплатою послуг з розподілу природного газу, у відповідача перед позиваче наявна заборгованість у розмірі 91525,32 грн. (перевищення річної замовленої потужності 72 223,93 грн. та за Договором 19 301,39 грн.) та запропонував сплатити заборгованість за послуги з розподілу природного газу в найкоротший термін.
Також згідно даного листа, було направлено два примірника актів наданих послуг з січня 2022 року по квітень 2022 року, рахунок на оплату за розподіл природного газу та лист про різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності, з проханням в 2-х денний термін підписати, скріпити печаткою та повернути по одному примірні кожного акту Оператору ГРМ.
Вказаний лист отриманий відповідачем 12.10.2022 за вх. № 770-11-05-22, про що свідчить відтиск вхідної печатки на копії наданого листа.
19.10.2022 відповідач, у відповідь на лист від 22.09.2022 № 54003.1-СЛ-13259-0922 та лист від 06.10.2022 № 54003.1-СЛ-14033-1022, звернувся до позивача з листом № 770-11-05-22 про відсутність заборгованості, в якому зазначив, що листом від 12.05.2022 № 54003.1-СЛ-7257-0522 Оператор ГРМ повідомив про розірвання Типового договору 30.04.2022 та суму заборгованості Споживача на дату остаточного припинення користування природним газом у розмірі 19 301,39 грн., у зв'язку з чим, враховуючи, що фактичне остаточне припинення користування природним газом сталося 29.03.2022 за незалежними від сторін обставинами, про що було повідомлено листом від 11.04.2022 № 281-11/05-22, заборгованість за березень 2022 року в сумі 19 301,39 грн. було сплачено платіжним дорученням від 29.04.2022 № 313, при цьому акти звіряння розрахунків за Договором Оператором ГРМ надані не були, незважаючи на письмову пропозицію, викладену в листі від 11.04.2022 № 281-11/05-22.
Також, у вказаному листі відповідачем зазначено, що листами Оператора ГРМ від 22.09.2022 № 54003.1-СЛ-13259-0922 та від 06.10.2022 № 54003.1-СЛ-14033-1022 повідомлено про наявну за Договором заборгованість у загальній сумі 91 525,32 грн. та додано акт від 30.04.2022 № MKП82010895 щодо перевищення фактичного обсягу використаної потужності у квітні 2022 року на суму 72 223,93 грн. та рахунок на оплату № 62014422 до нього, акт № MКП82008497 щодо наданих у квітні послуг з розподілу природного газу (потужності) на суму 19 301,39 гри та рахунок на оплату від 21.09.2022 № 62014597 до нього, однак станом на дату отримання інформації про заборгованість 12.10.2022 договірні відносини по розподілу природного газу між Оператором ГРМ та Споживачем припинено 30.04.202, у зв'язку з чим, вказані акти та рахунки не можуть вважатися належним чином оформленими первинними документами в розумінні частини першої та частини п'ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, оскільки господарські операції повинні бути оформлені первинними документами та відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені, тобто у березі 2022 року, а з урахуванням умов п. 6.5. Договору, такі розрахунки мали 6 бути надані до 12.04.2022 в межах дії Договору.
В якості доказів надсилання вказаного листа були надані копії накладної Укрпошта № 5400500885225 від 20.10.2022 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5400500885225 (№ 5450105738360).
23.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 54003.1-СЛ-16545-1122, в якому, повторно посилаючись на положення пункт 9 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, повідомило, що у зв'язку з розірванням договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання № 42AB540-11442-21 від 01.01.2022, у квітні 2022 року, Оператор ГРМ надав послуги з розподілу природного газу та розрахував різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності (в розмірі 30244 м.куб. Тариф на послуги розподілу природного газу становить 1,79 грн. за 1 м. куб (без урахування ПДВ), у зв'язку з чим були направлені для оформлення з боку відповідача акт наданих послуг № МКП82010895 від 30.04.2022 та рахунок на оплату № 62014422, з проханням підписати, та 1 екземпляр акту направити на адресу позивача та сплатити суму, зазначену в рахунку, протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання.
До вказаного акту в якості додатків були зазначені Акт наданих послуг № MKП82010895 від 30.04.2022 та рахунок на оплату № 62014422.
