ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/375/23 Справа № 709/362/17 Категорія: ч. 3 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 липня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішені цивільні позови ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , ТДВ «СТ «Домінанта», МТСБУ про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого; ОСОБА_10 до ОСОБА_7 , ТДВ «СТ «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, ОСОБА_11 до ОСОБА_7 , ТДВ «СТ «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
Вирішено доля судових витрат та речових доказів.
ВСТАНОВИЛА
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винний в тому, що він 13.05.2015 близько 18.20 год., керуючи автомобілем марки «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись в напрямку смт. Чорнобай Золотоніського району Черкаської області по автодорозі сполученням смт. Чорнобай - м. Золотоноша на відстані 1 км 150 м до смт. Чорнобай в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), діючи необережно, не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на ліве узбіччя, після чого з'їхав у кювет, де автомобіль перевернувся та допустив наїзд на два дерева. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажири автомобіля «SEAT LEON», д.н.з. НОМЕР_1 : ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинули на місці ДТП; пасажир ОСОБА_14 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер в медичній установі; пасажир ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а також тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Порушення ПДР водієм ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв'язку з ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вищевказаний вирок та закрити провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.3 ст.286 КК на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК.
Підставами для скасування вироку захисник зазначив невідповідність висновків суду викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На переконання захисника, висновки суду про доведення вини водія ОСОБА_7 не відповідають обставинам справи, суперечать матеріалам кримінального провадження та нормам процесуального права.
Зокрема, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 зазначав, що в момент коли він сів в автомобіль, ОСОБА_12 вийшов з водійського місця та помінявся з ОСОБА_7 . Однак, такі показання потерпілий ОСОБА_16 не надавав протягом проведення досудового розслідування, лише під час судового розгляду. Захисник наголошує, що показання потерпілого ОСОБА_16 змінилися після того, як державне обвинувачення за допомогою висновків експертів, переконало потерпілого про те, що за кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_7 . У судовому засіданні було допитано лікаря ОСОБА_17 , який вказував, що оглядав потерпілого ОСОБА_16 , який під час опитування в лікарні повідомляв, що за кермом автомобіля в якому він потрапив в ДТП знаходився ОСОБА_12 . Вказане свідчить, що потерпілий ОСОБА_16 змінив свої показання для того, щоб звинуватити в даному ДТП ОСОБА_7 , оскільки у випадку знаходження за кермом особи, яка загинула, позбавляє потерпілого на можливість відшкодування шкоди.
Також захисник вказує, що висновки суду у вироку базуються на медичних, технічних та комплексних експертизах механізму ДТП, які було проведено експертами, що працювали разом із загиблим ОСОБА_12 .
Зважаючи на характер роботи загиблого експерта-криміналіста ОСОБА_12 в правоохоронних органах, коло експертів області та його вірогідні знайомства серед експертів Черкаської області, не дають достатніх гарантій достовірності і неупередженості експертиз, призначених та проведених в НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
Зазначає, що стороною захисту, неодноразово, виказувалася недовіра експертам НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області в зв'язку із зацікавленістю у висновках експертиз в інтересах служби. Причетність до ДТП із загибеллю людей працівника правоохоронного органу - експерта НДЕКЦ ОСОБА_12 була невигідною і могла призвести до негативних наслідків по службі для керівництва УМВС України в Черкаській області та для керівництва НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
При цьому, всі автотехнічні та комплексні експертизи вказують на перебування ОСОБА_7 за кермом автомобіля виключно за наявності малої кількості пошкоджень на його тілі, та наявності великої кількості пошкоджень у загиблих учасників ДТП.
Стверджує, що дані висновки експертиз та покладення їх в основу вироку порушує право на справедливий суд, оскільки дослідження провели не в повному обсязі та однобічно. При цьому, захисник наголошує, що дані експертизи не встановлювали механізм отримання травм у учасників ДТП в салоні автомобіля та після покидання салону автомобіля.
Також, під час судового розгляду було досліджено висновок експерта № 05-5-06/85 від 22.05.2015 судово-медичної експертизи подушки безпеки. Відповідно до висновків якого на подушці безпеки кров та епітельні клітини не виявлено. Захисник наголошує, що експерт-лікар ОСОБА_18 , при допиті в суді, вказувала, що у ОСОБА_7 відсутні характерні тілесні ушкодження для особи, яка знаходиться за кермом автомобіля в момент спрацювання подушки безпеки та експерт не впевнена, що в момент спрацювання подушки безпеки водій знаходився в салоні автомобіля.
З урахуванням того, що саме ОСОБА_12 вилетів з автомобіля в момент ДТП, у ОСОБА_7 , відсутні характерні тілесні ушкодження при спрацюванні подушки безпеки та з урахуванням відсутності крові та епітельних клітин на подушці безпеки, на думку апелянта, є дуже обґрунтовані сумніви в тому, що саме обвинувачений знаходився в салоні автомобіля за кермом.
Окрім того вказує, що під час судового розгляду було досліджено висновок експерта № 2/1407 від 06.11.2015, за результатами якого встановлено, що на підголівнику лівого переднього сидіння відсутні волокна одягу пасажира ОСОБА_7 (п. 6 експертизи), що також дає обґрунтовані підстави стверджувати, що за кермом автомобіля знаходився не ОСОБА_7 . При цьому, експертною комісією не було розмежовано, які тілесні ушкодження отримав ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 в салоні автомобіля, а які тілесні ушкодження ними було отримано назовні автомобіля (при ударі об землю, при перекиданні тіла та волочінні по землі).
Стверджує, що показання експерта-лікаря ОСОБА_18 , ставлять під обґрунтований сумнів висновки комісійної комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної №04-01/-5/4/416 від 01.03.2016.
Ще з висновку експерта № 53 від 29.11.2016 вбачається, що експертна комісія в складі 3 лікарів чітко вказала у відповіді на запитання 7, що перебування ОСОБА_12 на передньому пасажирському сидінні в автомобілі виключається.
У той же час у вироку зазначено, що розбіжності між висновком експерта № 53 від 29.11.2016, є усунутими за результатами проведення повторної комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 04-01/35/1266/18-23 від 23.11.2018.
Захисник стверджує, що висновки суду щодо розбіжностей та усування таких розбіжностей вказують на вибірковість правосуддя, оскільки повторна комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза № 04-01/35/1266/18-23 від 23.11.2018 проведена неповноважним складом експертів та з порушенням галузевих інструкцій, і тому не може бути об'єктивною.
Окрім цього, висновок повторної комплексної судово-медичної та транспортно трасологічної експертизи № 04-01/35/1266/18-23 від 23.11.2018 повністю копіює попередні дослідження, які були визнані судом неповними, і тому таку не можливо прийняти за беззаперечний доказ, який надав відповіді на поставлені запитання.
Разом з тим експерти: автотехнік ОСОБА_19 та медик ОСОБА_20 не змогли відповісти на питання щодо отриманих травм водія за умови спрацювання подушки безпеки без фіксування ременем безпеки.
Наголошує, що під час допиту експерт ОСОБА_20 вказував, що ним не досліджувалися обставини отримання травм іншими учасниками ДТП та не надавалася оцінка їхнім тілесним ушкодженням. Більш того, даний експерт вказував, що він не досліджував та не розділяв травми отримані ОСОБА_12 в салоні автомобіля та поза межами автомобіля.
На переконання захисника, щоб робити висновок про перебування тієї чи іншої особи за кермом та на пасажирському сидінні експертам потрібно було надати оцінку та проаналізувати механізм утворення кожної з травм отриманих учасниками ДТП.
Також зазначає, що при складанні вищевказаного висновку експертами не надавалася оцінка механізму утворення тілесних ушкоджень та їхньої послідовності, а також не встановлювалося, які саме ушкодження утворилися у ОСОБА_12 в автомобілі і в який момент, та які ушкодження утворилися поза межами автомобіля до його зупинки. Отже, наявність великої кількості травм у ОСОБА_12 не може слугувати доказом того, що саме він перебував на місці пасажира.
Крім того, захисник звертає увагу, що до матеріалів провадження долучено висновок спеціаліста № 390/19 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи» від 28.11.2019 руку, який ставить під великий сумнів висновок експерта № 04-01/35/1266/18-23 від 23.11.2018 та висновки інших судово-медичних експертиз, щодо висновків про перебування на пасажирському сидінні саме ОСОБА_12 лише за наявності кількості травм, не деталізуючи їх.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачений та його захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції;
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, захисника та прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, в частині доведеності вини обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими та перевіреним під час судового розгляду.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 , заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вказав, що за обставин, що йому інкримінуються, він разом з ОСОБА_15 і ОСОБА_13 , а згодом й з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 пересувались на автомобілі. До цього він, ОСОБА_15 і ОСОБА_13 вживали спиртні напої. В момент ДТП за кермом був ОСОБА_12 . Під'їжджаючи до смт. Чорнобай, попереду них рухався автомобіль «MITSUBISHI» чорного кольору. ОСОБА_12 розпочав його обгін, під час якого здійснив виїзд на узбіччя, їхній автомобіль почало нести юзом і вони з'їхали в кювет. Більше він нічого не пам'ятає.
Незважаючи на зайняту обвинуваченим позицію щодо невизнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, за обставин, встановлених та наведених у вироку суду першої інстанції, вона підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності, та наведеними у вироку такими доказами.
Потерпілий ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснив, що 13.05.2015 він повертався з м. Черкаси в смт. Чорнобай. Чекав ОСОБА_12 , котрий з друзями під'їхали на червоному автомобілі іноземного виробництва. Він сів ззаду за пасажиром з правої сторони. Біля нього сидів ОСОБА_13 . За водієм сидів ОСОБА_15 . ОСОБА_12 сидів на пасажирському сидінні. Спочатку, коли зупинився автомобіль біля кільця, за кермом сидів ОСОБА_12 , але коли він сідав, то ОСОБА_12 змінив місце з водійського на пасажирське. ОСОБА_7 продовжив рух до смт. Чорнобай в якості водія. Їхали дуже швидко, швидкість була більше 100 км/год., дуже голосно грала музика. Чітко пам'ятає, що тримав ОСОБА_12 за плече. В машині під час руху було спокійно, водій майже лежав за кермом, був дуже розслаблений. Коли вони почали обгін «джипа» водій не впорався з керуванням і вони з'їхали в кювет. Момент ДТП та після нього він не пам'ятає. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження. В лікарні його відвідував ОСОБА_7 , котрий пропонував відшкодування у розмірі 5000 грн. Під час досудового розслідування він дійсно казав, що не пам'ятає хто сидів за кермом, а потім через рік він все пригадав. Якийсь час після ДТП він був неадекватний внаслідок травми і чітко не міг мислити та давати відповіді на питання.
Колегія суддів вважає, безпідставними доводи захисника, щодо неправдивості показань потерпілого ОСОБА_11 щодо обставин ДТП, зокрема з приводу особи, що перебувала за кермом. Суд першої інстанції, згідно з положеннями ч. 4 ст. 95 КПК обґрунтовував свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Заразом ці показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами.
Будь-яких даних, які б спростовували показання потерпілого ОСОБА_11 та свідчили, що він обумовлює обвинуваченого, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Посилання захисника в апеляційній скарзі, що показання потерпілого ОСОБА_11 пов'язані з його бажання отримати відшкодування за втрату здоров'я чи, що державне обвинувачення за допомогою висновків експертів, переконало його, що за кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_7 є надуманими, адже не підтверджується наявними доказами.
Також, колегія суддів враховує показання допитаної в суді першої інстанції свідка ОСОБА_21 , яка матір'ю потерпілого ОСОБА_11 , яка зазначила, що спочатку про події ДТП вона з сином не говорила, оскільки аварія сталася 13 травня, а його прооперували 22 травня. Після ДТП її син перебував під дією медичних препаратів і вона не хотіла його нервувати, він нічого не розумів. ОСОБА_7 приходив до лікарні до її сина. Затим мати ОСОБА_7 на відкритий рахунок двічі перерахувала по 5000 грн.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_22 , який був очевидцем події вказав, що 13.05.2015 близько 18.20 год. він рухався по автодорозі зі сторони м. Золотоноша в напрямку смт. Чорнобай, керуючи службовим автомобілем «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ), зі швидкістю 100-110 км/год. Позаду нього рухався автомобіль червоного кольору, що наближався до нього з дуже великою швидкістю. Він швидкість не зменшував, оскільки боявся, що його вдарять ззаду. Далі він побачив, що даний автомобіль пішов на обгін, але до нього не доїхав 5-6 м, а різко зменшив швидкість, у нього піднялася задня частина і в такому положенні, тобто на передніх колесах, автомобіль подолав деяку відстань. У нього склалося враження, що хтось в автомобілі смикнув за ручні гальма. Після цього автомобіль почав з'їжджати на ліве узбіччя та в лівий кювет, почав перевертатися навколо своєї вісі, під час чого вдарився об дерево і в момент удару з нього вилетіла людина, яка полетіла в напрямку поля, де впала на землю. Після контакту з деревом ще щось вилетіло, він подумав, що то речі, але як зрозумів пізніше це були ще дві людини. Автомобіль впав дахом на землю. В цей момент піднявся пил. Коли пил осів, він почув крик людини і побачив, що з лівого боку автомобіля виліз чоловік, який направився до людей, які впали в кювет. З'явився він з водійської сторони. Підійшовши до одного з них, останній щось кричав. Він зателефонував до лікарні та до поліції. Швидка допомога забрала до лікарні людину, яка вилетіла в поле. Друга швидка забрала другого потерпілого, якого дістали з автомобіля.
Свідок ОСОБА_23 в суді першої інстанції пояснила, що вона працює виїзним фельдшером станції швидкої медичної допомоги. З 13 на 14 травня 2015 року вона перебувала на добовому чергуванні. По лінії «103» надійшло повідомлення про ДТП на автодорозі Золотоноша - Чорнобай з п'ятьма потерпілими. По прибуттю на місце пригоди вона побачила, що в кюветі на даху лежить автомобіль червоного кольору. Біля автомобіля зі сторони м. Золотоноша на землі лежав ОСОБА_15 , по якому було видно, що в нього внутрішня кровотеча, перелом ребер, він був дуже блідим. За автомобілем ближче до смт. Чорнобай на землі лежало ще двоє потерпілих, підійшовши до них вона зрозуміла, що в них ознак життя немає. В лісополосі лежав ОСОБА_11 , біля нього була жінка, яка допомагала, підтримувала йому голову. Оцінивши його стан, вона дала йому знеболююче, після чого прийняла рішення, що першим до лікарні необхідно транспортувати ОСОБА_15 , оскільки він перебував в тяжкому стані. ОСОБА_7 весь час перебував у свідомості та бігав, при цьому кричав на неї, щоб вона надавала допомогу іншим двом особам, на що вона йому відповіла, що вони вже мертві. ОСОБА_7 почав кричати, запитуючи чи він їх убив.
Допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_9 , яка є матір'ю загиблого ОСОБА_12 , пояснила, що ОСОБА_7 вона знає як товариша її сина. Як вона приїхала на місце ДТП, то побачила на узбіччі дороги ОСОБА_7 , він хватав себе за волосся і кричав щось незрозуміле. Через місяць після ДТП до них прийшов адвокат, розпитував і хотів дізнатися їхню позицію. Вона пізніше зателефонувала до ОСОБА_7 і запитала чому він сам не може підійти до них, а направив адвоката, на що він відповів, що боявся до них звертатися. Останній приходив на похорони і казав, що вбив ОСОБА_12 .
Також винуватість ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, які були предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції.
Фактичними даними протоколу огляду від 13.05.2015 зі схемою ДТП та фототаблицею, згідно яких зафіксовано обстановку на місці події, на автодорозі смт. Чорнобай - м. Золотоноша на відстані 1км + 150м від смт. Чорнобай, зокрема місце розташування автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) (т. 2, а.с. 8-20).
У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судової авто технічної експертизи № 4/201 від 02.06.2015 з фото таблицями до моменту ДТП рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) перебували в працездатному стані (т.2, а.с. 74-91).
Згідно з висновком експерта 4/1397 від 15.11.2016, згідно з яким салон автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) має пошкодження даху в передній частині розмірами близько 30 х 80 см у вигляді деформації, утвореної зусиллям, направленим зверху вниз, та пошкодження передньої правої стійки розмірами близько 40х7 см у вигляді деформації напівовальної форми, утвореної зусиллям, направленим зверху вниз (т. 2, а.с. 118-124).
Експерт ОСОБА_24 , котрий проводив експертизу 4/1397 від 15.11.2016 в суді першої інстанції пояснив про механізму ДТП. Зокрема повідомив про черговість контактування цього автомобіля з перешкодами - деревами. Також зазначив, що при проведенні експертизи досліджувався автомобіль, протокол огляду місця події, схема ДТП. Чи відкривалися водійські дверцята сказати не може. Повідомив, що загиблого ОСОБА_12 знав візуально, але особисто знайомий не був і з ним не контактував, оскільки вони мали різні напрямки діяльності.
Разом з тим матеріалами кримінального підтверджується наявний причинний зв'язок між порушеннями водієм «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 п.12.1 ПДР України та наслідками, що наступили.
Зазначене підтверджується висновком експерта № 1/17-23 від 23.01.2017, в якому вказано, що в даній дорожній обстановці, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.6 «ґ» ПДР. Однак, дії водія автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходилось у причинному зв'язку з розвитком механізму ДТП (т. 2, а.с. 94-97).
Основним питанням цього кримінального провадження не є вирішення питання порушення водієм автомобіля «SEAT LEON» п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.6 «ґ» ПДР, що спричинило загибель трьох осіб та спричинення одній особі тяжкі тілесні ушкодження, оскільки стороною захисту з цього приводу не наведене заперечень. У даному випадку значущим є встановлення, котра особа перебувала за кермом вказаного автомобіля, оскільки стороною обвинувачення встановлено, що цією особою є ОСОБА_7 , у той же час, стороною захисту це заперечувалось та зазначалось, що цією особою є ОСОБА_9 .
На підтвердження версії сторони обвинувачення, за якою винуватою особою є ОСОБА_7 , крім показань потерпілого ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_23 надані такі висновки експертиз.
Відповідно до висновку № 04-01/05/4/416 від 01.03.2016 з фототаблицями судово-медична експертна комісія КУ «Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи» встановила, що аналізуючи конфігурацію і розміри пошкоджень, а також характер деформацій на автомобілі «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ), напрямки зміщення контактуючих частин в процесі деформації (контактної взаємодії), можна зазначити, що ймовірніше за все первинно автомобіль контактував своєю передньою нижньою частиною (перед передньою віссю автомобіля) з ближнім деревом по напрямку свого руху, з напрямком деформаційних зусиль знизу доверху, при цьому автомобіль повинен був розташовуватись лівою боковою частиною до опорної поверхні та задньою частиною до дороги. Після контактування з першою перешкодою (деревом) на автомобіль почав діяти обертовий момент проти годинникової стрілки з подальшим рухом задньої частини автомобіля в сторону поля та контактуванням з другою перешкодою (деревом). З другим деревом автомобіль контактував своєю передньою верхньою частиною, а саме своїм переднім лівим крилом, передньою правою стійкою та передньою правою частиною даху, з напрямком деформаційних зусиль зверху донизу, при цьому автомобіль перебував лівим боком під кутом до опорної поверхні та передньою частиною дороги. Найбільш ймовірно, що на місці водія автомобіля у момент з'їзду з проїзної частини автодороги та подальшого наїзду на перешкоди (дерева) знаходився ОСОБА_7 , малоймовірно, що це були ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 . Малоймовірно, що на передньому пасажирському сидінні автомобіля у момент з'їзду з проїзної частини автодороги та подальшого наїзду на перешкоди (дерева) знаходився ОСОБА_7 . Характер та розташування тілесних ушкоджень, які виявлені при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 , а також враховуючи вищенаведені дані, а саме механізм контактування автомобіля із перешкодами (деревами), напрямок деформаційних зусиль, що впливали на його кузов у момент контактування з перешкодами (деревами) та якими частинами контактував даний автомобіль із перешкодами (деревами), дають підстави вважати, що не виключеною є можливість того, що на передньому пасажирському сидінні автомобіля у момент з'їзду з проїзної частини автодороги та подальшого наїзду на перешкоди (дерева) знаходився ОСОБА_12 (т. 2, а.с. 125-163).
