СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
пр. № 2/759/5117/23
ун. № 759/18404/23
11 жовтня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ :
До Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява, в якій позивач просить надати дозвіл на зняття з реєстрації проживання дитини ОСОБА_3 та надати дозвіл на реєстрацію без згоди матері.
Ухвалою суду від 27.09.2023 р. вищевказана заява на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України була залишена без руху з наданням заявнику строку в 10 днів для усунення недоліків, а саме: конкретизувати зміст позовних вимог, які відповідають вимогам закону, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Копію вищевказаної ухвали позивач отримав в електронному вигляді на почту 28.09.2023 року.
05.10.2023 року надійшла уточнена позовна заява, проте вищенаведені недоліки позовної заяви належним чином усунуті не були.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя вважає, що вищевказаний позов підлягає поверненню за таких підстав.
Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 2 статті 43 ЦПК України визначені обов'язки учасників справи, зокрема і виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строки (п.6).
Тим самим, позивач мав виконати ухвалу від 27.09.2023 р. про залишення позову без руху, подавши до суду уточнений позов з наведенням змісту позовних вимог, які відповідають передбаченим законом способам захисту прав, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Між тим, станом на 09.10.2023 р. зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви не усунуті (не наведено зміст позовних вимог, який відповідає передбаченим законом способам захисту прав, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, що підтверджують вказані обставини суду не надані).
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що позивачем, ані у встановлений в ухвалі строк, ані на час постановлення даної ухвали не виконані вимоги ухвали суду від 27.09.2023 р. про залишення позову без руху.
Про наслідки невиконання ухвали про залишення заяви без руху позивачу було роз'яснено в ухвалі від 27.09.2023 р.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України вищевказана заява вважається неподаною та підлягає поверненню заявникові, оскільки заявник не усунув недоліки в повному обсязі у встановлений судом строк.
В прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави («Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р.).
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню заявника до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову. А відтак, позивач не позбавлений права на доступ до правосуддя, оскільки має можливість повторного звернення до суду із позовом в установленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ч. 3 ст. 185, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини - повернути позивачу.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя: Ключник А.С.