Справа № 342/467/23
Провадження № 2/342/315/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
секретаря судового засідання Малик Г.В.
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Бундзяк У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та просить ухвалити рішення про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі у період з 10.08.2017 до 01.07.2020 року та за час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачем, причиною чого було зловживанням останнім спиртним, нанесення позивачці побоїв, що відбувалося у присутності дитини, син перебуває виключно на її утриманні та вона виховує його самостійно. З 2019 року позивачка з дитиною та відповідач живуть у Чеській Республіці, проте у різних містах. У січні 2020 року відповідач знайшов місце роботи позивачки та вчинив там скандал, наслідком чого стало її звернення до правоохоронних органів.
Відповідач не приймає участі у вихованні сина, не надає коштів на його утримання, не піклується про фізичних та духовний розвиток, не спілкується з сином, не передає подарунки. Через відсутність батька у житті, син ОСОБА_3 його не пам'ятає. З метою визначення психоемоційного стану дитини звернулася до Центру психологічної допомоги дітям та діагностика сімейних відносин показала емоційну прив'язаність до матері, дитина у пасивній формі проявляє агресивність до батька, що є причиною наявної у дитини тривожності.
Вважає, що відповідач не бажає будувати хороших стосунків з дитиною, та наведені вище обставини можна розцінювати як ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування своїми обов'язками.
Ухвалою від 26.04.2023 відкрито провадження у справі та постановлено її розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області.
Ухвалою суду від 11.07.023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Відповідач у судові засідання 01.08.2023, 14.09.2023, 03.10.2023 не з'явився. Про дату, час і місце проведення підготовчих засідань був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, про виклик у судові засідання повідомлявся через оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України. З опублікуванням оголошень про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Також про виклик у судове засідання 03.10.2023 був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу нез'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач про причини неявки у судові засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, отже, вважається таким, що не з'явився у судові засідання без поважних причин.
Від служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області судом 05.06.2023 отримано клопотання про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей, висновок органу опіки та піклування підтримують у повному обсязі.
Дії третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 01.08.2023, за клопотанням представника позивачки - адвоката Бундзяк У.М., допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та у зв'язку неявкою відповідача розгляд справи відкладено.
У судовому засідання 14.09.2023, за клопотанням представника позивачки, заслухано пояснення позивачки ОСОБА_1 , та у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено. Позивачка вимоги позовної заяви підтримала. Надала пояснення, що з 2018 року їздить на роботу за межі України, зокрема, до Чеської Республіки. Син спочатку залишився в Україні, пізніше забрала його до себе. Час від часу з сином приїжджають до України. Зазначила, що з дворічного віку, коли вона перестала проживати разом з відповідачем, син не бачить батька, оскільки той не проявляє зацікавленості у спілкуванні з дитиною, хоча перешкод йому ніхто не чинить.
Представник позивачки - адвокат Бундзяк У.М. у судовому засіданні 03.10.2023 підтримала вимоги позовної заяви підтримала, не заперечила щодо заочного розгляду справи. Зазначила, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, має заборгованість зі сплати аліментів. Дитина має негативну думку про батька. Після того як Служба у справах дітей повідомила батька про рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав, останній свого ставлення до сина не змінив.
Суд, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази у справі, вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Нормами статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Звернувшись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , позивачка посилається на те, що відповідач не виконує покладених законом на батьків обов'язків: не піклується про фізичний і духовний розвиток свого неповнолітнього сина, проявляв агресію щодо неї у присутності дитини, що лякало останнього, не забезпечує сину ОСОБА_3 необхідного догляду, повноцінного харчування, медичного догляду, тобто самоусунувся від його виховання.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Такий висновок зробив Верховний Суд у справі № 522/10703/18 від 29.04.2020 року.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 22.11.2017, актовий запис №114 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Городенківського районного суду від 01.07.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
За даними витягу з реєстру Городенківської територіальної громади від 31.01.2023 ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Копією рішення виконавчого комітету Городенківської міської ради від 15.03.2023 №581 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя села Семаківці, біля матері ОСОБА_1 .
За даними копії акту обстеження житлово-побутових умов №16/8 від 27.01.2023 ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . Крім неї у даному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, - син; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, - батько; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, - мати; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6, - брат; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5, - брат. Внаслідок обстеження встановлено, що ОСОБА_1 виховує сина одноосібно. Також про самостійне виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчить копія характеристики Семаківського старостинського округу від 27.01.2023 №16/7.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 повідомила, що всі витрати на дитину несе самостійно. Востаннє син з батьком бачились у 2019 році, коли батько злякав дитину, вибивши вікно. У телефонному режимі батько спілкувався з сином один раз, запевнивши, що прийде, проте так і не прийшов. Зазначила, що колишній чоловік її переслідував, погрожував та вона викликала на своє робоче місце поліцію.
Наведені обставини підтверджуються копією протоколу збору пояснення від 26.01.2020, наданого ОСОБА_1 поліції Чеської Республіки у м.Прага, перекладеного з чеської на українську мову, з приводу погроз ОСОБА_2 , де описувала агресивну поведінку чоловіка щодо неї, погрози забрати сина у випадку розірвання шлюбу, застосування фізичного насильства щодо неї.
Також до матеріалів справи долучено копію рішення початкової школи Ханспаулька та дитячого садка Кохутек у м.Прага про прийняття для отримання дошкільної освіти на 2022/2023 рік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та копія підтвердження суми понесених витрат за влаштування дитини у дитячий садок від 19.01.2023, оплати за харчування дитини, копію трудового договору укладеного з ОСОБА_1 від 04.01.2023, копію додатку до договору оренди житла з 04.01.2023 по 31.03.2025, укладеного з ОСОБА_1 04.01.2023
За даними психологічної характеристики психоемоційного стану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеної у Центрі психологічної допомоги дітям «Серденько», за результатами діагностичного дослідження на 31.01.2023 найбільшу емоційну прихильність та авторитет для хлопчика має особистість матері. Також важливими фігурами є дідусь та бабуся. Особистість батька свідомо витісняється дитиною із сімейної системи. ОСОБА_3 виражає бажання уникати спілкування з батьком. Наявна агресія у пасивній формі направлена на особистість батька. У дитини високий рівень тривожності, що проявляється у психосоматичних реакціях під час ескалації стресової ситуації. Соціальна адаптація дитини залежить від наявності стресоутворюючих факторів. Дитина потребує підтримки зі сторони значимих дорослих та соціального середовища загалом.
За даними виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 від 30.01.2023 медична допомога щодо обстежень або лікування дитини відбувається у присутності матері.
Судовим наказом Городенківського районного суду від 01 квітня 2020 року, який набрав законної сили 01.04.2020, наказано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою від 17.07.2020 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_4 за судовим наказом №342/351/20, виданим 01.04.2020.
Згідно доданих до справи копій розрахунків із сплати аліментів згідно судового наказу №342/351/20, виданого 01.04.2020 Городенківським районним судом Івано-Франківської області, сума заборгованості ОСОБА_2 на 01.10.2023 становить 23 217,20 гривень.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є хресною мамою сина позивачки, повідомила, що сторони по справі через певний час після народження сина ОСОБА_3 поїхали працювати за межі України, залишивши сина бабусі та приїхали на святкування дня народження дитини. Знає, що батько з сином бачились, коли дитині виповнився один рік, потім ще раз на свято ОСОБА_11 . На даний час ОСОБА_2 не телефонує сину, не цікавиться його життям, не передає подарунки. Також батьки відповідача не цікавляться онуком. Знає, що коли сину сторін було два роки відповідач вчинив сварку та дуже налякав дитину. Свідку відомо, що дитина проживає на даний час у Чеській Республіці з мамою, періодично приїжджає до України. Відповідач востаннє був в Україні ще до початку війни.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , матір позивачки, повідомила, коли онуку було 8 місяців сторони поїхали до Чеської Республіки. Позивачка, повернувшись, подала заяву про розірвання шлюбу, оскільки під час перебування за кордоном відповідач їй погрожував, принижував, застосовував фізичне насильство. На початку повномасштабної війни позивачка з сином виїхали до Чехії, де дочка працює, дитина відвідує садок. Свідок до них приїжджає та дочка з онуком інколи приїжджають до України. Про батька онук не згадує. Відповідач не цікавиться дитиною, не телефонує, не приїжджає, участі у його вихованні не приймає.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Мати чи батько вважаються такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, якщо вони за станом свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку.
Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Такий висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного із батьків батьківських прав.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Городенківської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30 травня 2023 р. № 647, орган опіки та піклування Городенківської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав оцінюється судом як один із доказів, і суд може не погодитись з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.
Оскільки у судовому засіданні з'ясовано обставини, що свідчать про відсутнє, з вини батька, спілкування відповідача ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 протягом тривалого часу, ненадання відповідачем доказів на підтвердження намагання встановити зв'язок з ним, та відповідно піклуватися про дитину, тому суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
У висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав зазначено, що у телефонній розмові з начальником служби у справах дітей ОСОБА_12 ОСОБА_2 , який згідно долученої до висновку копії довідки Ясенево-Пільнівського старостинського округу від 06.02.2023 №42 перебуває за кордоном, повідомив, що бачився з сином у листопаді 2022 року та йому чинять перешкоди у спілкуванні з сином з боку матері, заперечив щодо позбавлення його батьківських прав.
Суд вважає, що наведене свідчить про поінформованість відповідача про розгляд справи про позбавлення батьківських прав у суді, проте враховує, що він жодних письмових заяв на заперечення позовних вимог не надав, що свідчить на користь його байдужого ставлення до сина ОСОБА_3 та відсутність намагання налагодити контакт з ним.
Також суд бере до уваги, що відповідач тривалий час не проживає із сином, матеріалами справи доводиться та показаннями свідків стверджується, що не брав та не бере участі у його вихованні, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток сина, не забезпечує матеріально, про що свідчить заборгованість із сплати аліментів, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, та розцінює це як свідому поведінку, спрямовану на ухилення від участі у житті малолітнього сина ОСОБА_3 , наслідком чого є відсутність в останнього батьківського піклування.
Таким чином, позивачка, на підставі належних та допустимих доказів підтвердила свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов'язки щодо виховання дитини.
Правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, та суд зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки 1073, 60 судового збору, сплаченого нею при поданні позову.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного, ст.ст. 150, 155, 164-166 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.82, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073, 60 гривень судового збору.
Суд роз'яснює, що відповідно до статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
- позивачка - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
- відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області, адреса: вул.Шевченка Тараса, 77, м.Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78100.
Повний текст судового рішення складено 10.10.2023.
Суддя Андріюк І. Г.