Справа № 158/1808/23 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.
Провадження № 22-ц/802/953/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 014 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначала, що матеріальний стан відповідача ОСОБА_2 на даний час змінився, оскільки він мобілізований до Збройних Сил України та отримує стабільний високий заробіток.
Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд змінити спосіб стягнення аліментів і стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Змінено спосіб утримуваних із ОСОБА_2 згідно з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року аліментів і ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду змінити та визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь позивача на утримання неповнолітнього сина, у розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 просила її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 10 жовтня 2023 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1014 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.4).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що зміна способу стягнення аліментів необхідна у зв'язку з тим, що у відповідача ОСОБА_2 змінився матеріальний стан, оскільки він був мобілізований до Збройних Сил України та отримує стабільний високий заробіток, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу).
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, суд виходив з того, що у відповідача змінився матеріальний стан у зв'язку із працевлаштуванням, що останнім не заперечувалося, а зміна способу стягнення аліментів не тягне зміни їх розміру і є безумовним правом позивача, що не обов'язково повинно бути пов'язаним із зміною матеріального чи сімейного стану платника чи стягувача аліментів. При цьому суд не прийняв до уваги твердження відповідача про наявність на його утриманні дружини від іншого шлюбу та тещі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, однак не може погодитися із розміром присуджених до стягнення аліментів, у зв'язку з чим доходить висновку, що рішення суду у цій частині необхідно змінити.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №152/100/18 (провадження № 61-40460св18) викладено наступний правовий висновок.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Суд першої інстанції наведеного в повній мірі не врахував.
Так в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що у відповідача змінився матеріальний стан, а саме що він був мобілізований до Збройних Сил України та у зв'язку з цим отримує стабільний високий заробіток на що покликалася позивач у позовній заяві.
Крім того, на спростування цієї обставини відповідач до апеляційної скарги додав довідку з Волинського обласного центру зайнятості згідно якої він у серпні 2023 року звертався до Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості як пошукач роботи та отримував відповідні соціальні послуги у пошуку підходящої роботи.
Суд не надав належної оцінки доводам відповідача про зміну його сімейного стану (наявність на утриманні непрацездатних дружини від іншого шлюбу та тещі), що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб, пенсійного посвідчення ОСОБА_4 (дружина від іншого шлюбу), яка є інвалідом 2 групи та якій рекомендовано ендопротезування, що позбавляє останню можливості працювати, довідки МСЕК, пенсійного посвідчення ОСОБА_5 (тещі), а також актом обстеження про фактичне місце проживання, що має істотне значення (а.с.15-20).
Також судом не було враховано і те, що в суді першої інстанції відповідач визнавав позов в частині стягнення з нього аліментів у розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу).
Водночас позивач обґрунтовувала позовні вимоги зміною матеріального стану відповідача та фактично просила збільшення розміру аліментів до 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), проте в позовній заяві підстав для такої зміни не навела та відповідних доказів не надала.
З огляду на наведене та встановлені у справі обставини, колегія судів доходить висновку, що з урахуванням недоведення позивачем зміни матеріального стану відповідача та визнання ним частково позову, визначений судом розмір аліментів слід змінити, визначивши його у розмірі 1/10 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, необхідно в частині визначення розміру аліментів змінити з наведених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2023 року у цій справі в частині визначення розміру аліментів змінити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: