Справа№ 938/503/23
Судове провадження № 1-кп/938/97/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 травня 2023 за №12023091130000047, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Яблуниця Путильського району Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, на утриманні одна малолітня дитина, депутатом не обирався, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, умисне невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, за наступних обставин.
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2023 року, видано обмежувальний припис яким заборонено ОСОБА_3 на строк три місяці:
- перебувати в місці проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- наближатися на 50 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , інших місць частого відвідування ОСОБА_5 ;
- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватися з нею;
- вести листування, телефонних переговорів, смс-переписок з ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Однак, ОСОБА_3 , будучи присутнім на судових слуханнях та під підпис ознайомленим із зазначеним вище рішенням суду, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 17.05.2023 близько 20:50год прибув до місця проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , де перебував протягом певного періоду часу та вступив із нею у словесний конфлікт, чим порушив обмеження, встановлені рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області у цивільній справі № 938/271/23 від 28.04.2023.
Крім цього, 17.05.2023 близько 12:10год. ОСОБА_3 , прибув до місця її тимчасових підробітків, тобто інших місць частого відвідування ОСОБА_5 , розміщеного за адресою: село Гринява, Верховинського району, Івано-Франківської області, де перебував протягом певного періоду часу та вступив із нею у словесний конфлікт, чим порушив вищевказані обмеження встановлені рішенням вказаного суду.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 390-1 КК України.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст.337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 390-1 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив проступок за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні інкримінованого правопорушення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.
Суду показав, що 28.04.2023 Верховинським районним судом було ухвалено рішення, яким йому було заборонено перебувати в місці проживання його колишньої дружини ОСОБА_5 та наближатись ближче ніж на 50 метрів до місця її перебування. Також було заборонено спілкуватись із нею, вести листування, телефонні розмови, розшукувати її будь яким чином. Вказані заборони були встановлені на три місяці, до 28.07.2023. Зазначив, що він був присутній на розгляді відповідної справи судом, та особисто отримав примірник рішення суду про встановлення обмежувального припису. Вказав, що в нього та потерпілої є спільний син, який проживає із потерпілою. Після встановлення обмежувального припису, він іноді приходив до будинку колишньої дружини, коли її не було дома, та її мама дозволяла йому бачитись із його сином. 17.05.2023 у вечірній час, він побачив, як його колишня дружина ОСОБА_6 приїхала із роботи та йшла додому, тому він наздогнав її щоб поспілкуватись із нею. Коли вони дійшли до території господарства де розміщений будинок у якому проживала його колишня дружина, в них виникала сварка, на яку вийшла мати дружини, та він пішов геть. Також вказав, що 19.05.2023 заходив до магазину в с. Гринява, де потерпіла ОСОБА_5 працювала продавцем, щоб придбати продукти, оскільки вважав, що встановлені обмежування не стосуються відвідування ним таких місць. Зазначив, що йому було відомо про те, що потерпіла ОСОБА_5 з грудня 2022 року працювала продавцем у цьому магазині.
На запитання прокурора обвинувачений вказав, що у с.Гринява, Верховинського району, є також інший продуктовий магазин, однак він пішов саме магазину де працювала його колишня дружина, оскільки такий знаходився ближче.
Зазначив, що вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, розуміє, що вчинив неправильно та про вчинене шкодує, просить суворо не карати.
Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння, призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та звільнити його від відбування призначеного покарання застосувавши ст.75 КК України.
Потерпіла ОСОБА_5 просила призначити обвинуваченому покарання запропоноване прокурором.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла, також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст. 309-1 КК України, оскільки він вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст.65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Згідно статті 50 КК України встановлено, що "покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами", а згідно статті 65 КК України встановлено, що "особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень".
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права. Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, ОСОБА_7 раніше не судимий, не працює, розлучений, має на утриманні одну малолітню дитину, є особою молодого віку, проживає у будинку батьків, за зареєстрованим місцем проживання характеризується добре, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Обираючи покарання обвинуваченому, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання враховує, що він вчинив кримінальний проступок щодо колишнього подружжя, раніше не судимий, визнав вину, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, та у вчиненому щиро розкаявся, та вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті 390-1 КК України.
Підстав для застосування ст.69 КК України, суд не вбачає.
Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, а саме вчинення кримінального проступку вперше, характеристику за зареєстрованим місцем проживання, молодий вік обвинуваченого, наявність на утриманні малолітньої дитини, обставини які обтяжують та пом'якшують покарання, позицію прокурора та потерпілої щодо міри покарання, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк тривалістю один рік, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч.9 ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 368-371,373-376,381-382 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_3 за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з часу проголошення вироку.
Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі:
-перевірочний матеріал №21, перевірочний матеріал №161, лазерний диск марки DVD+RW 4.7 GB, який опечатаний у паперовому конверті- залишити при матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_8