печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44710/20-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явилась,
відповідача: не з'явилась,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житлово-експлуатаційної дільниці «Хрещатик» Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житлово-експлуатаційної дільниці «Хрещатик» Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - третя особа, ЖЕД «Хрещатик»), в якому просить стягнути з відповідача - власника квартири АДРЕСА_1 на користь позивача - власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти в розмірі 30 768,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 8 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 38 768, 00 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача 840,80 грн. судового збору.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є власником нежитлового підвального приміщення (в літ. А) площею 123,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2019 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У кінці серпня та на початку вересня 2020 року у зазначеному будинку відбулось аварійне залиття санвузла у належному позивачу нежитловому підвальному приміщенні з поверху вище власником квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку, яка належить на праві власності відповідачу, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Факт залиття підтверджується актами, складеними комісією у складі спеціалістів ЖЕД «Хрещатик» (акти № 306 від 03.09.2020 року, № 348 від 18.09.2020 року та № 366 від 28.09.2020 року).
Оскільки з 20.08.2020 року по 18.09.2020 року відповідачем не було своєчасно надано доступу до її квартири для обстеження і виявлення причини аварійного протікання, у приміщенні позивача сталося пошкодження стелі у санвузлі, яка повністю зруйнувалась.
Через тиждень після залиття відповідач надала доступ до її квартири працівникам ЖЕД «Хрещатик», які виявили факт пошкоджень, а саме, протікання води з унітазу в каналізаційній трубі внутрішньобудинкових інженерних мереж.
Таким чином, залиття приміщення позивача відбулось з вини відповідача, оскільки джерело протікання води до приміщення позивача мало початок з квартири відповідача.
Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи (калькуляції) на роботи по ремонту частини нежитлового приміщення позивача від 12.10.2020 року та укладеного договору підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Монтаж-Сервіс» (далі - ТОВ «БК «Монтаж-Сервіс») від 12.10.2020 року майнова шкода, завдана залиттям частини нежитлового приміщення, визначається як вартість відновлювального ремонту, яка визначається як вартість ремонтно-будівельних робіт, що необхідно виконати в цьому приміщенні, які виникли в результаті залиття, та становить 30 768,62 грн.
Крім того, внаслідок зазначеного пошкодження майна позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в порушенні права власності позивача, неможливості нормального користування ним, зокрема, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження приміщення, у якому нещодавно зроблено капітальний ремонт, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його відновлення і нормалізації, хвилюванні та думках про те, як відновити своє нежитлове приміщення, які тримають позивача у постійній нервовій та психологічній напрузі.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 22, ч. 3 ст. 386, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 151 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) позивач звернулась до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ЖЕД «Хрещатик», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та призначено підготовче засідання на 19.05.2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ЖЕД «Хрещатик», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження суддею Хайнацьким Є.С. та призначено підготовче засідання на 26.01.2022 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці судове засідання, призначене на 26.01.2023 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 07.04.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.04.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.09.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.11.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 01.03.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ЖЕД «Хрещатик», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 04.05.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року відкладено розгляд справи на 02.08.2023 року.
Позивач у судове засідання не з'явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, відзив на позов не подала; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник третьої особи подав заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно з ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення (підвал) (в літ. «А») площею 123,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 11.12.2019 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П., зареєстрованого в реєстрі за № 7734, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 192542653 від 11.12.2019 року.
Власником 9/64 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , а власником 1/16 частки цієї квартири - ОСОБА_3 , що підтверджується копією відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 222429814 від 02.09.2020 року).
Згідно з копією акту № 306 від 03.09.2020 року, складеного працівниками ЖЕД «Хрещатик», затвердженого головним інженером ЖЕД «Хрещатик», при обстеженні нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 встановлено, що в санвузлі цього нежитлового приміщення зі стелі в межах проходження внутрішньобудинкових інженерних мереж спостерігається протікання в міжповерховому перекритті між нежитловим приміщенням та вище розташованою квартирою АДРЕСА_3 . В квартирі АДРЕСА_3 зазначені інженерні мережі зашито та закладено кахельною плиткою, доступу для проведення робіт власником не надано. Працівниками ЖЕД «Хрещатик» власнику квартири АДРЕСА_3 надано вимогу про надання доступу для проведення робіт по заміні пошкодженої ділянки трубопроводу.
Відповідно до копії акту № 348 від 18.09.2020 року, складеного працівниками ЖЕД «Хрещатик», затвердженого головним інженером ЖЕД «Хрещатик» проведено обстеження нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 . Після надання доступу до внутрішньобудинкових каналізаційних інженерних мереж власником квартири АДРЕСА_3 , які були закладені кахельною плиткою, працівниками ЖЕД «Хрещатик» проведено обстеження та встановлено, що в санвузлі квартири АДРЕСА_3 в межах пошкодження внутрішньобудинкових інженерних мереж спостерігається пошкодження каналізаційного стояка, у зв'язку з чим відбувається залиття нижче розташованого нежитлового приміщення.
