УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 183/1489/23
№ 1-кп/183/1027/23
04 жовтня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні
№42022222110000063 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
Свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , мотивував свою позицію тим, що, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на досудовому розслідуванні не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження застосування вказаного запобіжного заходу на етапі судового провадження необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Захисники обвинуваченого кожен окремо заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в його задоволенні у зв'язку з відсутністю підстав та недоведеністю названих прокурором ризиків, оскільки допитані свідки сторони обвинувачення не підтверджують ті ризики, на які посилається прокурор, виходячи з вказаного, просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений підтримав позицію своїх захисників.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження дії застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: 1) обвинувачений ОСОБА_3 має стійкі багаторічні дружні зв'язки на території м. Куп'янська, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років, вбачається ризик того, що останній може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України); 2) обвинуваченому ОСОБА_3 відомо місце проживання свідків вчинення кримінального правопорушення у вищевказаному кримінальному провадженні, показання яких, надані під час досудового розслідування, тому існує ризик того, що останній може здійснити спробу незаконного впливу на свідків, в тому числі шляхом здійснення погроз та залякувань з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях (ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України);
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд відхиляє та не приймає як підставу для продовження дії строку запобіжного заходу твердження прокурора щодо того, що суд враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 добровільно надавав допомогу державі-агресору, толерантно віднісся до захоплення частини території України, і тому, на думку прокурора, вбачається ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад (ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки вказані аргументи також не підтверджуються доказами, тим більше, що ОСОБА_3 є особою, раніше несудимою.
При цьому, суд звертає увагу на те, що прокурор в судовому засіданні наполягав на тому, що на свідка ОСОБА_9 з боку обвинуваченого вчинявся тиск, однак суд не може прийняти це твердження, оскільки вказаному факту достеменних підтверджень суду не було надано.
Отже, суд дійшов висновку, що аргументи захисника частково не можуть бути прийняті, враховуючи вказані обставини.
Тому, на думку суду, на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Окрім цього, враховуючи вимоги ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, отже суд враховує імперативний характер ч.6 ст.176 КПК України, що містить категоричний припис щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не передбачає будь-якої іншої альтернативи при розгляді питання щодо продовження дії запобіжного заходу.
Отже, враховуючи всі обставини по справі, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 30 листопада 2023 року включно.
Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1