Справа № 758/3557/23
Категорія 35
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю представника позивача Полтавської Н.В.,
представника відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» звернулося до суду із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» є експлуатуючою організацією у будинку АДРЕСА_1 , на підставі Акту приймання - передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 03 вересня 2015 року, та виконує функції із утримання будинку, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами житлових приміщень за надані комунальні послуги. Основним видом економічної діяльності позивача є комплексне обслуговування об'єктів
Зазначений паркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.- 15:2007». Для обслуговування паркінгу та утримання його в належному стані, позивачем укладені договори з постачальниками електроенергії, води, теплопостачання, здійснюється пропускний і внутрішній режим, постійна охорона підземного паркінгу.
ОСОБА_2 (відповідачка) є власницею машиномісця гараж № НОМЕР_1 у підземному паркінгу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. 16.03.2016.
З моменту набуття права власності на вказане машиномісце відповідачка повинна нести витрати по утриманню паркінгу, оскільки машиномісця не є відокремленими, а знаходяться у підземному паркінгу на 180 машиномісць, які мають місця загального користування та на отримання яких позивачем сплачуються кошти суб'єктам господарювання, які ці послуги надають.
У травні 2018 року позивачем було запропоновано відповідачці укласти договір про надання послуг з утримання підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться машиномісце № НОМЕР_1 , але відповідачка відмовилась його укладати.
09.11.2020 на адресу позивача від відповідачки надійшла заява про укладення договору машиномісця АДРЕСА_1 . Позивачем повторно направлено договір про надання послуг з утримання підземного паркінгу АДРЕСА_1 від 12.11.2020, однак відповідачка відмовляється від виконання покладеного на неї обов'язку з оплати наданих позивачем послуг.
Відповідачка протягом тривалого часу не виконувала свої зобов'язання передбачені Цивільним кодексом України, внаслідок часткового (неналежного) виконання покладеного на відповідачку обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, утворилась заборгованість за надані послуги з утримання паркомісця за період з червня 2018 року по 31 березня 2023 року у розмірі 14 948 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн.82 коп.
Загальний розмір заборгованості відповідачки за надані їй житлово-комунальні послуги складає: 17 769 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн., з них: основна заборгованість: 14 948 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн.82 коп.; індекс інфляції: 2 065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 74 коп.; 3 % річних від простроченої суми 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп., які позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 дана цивільна справа розподілена головуючому судді Петрову Д.В.
Ухвалою суду від 10.04.2023 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником відповідачки ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що відповідачка позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала суду додаткові письмові пояснення.
Представник відповідачки у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, підтримав доводи зазначені у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
У судовому засіданні встановлено, та підтверджено копіями відповідних документів, що власницею машиномісця, загальною площею 14,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується копією Договору купівлі-продажу машиномісця від 16.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Довгополою Т.М.
14.08.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Європаркінг» укладено договір № Ч/56 про компенсацію витрат на утримання паркомісця, яким укладено умови користування паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , обов'язки сторін, розмір компенсаційних витрат, чинність договору та інші умови.
З червня 2018 року експлуатацію паркінгу розпочало здійснювати ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», які змінили правила та умови користування підземним паркінгом, що виразилось у зміні тарифів та блокуванні попередніх ключів від управління шлагбаумом без пропозиції отримати новий.
З даного приводу ОСОБА_1 неодноразово звертався до Подільського УП ГУНП в м. Києві, на що йому були надані письмові відповіді від 13.11.2018 № 16318/125/53/2018 та від 20.02.2020 № 2755/125/53/05-2020.
В позовній заяві позивач зазначає, що з травня 2018 року ним було запропоновано власниці паркомісця ОСОБА_2 укласти договір про надання послуг з утримання підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , у якому знаходиться машиномісце № НОМЕР_1 , але ОСОБА_2 відмовилась його укладати.
У подальшому внаслідок часткового (неналежного) виконання покладеного на відповідачку обов'язку за період з червня 2018 року по 31 березня 2023 року з оплати наданих послуг, на думку позивача утворилась заборгованість за надані послуги з утримання паркомісця у розмірі 14 948 грн. 82 коп. При цьому позивач зазначає, що рахує три проценти річних від простроченої суми за період з червня 2018 року по 24 лютого 2022 року.
Отже правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву, а також в наданих суду поясненнях зауважував, що з 19 жовтня 2018 року позивач не тільки позбавив відповідачку права користування майном, а і почав на свій розсуд здавати паркомісце № 56 у користування третім особам. А тому, на думку відповідачки саме позивач несе відповідальність за належне їй майно і зобов'язання по утриманню паркомісця в належному стані.
Згідно з копією рішення Подільського районного суду м. Києва від 03.11.2021, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська -Житлосервіс» про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено. Зобов'язано ТОВ «Ковальська -Житлосервіс» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні паркомісцем АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу та надання можливості виїзду/в'їзду до підземного паркінгу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказаним рішенням суду було встановлено, що з червня 2018 року право ОСОБА_1 на безперешкодне користування своєю власністю - місцем для індивідуального зберігання автотранспортного засобу ТОВ «Ковальська -Житлосервіс» було обмежене.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Отже рішення Подільського районного суду м. Києва від 03.11.2021 стосуються безпосередньо прав, обов'язків та законних інтересів відповідачки у даній цивільній справі ОСОБА_2 .
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за паркомісце АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не здійснювала оплату за паркомісце з червня 2018 року по листопад 2021 року, саме в той період коли ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» було порушено її право безперешкодного користування своєю власністю, та поновила виплати після усунення таких перешкод.
Ураховуючи викладене, обставини на які посилається позивач у позовній заяві не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, в підтвердження вказаних обставин позивачем не надано належних та допустимих доказів.
Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, суд вважає, що за наведених обставин, позивачем не доведена обґрунтованість його заявлених позовних вимог, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачкою не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», місцезнаходження: 02072, м. Київ, вул. Чавдар Єлизавети, 3, код ЄДРПОУ 32912720;
- відповідачка - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