Вказаний лист отриманий відповідачем 30.11.2022 за вх.№ 863-11-05-22, про що свідчить відтиск вхідної печатки на копії наданого листа.
06.12.2022 відповідач, у відповідь на лист від 23.11.2022 № 54003.1-СЛ-16545-1122, звернувся до позивача з листом № 863-11-05-22 про відсутність заборгованості, в якому зазначив, що станом на дату отримання інформації про заборгованість (листи від 22.09.2022 № 54003.1-СЛ-13259-0922 та від 06.10.2022 № 54003.1-СЛ-14033-1022) договірні відносини по розподілу природного газу між Оператором ГРМ та Споживачем були відсутні; що отримані відповідачем 30.11.2022 акт від 30.04.2022 № MKП82010895 щодо перевищення фактичного обсягу використаної потужності у квітні 2022 року на суму 72 223,93 грн. та рахунок на оплату № 62014422 до нього не можуть вважатися належним чином оформленими первинними документами в розумінні частини першої та частини п'ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88; згідно з умовами п. 6.5. Договору, дію якого розірвано 30.04.2022, розрахунки мали б бути надані до 12.04.2022 в межах дії Договору. Таким чином, правові підстави для вимоги Оператора ГРМ до Споживача про сплату заборгованості за послуги, які не надавалися та не могли надаватися фактично за Договором у квітні 2022 року, відсутні.
Вказаний лист отриманий позивачем 20.12.2022 за вх. № СЛ-5019-54003.1-1222, про що свідчить відтиск вхідної печатки на копії наданого листа.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 19 301,39 грн., який становить вартість послуг за Договором за квітень 2022 року, а також нараховані за невиконання вказаного обов'язку, пеню в сумі 3 812,69 грн., 3% річних в сумі 407,71 грн. та інфляційні втрати 3 260,97 грн.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на наступне.
До правовідносин сторін застосуванню підлягають норми Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами частини четвертої ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до частин першої та другої ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
За змістом частини першої ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Укладений (шляхом подання споживачем заяви-приєднання до умов типового договору) між сторонами Типовий договір розподілу природного газу № 42АВ540-11442-21 від 24.01.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.
У контексті приписів ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Звертаючись з даною позовною заявою до суду, позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати послуг з розподілу природного газу за квітень 2022 року.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, а саме: руйнування центральної частини адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, пошкодження її інженерні мережі, у тому числі мереж газопостачання внаслідок ракетного удару Російської Федерації 29.03.2022 в період військової агресії проти України та ведення воєнного стану, що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань, у тому числі зобов'язань позивача з доставки та розподілу газу (про надання послуг з розподілу природного газу) до адміністративної будівлі відповідача у квітні 2022 року, так як мережі постачання були зруйновані та, як наслідок, розірвання Договору.
Частинами першою та другою ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Приписами ч. 4 ст. 219 ГК України встановлено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина друга ст. 218 ГК України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух.
У ст. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент), визначено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Листом вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, на офіційному сайті ТПП України розміщено таку інформацію:
- ТПП України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наведене надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується;
- даний лист, особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану,має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом;
- при цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов'язанням окремо.
Тобто, Торгово-промислова палата України спростила процедуру підтвердження форс-мажору та підтвердила, що у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Відповідно до ст. 6.2. Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63. постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у частині третій ст. 7.1.7. «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Договором не встановлено такої умови, як те, що ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.
Проте відсутність передбачених умовами договору юридичних наслідків порушення строків повідомлення стороною договору свого контрагента про настання форс-мажорних обставин не свідчить про те, що таке повідомлення про форс-мажор не має бути здійснено (направлено) іншій стороні взагалі.
Слід зазначити, що форс-мажорними обставинними, на які посилається відповідач, є ракетний удар Російської Федерації 29.03.2022 в період військової агресії проти України та ведення воєнного стану, внаслідок якого було зруйновано центральну частину адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, пошкоджено її інженерні мережі, у тому числі мережі газопостачання, що було висвітлено як у місцевих, так і у всеукраїнських ЗМІ.
Колегія суддів зазначає про те, що вказані обставини є загальновідомими, а відтак, в силу положень ч. 2 ст. 75 ГПК України, не потребують доказування.