Висновки цієї експертизи у суді першої інстанції були підтверджені одним з експертів, що її проводив - ОСОБА_18 , котрий вказав, що у висновку № 04-01/05/4/416 від 30.09.2015 зазначено про те, що ймовірніше ОСОБА_7 знаходився на водійському місці, а ОСОБА_12 на передньому пасажирському, оскільки найбільше тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , найменше у ОСОБА_7 , аналогічно і по ступеню тяжкості. Перш за все водій є особою, яка найбільш зафіксована в транспортному засобі, зокрема безпосередньо за рахунок керма, яке не дає переміщатися тілу, а тому менш ймовірно отримати тілесні ушкодження грудей та черепно-мозкової травми. Пасажири автомобіля менш зафіксовані та в момент зіткнення і перекидання вони переміщаються в салоні автомобіля, а тому ймовірність більша, що вони отримають тяжчі травми і локалізація травм також більша. Крім того, в автомобілі виявлено, що спрацювала подушка безпеки, яка безпосередньо фіксувала водія. Це також сприяло тому, що на момент отримання тілесних ушкоджень тіло водія отримало менше ушкоджень ніж тіло, яке не було зафіксоване.
Також, відповідно до висновку експерта № 53 від 29.11.2016, котра проведена судово-медичною експертною комісією КУ «Житомирської обласної ради «Обласного бюро судово-медичної експертизи» при огляді салону автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) комісія експертів вважає, що виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження останній міг одержати, перебуваючи на місці водія вищезазначеного автомобіля; виявлені тілесні ушкоджень при проведенні судово-медичних експертиз трупів ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 не могли бути отримані ними при знаходженні в автомобілі на місці водія в момент зіткнення автомобіля з перешкодами; виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11 є прямими ушкодженнями, тобто ушкодженнями які виникли від контакту з деталями автомобіля, характер даних тілесних ушкоджень та характер пошкоджень салону автомобіля виключає можливість знаходження ОСОБА_11 на масці водія даного автомобіля; ОСОБА_7 знаходився на місці водія автомобіля в момент ДТП. Разом з тим експерти виключили можливість знаходження ОСОБА_12 на передньому пасажирському сидінні автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) в момент з'їзду даного транспортного засобу з проїзної частини автодороги та подальшому наїзді на перешкоду, враховуючи виявлення множинних тілесних ушкоджень при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 та відсутність пошкоджень на передній панелі цього автомобіля (т. 2, а.с. 168-191).
Попри аргументи сторони захисту, що ця експертиза не доводить винуватість обвинуваченого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, котрий вказав цей висновок як доказ на підтвердження встановлених судом обставин, адже експерти підтвердили можливість перебування ОСОБА_7 на місці водія автомобіля в момент ДТП та напроти виключили можливість перебування на місці водія в момент зіткнення автомобіля з перешкодами, зокрема ОСОБА_12 .
Як вже зазначалось апеляційним судом основоположним питанням є встановлення особи, що перебувала за кермом, а не розташування пасажирів цього автомобіля.
Разом з тим, судом першої інстанції за клопотанням захисника ОСОБА_8 , котре було частково задоволено, була призначена повторна комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза, за результатами якої в КУ «Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи» була проведена відповідна експертиза № 04-01/35/1266/18-23 від 23.11.2018, яка встановила, що відсутність зазначених пошкоджень частин автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) в ділянках, що межують з місцем водія, враховуючи морфологічні властивості, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_7 , ознаки спрацювання подушки безпеки рульового колеса, з урахуванням даних судово-медичної практики про можливість, характер та тяжкість отримання тілесних ушкоджень водієм і пасажирами при ДТП, дають підставу вважати, що за кермом автомобіля в момент ДТП знаходився ОСОБА_7 ; наявність зазначених пошкоджень частин автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) в ділянках, що межують з місцем пасажира переднього сидіння, враховуючи морфологічні властивості, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, які були виявлені при експертизі трупа ОСОБА_12 , дають підставу вважати, що на місці пасажира переднього сидіння в момент ДТП міг знаходитись ОСОБА_12 (т. 4, а.с. 58-83).
У судовому засіданні в суді першої інстанції експерти, що проводили цю експертизу ОСОБА_19 і ОСОБА_20 підтримали свої висновки. Також експерти повідомили, що для проведення експертизи надавалася постанова про її призначення та матеріали кримінального провадження, яких було цілком достатньо. З загиблим ОСОБА_12 вони по роду діяльності не пересікалися. При проведенні експертизи виходили лише з тих вихідних даних, які йому були надані слідчим. При проведенні експертизи керувалися Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, використовували спеціальні знання і відповідну методику. Досліджували деформацію автомобіля, його передньої частини, водійське, пасажирське та задні сидіння.
Окрім того експерт ОСОБА_20 пояснив, що при проведенні даної експертизи вимога про комісію не розповсюджується, голова комісії не призначається. При підготовці висновків не практикується вказувати літературу. При ДТП водій більш фіксований, а пасажир переднього пасажирського сидіння ні. Отримані ОСОБА_12 тілесні ушкодження не розмежовувалися за принципом - де вони отримувалися.
Апеляційний суд не вбачає істотних порушень під час призначення та проведення повторної комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 04-01/35/1266/18-23 від 23.11.2018, котрі вплинули чи могли б вплинути на висновок експертів.
Надаючи оцінку висновкам наведених експертиз та показанням експертів, суд першої інстанції правильно відзначив, що експерти: ОСОБА_24 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , надавали в суді першої інстанції показання, будучи повідомлені про кримінальну відповідальність та вказували, що жодного впливу чи тиску під час проведення експертиз на них не було, що відповідно спростовує доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно упередженості експертів під час проведення медичних, технічних та комплексних експертиз та їхньої заінтересованості у результатах цих експертиз.
Колегія суддів вважає, що висновки зазначених експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованими та досвідченими експертами, на підставі наданих їм матеріалів.
При цьому апеляційний суд враховує, що сторона захисту, поставивши під сумнів вказані висновки судово-медичних експертів, не навела належного мотивування, внаслідок чого не погоджується з ними.
Тільки та обставина, що один з пасажирів, що знаходився в автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під час ДТП - ОСОБА_12 є експертом Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, не може ставити під сумнів висновки експертиз цієї чи іншої установи, з місцем розташування в м. Черкаси. Водночас слід врахувати, що у цьому кримінальному провадженні не встановлено об'єктивних даних, за яких експерти наведених експертних установ особисто, їхні близькі родичі чи члени їхніх сімей заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в їхній неупередженості, що могло бути підставою для відводу чи самовідводу експертів (ст.ст. 77, 79 КПК).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні підстави вважати вказані висновки експертів необґрунтованими, неналежними чи такими, що суперечить іншим матеріалам справи або викликають інші обґрунтовані сумніви в їх правильності, а тому підстав для призначення повторних експертиз - немає.
Доводи сторони захисту про те, що відповідно до висновку експерта № 2/1407 від 06.11.2015 року на підголівнику лівого переднього сидіння відсутні волокна одягу ОСОБА_7 не спростовують винуватість останнього, а саме перебування його в момент ДТП за кремом автомобіля «SEAT LEON». Заразом суд першої інстанції доречно відзначив, що обвинувачений є власником цього автомобіля та останнім не заперечувалось, що той в день вчинення кримінального правопорушення як водій користувався цим автомобілем. Цебто відсутність волокон одягу ОСОБА_7 в його автомобілі, не свідчить, що той ним не керував.
Окрім того немає значення та жодним чином не впливає на висновки місцевого суду щодо визнання винуватості ОСОБА_7 висновок експертної комісії, якою не було розмежовано, які тілесні ушкодження отримав ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 в салоні автомобіля, а які тілесні ушкодження ними було отримано назовні автомобіля (при ударі об землю, при перекиданні тіла та волочінні по землі).
Разом з тим, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілих встановлено судово-медичними експертизами № 122 від 14.05.2015 щодо трупа ОСОБА_13 , № 123 від 14.05.2015 - трупа ОСОБА_12 , № 124 від 14 травня 2015 року трупа ОСОБА_15 , № 149 від 15.05.2015 - ОСОБА_7 та № 1858 від 30.09.2015 ОСОБА_11 .
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження , адже у судовому рішенні зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
Під час розгляду справи судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_17 , який є лікарем травматологом, який вказав, що 13.05.2015 близько 19.00 год. до нього зателефонували з приймального відділення Чорнобаївської ЦРЛ та повідомили, що трапилась ДТП, до лікарні доставлені потерпілі та необхідна допомога лікаря травматолога. Він відразу прибув до лікарні та в реанімаційному відділенні ним було оглянуто потерпілого ОСОБА_11 , який перебував у свідомості та був доступний до контакту. Під час розмови з ним він зрозумів, що коли ОСОБА_11 сідав до автомобіля, то ОСОБА_7 вітався з ним, що може означати, що він сидів на пасажирському сидінні.
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_25 , яка є матір'ю ОСОБА_7 вказала, що зі слів свого сина, вона знає, що коли останній повертався з м. Черкаси, то він попросив ОСОБА_12 сісти за кермо, враховуючи те, що в нього забрали посвідчення водія з підозрою на водіння у нетверезому стані і він боявся, що в нього заберуть автомобіль. Вважав, що ОСОБА_12 не зупинятимуть, оскільки він має відношення до правоохоронних органів.
Колегія суддів вважає, що вказані показання свідків, суд правильно оцінені, як такі що не спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому, надавши таку оцінку суд першої інстанції слушно врахував, що свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_25 не були очевидцями події та фактично дають показання з чужих слів, отже з урахуванням положень ч. 6 ст. 97 КПК наведені показання свідків не можуть бути допустимими доказами невинуватості обвинуваченого, через те що ці показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті. Водночас свідок ОСОБА_25 , яка є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_7 , як його близька особа може бути заінтересована в результатах розгляду кримінального провадження.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно критично оцінив висновок експертного психофізіологічного дослідження з використанням комп'ютерного поліграфу від 23.08.2015, оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачена можливість перевірки правдивості показань особи або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.
На даний час немає такого виду експертиз, як проходження поліграфа та немає окремого закону щодо легалізації результатів перевірки на поліграфі у суді, тому місцевим судом правомірно вказаний висновок експертного психофізіологічного дослідження з використанням комп'ютерного поліграфу від 23.08.2015 визнаний неналежним доказом.
Колегія суддів вважає, що вирок, ухвалений судом першої інстанції на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Доводи ОСОБА_7 про те, що він не був за кермом автомобіля, колегія суддів розцінює як спосіб захисту від кримінальної відповідальності за скоєне.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що водій автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 в даній дорожній обстановці, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.6 «ґ» ПДР. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «SEAT LEON» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходилось у причинному зв'язку з розвитком механізму ДТП та наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
За таких обставин, твердження апеляційної скарги захисника про недоведеність вини обвинуваченого є безпідставним.
Колегія суддів переконана, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений ОСОБА_7 є винним у вчиненні цього криімнального правопорушення. Отже немає обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, також відсутня реальна можливість іншої версії інкримінованої події.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_7 , через те що версія сторони захисту була спростована фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Судом апеляційної інстанції було відмовлено захиснику в повторному дослідженні доказів, оскільки під час апеляційного перегляду не було встановлено даних, які могли б свідчити про дослідження таких обставин судом першої інстанції не повністю або з порушенням.
Суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними. Колегія суддів вважає, що немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції призначено покарання в межах санкції, передбаченій ч. 3 ст. 286 КК, згідно з приписами статей 50, 65 цього Кодексу.
Вирок суду першої інстанції щодо вирішення цивільних позовів апелянтом не оскаржувався.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів,
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4