Справа № 161/11795/18 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/886/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К.А.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 , про стягнення грошової компенсації вартості частини добудови до житлового будинку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2022 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду.
Не погодившись із даною ухвалою суду, позивачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, позивач подала заяву, в якій просила проводити судове засідання без її участі, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її представник повторно не з'явилися в судові засідання 13.06.2022 та 27.07.2022 без поважних причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином судовими повідомленнями, які надсилались судом за вказаними позивачем та її представником в заявах номерами телефонів.
Проте, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на те, що оскаржувана ухвала вказаним вимогам закону не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі судом першої інстанції було відкрито ще 24 вересня 2018 року. В межах цього провадження подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог, судові засідання відкладались, призначались судові експертизи і провадження зупинялось.
Ухвалою суду від 12 квітня 2022 року після поновлення провадження у даній справі судове засідання було призначене на 10 травня 2022 року, однак судом повідомлення сторонам не були направлені через відсутність фінансового забезпечення на поштові витрати суду, а тому розгляд справи відкладено на 13 червня 2022 року.
З довідки відповідального працівника суду від 16.05.2022 р. вбачається, що позивачу ОСОБА_3 смс-повідомлення на її номер телефону, вказаний в її заявах, про час і місце судового розгляду не доставлене з технічних причин (а.с.21 т.3 зворот).
Даних про вручення повістки її представнику ОСОБА_5 в матеріалах справи немає.
В судове засідання, призначене на 13.06.2022 позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 не з'явилися. Протокольною ухвалою суду від 13.06.2022 неявку позивача визнано неповажною та відкладено розгляд справи на 29 липня 2022 року.
Однак і в дане судове засідання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не з'явились.
Як видно із довідок суду від 05.07.2022, позивачу ОСОБА_3 направлялось смс-повідомлення на вказаний в її заявах номер телефону, однак знову з технічних причин воно не було доставлено (а.с.28 т.3 зворот), а її представнику ОСОБА_5 смс-повідомлення із викликом до суду на 29 липня 2022 року було доставлено.
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення в зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
У частині п'ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок (санкцію) внаслідок повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Аналіз положень частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що залишення позову без розгляду як наслідок повторної неявки позивача в судове засідання, може бути застосовано, якщо існує одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому законом порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Проте, колегія суддів вважає, що у матеріалах даної справи відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення позивача та її представника про розгляд справи судом, призначений на 13 червня та на 29 липня 2022 року, зокрема на 13 червня 2022 року позивачем та її представником не були отримані навіть і смс-повідомлення.
10 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 440/222/19 сформулював правовий висновок, що довідка про доставку SMS позивачу про розгляд справи не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев'ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд.
У даній постанові акцентується увага на тому, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев'ята статті 128 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 128 цього Кодексу за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Проте, у справі відсутні докази, а саме заяви позивачки та її представника про виклик їх у вигляді смс-повідомлення, а також доказів направлення їм судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку та, як наслідок, її отримання (вручення).
У постанові від 03 травня 2023 року Верховний Суд в рамках справи № 569/24240/21 та у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 523/11814/17 досліджував питання щодо сповіщення про судовий розгляд справи телефонограмою або смс-повідомленням. У даній справі суд висловив таку думку, що повідомлення учасників справи телефонограмою про розгляд справі не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи та сформульовано такий висновок, що телефонограма або смс-повідомлення не є належним засобом повідомлення сторони про розгляд справи, а отже прийняте судове рішення за наслідками розгляду справи підлягає скасуванню з підстав процесуального порушення права на захист.
У § 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, адже вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а залишення позову без розгляду є помилковим та передчасним.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2022 року в даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді