Справа № 201/7139/23
Провадження № 2/201/2486/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 19 червня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , разом із дружиною ОСОБА_4 проживають за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний будинок перебуває на балансі ОСББ «Бригадна 11». 28 жовтня 2022 року на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було ухвалено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (судова справа №201/12290/21), за позовом ОСББ «Бригадна 11» щодо стягнення незаконно нарахованих комунальних платежів - в задоволенні якого було відмовлено судом в повному обсязі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
16 лютого 2023 року Голова правління ОСББ «Бригадна 11» Кононенко Віталій Павлович виклав в чаті групи під назвою «ОСМД Бригадная» електронного застосунку «Vibеr», куди включені всі жильці, що мешкають у будинку, у кількості 99 учасників - текст Постанови Дніпровського апеляційного суду та коментарі до нього. При цьому інші учасники групи, жильці будинку та особи, що входять до складу правління ОСББ - відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почали писати та висловлювати в бік родини ОСОБА_5 образливі, некоректні вирази.
Так, ОСОБА_2 написала до чату групи наступне повідомлення, в такий спосіб довівши до відома 99 осіб, які є учасниками чату: - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (час 16-35), - «Я эту гнидную семью вынуждена содержать здесь уже 15 лет!!! ОНО продолжает и дальше так жить за наш с вами счет» (час 16-48). ОСОБА_3 в ході висловлювань написала на адресу ОСОБА_5 наступне в такий спосіб довівши до відома 99 осіб, які є учасниками чату: -«Те, имея хорошие связи в суде , можно жить за счет соседей» (час 16-35), - «Ув. Соседи, придется поднимать квартплату и включать туда пункт - на содержание малоимущих из 12 квартиры.....и при этом воровать у них» (час 16-38), - «Наверно думали, что их похвалят за то что обокрали своих соседей на 40000» (час 19-43), - «В Апеляции сидят такие же. Там одна из судей сама не платит коммуналку и они судят !!!»(час 17-18), - «Читая апеляцию, становится ясно, что решение было принято заранее и никто наш иск не читал» (час 17-19).
Таким чином, поширена інформація про нібито борги родини ОСОБА_5 є неправдивою, а висловлювання Відповідача 1 та Відповідача 2 на адресу родини ОСОБА_5 - принизливі, ганебні, образливі, що створило негативну соціальну оцінку особистості позивача та його родини в очах сусідів та призвело до приниження честі та гідності, ділової репутації.
У зв'язку з викладеним просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована 16 лютого 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно Позивача - в чаті групи під назвою «ОСМД Бригадная» електронного застосунку «Vibеr». Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію, що порочить честь, гідність та ділову репутації, шляхом опублікування - в чаті групи під назвою «ОСМД Бригадная» електронного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на дошці для об'яв будинку АДРЕСА_2 повідомлення про ухвалене рішення по справі з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідачі не скористались правом на подання відзиву, заяв та клопотань до суду не надали.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , разом із дружиною ОСОБА_4 проживають за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок перебуває на балансі ОСББ «Бригадна 11».
28 жовтня 2022 року на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було ухвалено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (судова справа №201/12290/21), за позовом ОСББ «Бригадна 11» щодо стягнення незаконно нарахованих комунальних платежів - в задоволенні якого було відмовлено судом в повному обсязі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
16 лютого 2023 року Голова правління ОСББ «Бригадна 11» Кононенко Віталій Павлович виклав в чаті групи під назвою «ОСМД Бригадная» електронного застосунку «Vibеr», куди включені всі жильці, що мешкають у будинку, у кількості 99 учасників - текст Постанови Дніпровського апеляційного суду та коментарі до нього.
При цьому інші учасники групи, жильці будинку та особи, що входять до складу правління ОСББ - відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почали писати та висловлювати в бік родини ОСОБА_5 на думку позивача образливі, некоректні вирази.
Так, ОСОБА_2 написала до чату групи наступне повідомлення, в такий спосіб довівши до відома 99 осіб, які є учасниками чату: - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (час 16-35), - «Я эту гнидную семью вынуждена содержать здесь уже 15 лет!!! ОНО продолжает и дальше так жить за наш с вами счет» (час 16-48).
ОСОБА_3 в ході висловлювань написала на адресу ОСОБА_5 наступне в такий спосіб довівши до відома 99 осіб, які є учасниками чату: -«Те, имея хорошие связи в суде , можно жить за счет соседей» (час 16-35), - «Ув. Соседи, придется поднимать квартплату и включать туда пункт - на содержание малоимущих из 12 квартиры.....и при этом воровать у них» (час 16-38), - «Наверно думали, что их похвалят за то что обокрали своих соседей на 40000» (час 19-43), - «В Апеляции сидят такие же. Там одна из судей сама не платит коммуналку и они судят !!!»(час 17-18), - «Читая апеляцию, становится ясно, что решение было принято заранее и никто наш иск не читал» (час 17-19).
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 297, ст. 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, а також недоторканності своєї честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно положень ч. 1 ст. 277 ЦК України та роз'яснень, які містяться п. 19 Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У відповідності до п. 15 вказаної постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно абз. 5, 6 п. 15 постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Як передбачено ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Згідно з ч.3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 по справі Лінгенс (Ілпеем) проти Австрії зазначено, що суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а справедливість критичного висловлювання не підлягає доведенню.
Щодо засад журналістської етики, то в Резолюції 1003 (1993) «Про етичні принципи журналістики» Парламентська асамблея Рада Європи вказала, що «На додаток до законних прав і обов'язків, викладених у відповідних правових нормах, ЗМІ мають моральну відповідальність перед громадянами й суспільством, що слід підкреслити саме зараз, коли інформація та комунікація відіграють дуже важливу роль у формуванні особистих позицій громадян і в розвитку суспільства та демократичного життя... Поширення повідомлень має базуватися на принципі достовірності, що забезпечується відповідними засобами перевірки й доказів, а також на неупередженості подання, опису й розповіді. Чутки не повинні бути складовою повідомлень...» (п.п. 1-5). При цьому, Парламентська асамблея Рада Європи зазначає, що вказані етичні принципи журналістики мають застосовуватися для цієї професії в усій Європі.
Враховуючі вищевикладене суд вважає, що, інформація, поширювана щодо позивача відповідачами не є твердженням з обов'язком доказування її достовірності, а є оціночним судженням
Інформація, яка викладена у в чаті групи під назвою «ОСМД Бригадная» електронного застосунку «Vibеr», не відноситься до тверджень, оскільки вона викладена у формі оціночних суджень, носить суб'єктивний характер.
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Таким чином, поширена відповідачами інформація представлена у формі суб'єктивних суджень, а тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована 16 лютого 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно Позивача - в чаті групи під назвою «ОСМД Бригадная» електронного застосунку «Vibеr» та задоволення позову в цілому.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Батманова