ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7689/23 Справа № 201/3576/22 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та збитків, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та збитків, мотивуючи його тим, що вони з 16 лютого 2019 року перебувають у шлюбі та мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_2 є гравцем футбольної команди збірної адвокатів Дніпропетровської області «Ю.В.». Відповідач ОСОБА_3 колишній чоловік рідної сестри ОСОБА_2 і він також грає у футбол у складі команди «Dream Team». 19 грудня 2021 року, приблизно о 17:00 годині, вони разом із своєю дитиною прибули до приміщення спортивного комплексу УДХТУ, розташованого у АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 приїхав для участі у грі своєї футбольної команди, а ОСОБА_1 , разом з сином, приїхала в якості вболівальника.
Вказували, що зайшовши до приміщення будівлі, ОСОБА_1 зустріла відповідача разом з іншими гравцями його команди, які виходили з приміщення спортивного комплексу в цей час. Вона з ним привіталася і почала підійматися на другий поверх з дитиною до зали вболівальників. В цей час відповідач звернувся до неї «Ей ти, де твій муженьок?». ОСОБА_2 знаходився трохи попереду них і, розвернувшись, сказав, що він тут. Відповідач почав розмову з ОСОБА_2 стосовно того, чому він відмовляється переоформлювати свою частку права власності в квартирі на його колишню дружину, оскільки в тій квартирі проживає його донька. ОСОБА_2 сказав, що він сам розбереться зі своєю сестрою стосовно цього питання та інших питань. ОСОБА_3 почав казати, що він найме найкращих адвокатів для того, щоб вирішити це питання. ОСОБА_2 сказав, що нехай наймає. В цей момент ОСОБА_1 , яка стояла поряд з ним разом з дитиною на руках, сказала відповідачу, щоб він краще придбав для своєї доньки квартиру, якщо в нього стільки є коштів на адвокатів. Від останнього одразу почалась нецензурна лайка в її сторону. Оскільки почався конфлікт з відповідачем, вони почали розходитись. Так, ОСОБА_1 , разом з дитиною на руках, почала підніматись по сходах на другий поверх, ОСОБА_2 йшов далі по коридору в сторону роздягальні. В той же час, відповідач не бажав закінчувати лайку, він відкрив двері на сходи на другий поверх і почав кидатись на сходи і погрожувати ОСОБА_1 застосуванням насилля, кричав нецензурною лайкою. Все це чули і бачили їх друзі і знайомі.
Зазначали, що в подальшому ОСОБА_3 , зайшов до роздягальні футбольної команди ОСОБА_2 , де були всі гравці його команди, і почав питати у нього - чому його дружина ( ОСОБА_1 ) з ним так спілкується. ОСОБА_2 сказав у відповідь, а як він з нею розмовляє, і запропонував відійти подалі від роздягальні і обговорити всі питання. Вони відійшли до виходу з спортивного комплексу і завершили спілкування. ОСОБА_2 наприкінці сказав про те, що відповідач веде себе як захисник своєї доньки, а сам навіть аліменти повноцінно не сплачує, про що сестра йому неодноразово вказувала. Як реакція на це, відповідач сказав нецензурну лайку в бік ОСОБА_2 .
Того ж дня вони повідомили про всі обставини нецензурної лайки і погроз застосування насильства з боку відповідача до відділення поліції №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яке в подальшому склало протокол про адміністративне правопорушення від 29 грудня 2021 року відносно відповідача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративне правопорушення (дрібне хуліганство). Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року по справі №201/13537/21 було визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КупАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів, що становить сто дев'ятнадцять грн.
Після вказаних подій ОСОБА_1 22 грудня 2021 року проходила обстеження у лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини №6 за адресою: м.Дніпро вул.Сурікова,36, за результатами якого було видано ОСОБА_1 рецепт на придбання відповідних ліків. 24 грудня 2021 року проходила обстеження у лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини №5 за адресою: м.Дніпро вул.Гладкова,22, за результатами якого було видано ОСОБА_1 рецепт на придбання відповідних ліків. 05 січня 2022 року проходила обстеження у лікаря ОСОБА_5 в ТОВ «ДЖЕЙ ЕМ СІ». Діагноз - «тривожний стан після стресу». Лікування - «ноофен 250 мг 1 т х 3 р в день 2 недели». Рекомендації - консультація психолога. За вказане обстеження у приватній клініці сплатила 420 грн. ОСОБА_2 переживав вказані обставини через образи та приниження відповідачем його дружини ОСОБА_1 в громадському місці, перед друзями та знайомими, побоюючись за їхнє життя та здоров'я, здоров'я своєї дитини: У грудні 2021 року проходив обстеження у лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини №6 за адресою: м.Дніпро, вул.Сурікова,36, за результатами якого було сформовано електронне направлення №4984-2621-4322-8872 від 22 грудня 2021 року на обстеження до комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дніпровської міської ради. 04 січня 2022 року лікар невропатолог комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дніпровської міської ради вказав про наявність діагнозу - «Післястресове засмучення», і виписав відповідне лікування.
Син позивачів ОСОБА_6 19 грудня 2021 року був постійно на руках у матері і внаслідок погроз відповідача, адресованих в адресу ОСОБА_1 , був дуже переляканий, і після того як ОСОБА_1 піднялася на другий поверх, дуже довго плакав і не міг заспокоїтись. Внаслідок даного переляку він став менше говорити якісь слова, оскільки в нього і так були проблеми з мовою на свій вік, замкнувся в собі. 20 грудня 2021 року одразу звернулися за обстеженням до лікаря до приватної клініки - ТОВ «ДЖЕЙ ЕМ СІ». За вказане обстеження дитини було сплачено 460 грн. З метою подолання вказаного переляку та розвитку дитини 22 грудня 2021 року позивачі приводили ОСОБА_4 до розвиваючого центру для дітей.
В період з 22 грудня 2021 року по 22 січня 2022 року, за вказані послуги, були оплачені грошові кошти у сумі 1 100 грн. Внаслідок вказаного переляку їх син почав значно частіше хворіти. 30 грудня 2021 року його було повторно обстежено приватною клінікою та видано лікарем консультативний висновок. За вказане обстеження дитини було сплачено 430 грн. 30 грудня 2021 року ОСОБА_2 придбав необхідних ліків на загальну суму 595,50 грн.
Посилаючись на те, що внаслідок вказаних протиправних дій відповідача, який є забезпеченою людиною та має у приватній власності квартиру та автомобіль, їм була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які вони зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою відносно ОСОБА_1 , дворічної дитини ОСОБА_4 , як членів родини ОСОБА_2 , а також дії відповідача полягали в приниженні честі та гідності ОСОБА_2 як адвоката. Майже протягом двох місяців вони зазнавали сильних душевних страждань, постійний стрес та тривоги, порушення сну, нудоту, що викликані протиправними діями відповідача, та погрозами застосування насильства. Вони зазнавали також душевних страждань через погіршення стану здоров'я своєї дитини,обумовлене протиправними діями відповідача, постійно переживаючи за подальший стан своєї 2-річної дитини. Більше того, враховуючи ту обставину, що моральна шкода була завдана також і самій дитині, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 80 000 грн. та збитки у сумі 595,90 грн.; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000 грн. та збитки у сумі 2 410 грн. Судові витрати покласти на ОСОБА_3 .
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2023 року позов задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання відносно судових витрат.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2023 року змінити в частині стягнення на її користь моральної шкоди, збільшивши її з 7 000 грн до 80 000 грн. В частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом, при визначені розміру моральної шкоди, не враховані всі обставини, які мають значення для правильного вирішення даної справи. Наголошувала на тому, що протиправними діями відповідача відносно неї, її дитини та чоловіка, їй завдано моральної шкоди. Відповідач мав умисел образити її родину та принизити їх честь та гідність. Вона зазнала сильних душевних хвилювань. Потягом двох місяців вся її родина проходила лікування. Розмір моральної шкоди безпідставно занижено судом та не прийнято до уваги, що до суми 80 000 грн. вона відносить не лише свою моральну шкоду, але й шкоду завдану дитині. Нею понесені витрати на обстеження та лікування, які також підлягають до відшкодування.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2023 року змінити в частині стягнення на його користь моральної шкоди, збільшивши її з 5 000 грн до 80 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом, при визначені розміру моральної шкоди, не враховані всі обставини, які мають значення для правильного вирішення даної справи. Наголошував на тому, що протиправними діями відповідача відносно нього та його родини завдано моральної шкоди. Відповідач мав умисел образити його родину та принизити їх честь та гідність та окремо принизити його ділову репутацію як адвоката. Саме відповідач спровокував конфлікт та не маж жодного наміру припинити його. Він зазнав сильних душевних страждань у зв'язку з вказаною ситуацією, він та вся його родина вимушені були звернутися до лікарні за допомогою. В матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2023 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачами до стягнення, не доведено. ОСОБА_2 не мав права представляти інтереси ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що він був допитаний судом першої інстанції у якості свідка. Судом не встановлено причинний зв'язком між протиправною дією та негативними наслідками. Під час розмови, яка мала місце 19 грудня 2021 року, саме з боку позивачів були погрози в його адресу.
01 вересня 2023 року від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просив залишити її без задоволення. Вказував про те, що відповідач не заперечував щодо участі його у справі в якості представника позивачки ОСОБА_1 . Наголошував на тому, що позовні вимоги є доведеними та підтвердженими матеріалами справи. Саме відповідач з провокував конфлікт та не мав намір завершувати його.
01 вересня 2023 року від позивачки ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вона просила залишити її без задоволення. Вказувала про те, що у даній справі її представником був ОСОБА_2 та відповідач при його допуску не заперечував проти цього. Після допиту у якості свідка вона вказала про те, що повністю підтримує позов та просить задовольнити його, та не повідомлялася судом про розгляд справи. Вимоги є цілком доведеними. Відповідач спричинив моральну шкоду своїми протиправними діями відносно неї її дитини та чоловіка.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 163 005,90 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги позивачів до задоволення не підлягають, а апеляційну скарга відповідача підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 7 НМДГ, що дорівнює 119 грн.
Вказаною постановою суду встановлено, що 19 грудня 2021 року, близько о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись в громадському місці за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в приміщенні ДХТУ, вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Потерпілою у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 визнана ОСОБА_1 .
Приписами ч.6 ст.82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, не підлягає доказуванню у даній справі той факт, що 19 грудня 2021 року, близько о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись в громадському місці за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в приміщенні ДХТУ, вчинив дрібне хуліганство, де висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 .
З показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судом встановлено, що дрібне хуліганство, а саме висловлювання ОСОБА_3 нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 відбувалось у присутності її чоловіка - ОСОБА_2 , а також малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що судом беззаперечно встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_3 позивачці ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, а саме малолітнього сина та чоловіка. Крім того, суд дійшов висновку, що протиправна поведінка ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_4 у громадському місці у присутності ОСОБА_2 , який є чоловіком ОСОБА_1 та батьком малолітнього ОСОБА_4 , завдала ОСОБА_2 моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів його сім'ї, а саме малолітнього сина та дружини. При цьому суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що моральна шкода завдана йому тим, що принижена його честь та гідність як адвоката, так як з матеріалів справи не встановлено, що ОСОБА_3 висловлювався відносно ОСОБА_2 саме як адвоката, або надавав оцінку його професійним компетенціям. Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходив із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для позивачів, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 7 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 5 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди. Також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків, оскільки подані ними докази, зокрема рецепти та консультативні висновки, так саме як і чеки, самі по собі не є належними доказами у справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 та не у повній мірі погоджується з висновками суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КупАП. Вказаною постановою встановлено, що 19 грудня 2021 року, близько о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись в громадському місці за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, в приміщенні ДХТУ, вчинив дрібне хуліганство, де висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КупАП. У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в частині того, що судом першої інстанції не встановлено причинний зв'язком між протиправною дією та негативними наслідками та те, що під час розмови, яка мала місце 19 грудня 2021 року, саме з боку позивачів були погрози, як підстава для відмови у задоволенні позову про стягнення з нього на користь позивачів моральної шкоди, колегією суддів відхиляються.
За правилами ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.п.1,2 ч.2 вказаної норми моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) вказано, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20, яка в силу частини 4 статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Характер та обсяг заподіяних позивачам моральних страждань підлягає встановленню та доказуванню в судовому порядку на загальних засадах змагальності сторін та доказування в цивільному процесі, виходячи із їх характеру та тривалості, стану здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин у справі, наслідків, що наступили, оскільки сума компенсації за спричинення моральної шкоди не встановлена законом.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Як уже зазначалося вище, загальні підстави виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди визначені частиною другою статті 23 ЦК України, статтею 1167 ЦК України.
Пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чим близьких родичів.
Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що моральна шкода полягає не тільки у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а й щодо членів її сім'ї чи близьких родичів. Таке визначення законодавцем моральної шкоди, дає підстави вважати, що встановлена судом наявність такої шкоди є самостійною підставою для її відшкодування за доведення та встановлення інших складових цивільно-правової відповідальності: протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини заподіювача.
Враховуючи обставини даної справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Підстав для збільшення розміру відшкодування, з врахуванням обставин даної справи, як і підстав для відмови у відшкодуванні моральної шкоди, не встановлено, та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій частині відхиляються.
В той же час, з врахуванням обставин даної справи, приймаючи до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення було складено внаслідок дій відповідача ОСОБА_3 по відношенню саме до позивачки ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 з 5 000 грн. до 1 000 грн., частково прийнявши до уваги доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 .
Приписами ст.22 ЦПК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Обґрунтовуючи наявність збитків у розмірі 595,90 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 посилався на те, що в результаті завдання йому моральної шкоди неправомірними діями ОСОБА_3 , він змушений був проходити обстеження у лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини №6 та пройшов обстеження у лікаря невропатолога, який поставив діагноз «Післястресове засмучення», і виписав відповідне лікування.
На підтвердження позовної вимоги про наявність підстав для відшкодування збитків (матеріальної шкоди), позивач ОСОБА_2 надав копію рецепта №10 від 22 грудня 2021 року на лікарський засіб «Гідазепам», копію електронного направлення на планову консультацію невропатолога від 22 грудня 2021 року, а також виписку з карткового рахунку .
Позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог щодо стягнення збитків з ОСОБА_3 надала суду копію рецепта №40 від 24 грудня 2021 року, консультативний висновок від 05 січня 2022 року, чек по оплаті консультації невропатолога на суму 420 грн., консультативний висновок від 20 грудня 2021 року, копію квитанції на суму 460 грн., копію чека дитячого центру від 22 грудня 2021 року на суму 1 100 грн., консультативний висновок від 20 грудня 2021 року, копію чека на суму 430 грн.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає в особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підстав для задоволення позову в цій частині колегією суддів не встановлено.
Із доказів, наданих позивачами, та матеріалів справи не можливо встановити причинно-наслідковий зв'язком між діями відповідача ОСОБА_3 , який висловлювався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_1 , та відвідуванням приватних лікарів позивачами та їхнім сином, як і відвідування сином позивачів розвиваючого центру для дітей.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. шляхом зменшення її до 1 000 грн., в іншій частині рішення, як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 червня 2023 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., зменшивши її до 1 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: Т.Р.Куценко
М.О.Макаров