При цьому, слід врахувати і те, що позивач, в будь-якому випадку був обізнаний про вказані обставини, так як зазначалось відповідачем та не заперечувалось позивачем, у рятувально-пошуковій операція, яка проводилась у період з 29.03.2022 до 02.04.2022, серед інших, приймали участь і представники позивача.
Таким чином, позивач був обізнаний про настання обставин непереборної сили, про їх надзвичайність та невідворотність для відповідача.
Обізнаність позивача про настання форс-мажорних обставин також підтверджується підставами розірвання Договору, зазначеними у звіті про виконання договору про закупівлю UA-2022-01-11-001628-а від 18.05.2022, в якому зазначено, що Договір розірвано в частині постачання з 29.03.2022 із незалежних віл сторін договору обставин, а саме: руйнування саме цієї дати адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради за адресою: вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, внаслідок ракетного удару, нанесеного збройними силами Російської Федерації, значного пошкодженням мереж та інфраструктури, зокрема мереж газопостачання.
Крім того, 11.04.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 281-11/05-22 про дострокове припинення дії договору, а 25.04.2022 - з листом № 305-11/05-22 про механічне від'єднання точок надання потужності.
За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша ст. 617 ЦК України).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Водночас для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та аналізу ст. 218 ГК України звільнення, сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим та, з огляду на обставини встановлені вище, а саме знищення в наслідок ракетного удару Російською Федерацією адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, у тому числі мережі газопостачання, споживання газу у вказаній будівлі вочевидь стало неможливим, а відтак фактично неможливим стало і виконання договірних зобов'язань, зокрема неможливості споживати природний газ та приймати / користуватись послугами з розподілу природного газу.
Отже, вказані вище обставини є форс-мажорними для Договору.
Водночас, як вірно зауважено позивачем, наявність форс-мажорних обставин звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язання та не звільняє від виконання самого зобов'язання.
При цьому колегія суддів вважає, що у спірному випадку наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості послуг з розподілу природного газу за квітень 2022 року.
Як встановлено вище, знищення адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради в будь-якому випадку виключає можливість постачання у цю будівлю газу.
При цьому, згідно з визначеннями Типового договору та, відповідно, і Договору, послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Отже, надання послуги з розподілу природного газу має на меті забезпечити цілодобовий доступ споживача до газорозподільної системи, проте у спірному випадку внаслідок руйнування центральної частини адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, у споживача (відповідача) була відсутня можливість доступу до газорозподільної системи, про що позивач не міг не бути обізнаним та, відповідно, не міг не усвідомлювати, що відповідач з 29.03.2022 не може отримувати послуг за Договором.
Слід зазначити, що позивач був обізнаний про влучення ракети в адміністративну будівлю Миколаївської обласної ради, у тому числі мережі газопостачання, що не позбавляло останнього права, згідно пп. 8 п. 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ та п. 9.1. Договору, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадку: визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт, чого позивачем зроблено не було.
При цьому слід окремо зауважити і на тому, що з огляду на характер форс-мажорних обставин відповідач не міг бути завчасно обізнаним про них та, відповідно, не мав можливості завчасно, у строки визначені положеннями чинного законодавства, повідомити позивача як про необхідність припинення газопостачання на спірний об'єкт, так і про розірвання Договору.
В свою чергу можливість повідомлення відповідачем позивача як про необхідність припинення газопостачання на спірний об'єкт, так і про розірвання Договору фактично була обмежена через руйнування центральної частини адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради та проведення у період з 29.03.2022 до 02.04.2022 рятувально-пошукової операції у вказаній будівлі, що беззаперечно протягом певного періоду часу унеможливило доступ відповідача до власних приміщень та позбавило його можливості направити позивачу відповідні повідомлення.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Колегія суддів зазначає про те, що, з огляду на настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах та враховуючи характер таких обставин, позивач фактично припинив надання послуг з 29.03.2022, а відтак його позивача у спірних правовідносинах щодо стягнення плати за послуги, які не могли бути надані у повному обсязі з незалежних від сторін причин, не може бути визнана справедливою та добросовісною.
За таких обставин колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19 301,39 грн., який становить вартість послуг за Договором за квітень 2022 року, відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Так як позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3 812,69 грн., 3% річних в сумі 407,71 грн. та інфляційних втрат 3 260,97 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2023 у справі № 915/686/22.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 915/686/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.А. Гончаров