Справа № 201/12362/23
Провадження № 1-кс/201/4355/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого Відділення поліції № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041650001509 від 30.09.2023, -
ВСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 подано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. В обґрунтуванні скерованого клопотання зазначено, що в рамках кримінального провадження № 12023041650001509 від 30.09.2023 ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України за наступних обставин, зокрема 30 вересня 2023 року приблизно о 00 годині 50 хвилин ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , знаходячись біля житлового будинку № 6 по пров. Добровольців в м. Дніпрі, побачили припаркований транспортний засіб «LADA», моделі «212140», д/н НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , вартістю 317 898,15 грн, що належить ТОВ «Консалтингова компанія «Агроцентр-Україна», щодо якого у підозрюваних раптово виник злочинний умисел, спрямований на його незаконне заволодіння за попередньою змовою групою осіб. Так, реалізуючи злочинний умисел та відведені кожному із співучасників ролі, ОСОБА_4 слідкував за навколишнім периметром, а ОСОБА_6 за допомогою викрутки відчинив водійські двері вказаного засобу та невстановленим шляхом привів останній в рух, встановивши контроль над транспортним засобом, після чого співучасники злочину покинули місце події, розпорядившись транспортним засобом на власний розсуд. Крім того ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 30 вересня 2023 року приблизно о 04 годині 00 хвилин, тобто під час дії воєнного стану, побачив в середині вищевказаного транспортного засобу, що перебував біля буд. № 210 по вул. Кірова у смт Підгородне Дніпропетровської області, вогнегасник порошковий ВП-2 (3), вартістю 357,67 грн, відеореєстратор «70Mai Dash Cam lite», вартістю 1 658,16 грн, що належать ТОВ «Консалтингова компанія «Агроцентр-Україна», а також сумку з компресором для транспортного засобу фірми «БЕЛАВТО Муромец», вартістю 1 067,03 грн, що належать ОСОБА_7 , загальною вартістю 3 082,62 грн, щодо чого у підозрюваного раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану. Реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу взяв з середини транспортного засобу означені речі та, утримуючи їх при собі, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином слідчий за погодженням з прокурором, посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих злочинів, а також у зв'язку з наявністю ризиків, які дають достатні підстави вважати, що останній може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 , вважаючи, що запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під домашнім арештом у період доби з 22:00 до 06:00 години, є неможливим, про що свідчить ряд обставин, що повинні враховуватись при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість вчинених злочинів, максимальна межа санкції одного із яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років з конфіскацією майна або без такої, вагомість наявних доказів, а також репутація підозрюваного, який офіційно непрацевлаштований, немає стабільного фінансового стану та міцних соціальних зв'язків, при цьому вчинив умисні корисливі злочини під час дії воєнного стану.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та наполягав на застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, вважаючи наявними достатність підстав вважати, що існують ризики, що останнім можуть бути здійснені дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а отже більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Підозрюваний під час судового розгляду не заперечував щодо задоволення поданого клопотання, а також просив враховувати дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Вислухавши думки сторін судового процесу, а також дослідивши зазначене клопотання і долучені до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить наступних висновків з таких підстав.
Так, частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, слідчий суддя виходить з того, що факти, які підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1994 по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», від 14.03.1984 по справі «Феррарі-Браво проти Італії», від 30.08.1998 по справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»). Тобто стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваного, виходячи з наявних матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що підозра органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України не є очевидно необґрунтованою чи явно недопустимою з огляду на сукупність зібраних на даному етапі розслідування матеріалів кримінального провадження, а саме доказів у вигляді: протоколів прийняття заяв про вчинені кримінальні правопорушення; протоколів огляду місць події та протоколів огляду речей і документів від 30 вересня 2023 року (4 протоколи); протоколу огляду транспортного засобу від 02 жовтня 2023 року; протоколів допиту представника потерпілого; висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-23/34325-АВ; висновку судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-23/34505-Д, чим в сукупності підтверджується причетність ОСОБА_4 до інкримінованого злочину. Отже, вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Водночас про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що злочинні дії, кваліфіковані за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, у вчиненні яких підозрюється останній, належать до категорії тяжких злочинів, максимальна межа санкції одного із яких передбачає покарання у виді позбавленням волі строком до восьми років з конфіскацією майна або без такої, у зв'язку із чим зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 по справі «Ілійков проти Болгарії»), а отже для запобігання спробам здійснити такі дії слід обрати запобіжний захід.
Крім того конкретні обставини, як то спосіб, мотив та мета, вчинення цих злочинів дають підстави вважати, що підозрюваний задля уникнення кримінальної відповідальності може намагатись недобросовісно виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, оскільки останній вчинив таємні заволодіння чужим майном, попередньо зорганізувавшись з іншим співучасником та спільно долаючи певні перепони, із проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, що відповідно свідчить про стійкий намір підозрюваного на вчинення цих злочинів з корисливим умислом, до чого також може спонукати майновий стан підозрюваного та відсутність у нього постійного місця роботи.
Роблячи висновок про наявність таких ризиків, суд звертає увагу, що ризики не є фактом, а лише ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено у судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність обґрунтовано існує, а тому без застосування відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, не перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_4 зможе вжити заходів для перешкоджання досягнення дієвості та ефективності цього кримінального провадження.
Отже наведені вище обставини дають підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності таких ризиків, слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів, зібраних на даному етапі кримінального провадження, вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , щодо якого немає відомостей, які б перешкоджали застосуванню цього запобіжного заходу, відсутність у нього постійного місця роботи, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність у нього постійного місця проживання, міцність його соціальних зв'язків та його репутацію, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався та не має судимостей. Вказані обставини є актуальним, проте не вирішальним при застосуванні запобіжного заходу, оскільки цим не спростовується існування встановлених вище ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України з метою недотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Перевіряючи обґрунтованість неможливості запобігання заявленим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжких корисливих злочинів, максимальна межа санкції одного із яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а також дані про особу підозрюваного, який не має постійного місця роботи, задовільного майнового стану та міцних соціальних зв'язків, тобто криміногенні фактори і умови вчинення цих злочинів дають підстави вважати, що підозрюваний може намагатись недобросовісно виконувати процесуальні обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, і, не перебуваючи під домашнім арештом, вжити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, у зв'язку з чим застосування більш м'яких запобіжних заходів є недомірним для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Таким чином, на підставі наявних у цьому кримінальному провадженні даних, можна із певною вірогідністю стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, відповідно, не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства, а тому обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України слід вважати доведеними.
Водночас, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, хоча й обмежує його права та свободи, однак не суттєво, оскільки таке втручання відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його обрання, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Таким чином слід вважати, що відповідні потреби досудового розслідування виправдовують ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, погодженого прокурором, який здебільшого не є найбільш суворим з можливо застосованих до підозрюваного у даному випадку.
Таким чином, оцінивши в сукупності матеріали поданого клопотання, конкретні обставини кримінального провадження і дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, за вчинення яких кримінальним законом передбачені покарання у виді позбавлення волі, то для запобігання ризикам, які обґрунтовані та встановлені в судовому засіданні, достатнім є застосування до підозрюваного ОСОБА_4 домашнього арешту, що полягає у забороні залишати йому житло у період доби з 22:00 до 06:00 години строком на два місяці, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе виступити достатніми стримуючими факторами для існуючих ризиків та не перешкодить останньому забезпечити свою нормальну життєдіяльність.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 184-187, 193-194, 196, 205, 372, 376 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого, погоджене з прокурором - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, до 10 грудня 2023 року, заборонивши йому у період доби з 22:00 до 06:00 години залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , строком до 10 грудня 2023 року, обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою у визначені дату, час і місце до суду, слідчого або прокурора;
- не відлучатися із населеного пункту (м. Дніпро), в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, обвинуваченими, потерпілими, свідками, експертами, спеціалістами у цьому кримінальному провадженні, за виключенням випадків спільної участі останніх у проведенні слідчих чи процесуальних дій, а також окрім близьких родичів та членів сім'ї.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 під домашнім арештом є 10 грудня 2023 року.
Повний текст ухвали буде проголошено учасникам судового провадження о 13 годині 00 хвилин 11 жовтня 2023 року.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1