Згідно з копією акту № 366 про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 28.09.2020 року, складеного представниками ЖЕД «Хрещатик», та представником власника приміщення, затвердженого головним інженером ЖЕД «Хрещатик», в будинку АДРЕСА_2 в нежитловому приміщенні трапилось залиття; на час обстеження в туалетній кімнаті площею 2 кв. м спостерігається прокапування води в місці проходження каналізаційної мережі, внаслідок чого пошкоджено підвісну стелю, влаштовану з гіпсокартону площею 2 кв. м та потьоки на стінах та підлозі, які оздоблені кахельною плиткою. Причиною залиття нежитлового приміщення є пошкодження стояка каналізаційної мережі в межах квартири АДРЕСА_3 , який власником квартири закладено кахельною плиткою. З 20.08.2020 року по 16.09.2020 року власником квартири доступу для проведення ремонтних робіт по усуненню пошкодження не надавалось. Залиття трапилось на системі водовідведення в квартирі АДРЕСА_3 . Висновки і рекомендації комісії: провести заміну підвісної стелі в туалетній кімнати площею 2 кв. м.
Відповідно до копії калькуляції з ремонту приміщень на АДРЕСА_2 , виконаної ТОВ «БК «Монтаж-Сервіс», вартість ремонту становить 30 768,62 грн.
Згідно з копією договору підряду від 12.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «БК «Монтаж-Сервіс», підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати ремонтні роботи в нежитловому приміщенні (літ. А) за адресою: АДРЕСА_2 , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. За виконану роботу замовник зобов'язується виплатити підряднику грошову винагороду, розмір якої визначено сторонами в протоколі угоди про договірну ціну; загальна сума договору 30 768,62 грн.
За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання з відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати, завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені ЦК України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень ст.ст. 11, 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання з відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Отже, для застосування положень ст. 1166 ЦК України необхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим елементами; г) вина завдавача шкоди.
Пленум Верховного Суду України у п. 2 Постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14, постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11.09.2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28.08.2019 року у справі № 638/20603/16.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 5 ст. 1187 цього Кодексу). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження факту пошкодження внаслідок залиття належного позивачу майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та завдання їй шкоди, позивач надала: копію акту № 306 від 03.09.2020 року, складеного працівниками ЖЕД «Хрещатик», затвердженого головним інженером ЖЕД «Хрещатик»; копію акту № 348 від 18.09.2020 року, складеного працівниками ЖЕД «Хрещатик», затвердженого головним інженером ЖЕД «Хрещатик»; копію акту № 366 про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 28.09.2020 року, складеного представниками ЖЕД «Хрещатик», та представником власника приміщення, затвердженого головним інженером ЖЕД «Хрещатик», копію калькуляції з ремонту приміщень на АДРЕСА_2 , виконаної ТОВ «БК «Монтаж-Сервіс», згідно з якою вартість ремонту становить 30 768,62 грн.; копію договору підряду від 12.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «БК «Монтаж-Сервіс», за яким вартість ремонтних робіт становить 30 768,62 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).
За положеннями ст. 80 цього Кодексу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач довела належними та достатніми доказами обставини щодо залиття належного їй нежитлового приміщення та пошкодження майна внаслідок цього, причинно-наслідковий зв'язок між завданням шкоди позивачу та пошкодженням на внутрішньобудинкових інженерних мережах у належній відповідачу квартирі (пошкодження каналізаційного стояка), розташованій на поверсі вище.
Також, суд враховує, що згідно з п. 5 розділу 1 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 року № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
19.09.2018 року за № 1074/32526, обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу, зокрема, доказів на спростування доводів позивача стосовно вини відповідача у залитті нежитлового приміщення, у передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України порядку суду не надано; факт залиття відповідачем не оспорюється.
З матеріалів справи вбачається, що залиття нежитлового приміщення, яке належить позивачу, відбулося з вини відповідача, яка в силу закону має нести майнову відповідальність за заподіяну шкоду.
З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для покладення відповідальності за завдану позивачу шкоду на відповідача в розмірі, визначеному у калькуляції з ремонту приміщень на АДРЕСА_2 , виконаної ТОВ «БК «Монтаж-Сервіс», та договорі підряду від 12.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «БК «Монтаж-Сервіс», а саме, в розмірі 30 768,62 грн., а відтак, про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Крім зазначеного, звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, що полягає у порушенні права власності позивача, неможливості нормального користування ним, зокрема, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження приміщення, у якому нещодавно зроблено капітальний ремонт, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його відновлення і нормалізації, хвилюванні та думках про те, як відновити своє нежитлове приміщення, які тримають позивача у постійній нервовій та психологічній напрузі.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання з відшкодування моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У абз. 2 п. 5 цієї постанови судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У разі заявлення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Крім того, відшкодування шкоди, зокрема й моральної, що зумовлює порушення прав людини, є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Так, у постанові від 04.03.2019 року у справі № 752/20375/15-ц за позовом фізичної особи до фізичної особи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття її квартири, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу залиттям квартири, та зазначив, що, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суди правильно виходили із встановлених обставин справи, та, виходячи з міркувань розумності та справедливості, обґрунтовано визначили її у розмірі 3 000 грн.
З огляду на зазначене, встановивши, що в результаті залиття частини нежитлового приміщення позивача з вини відповідача, позивач зазнала душевних страждань, оскільки вона отримала негативні емоції та переживала з приводу пошкодження майна, неможливості нормального користування ним під час ремонту, необхідності пошуку та купівлі будівельних матеріалів для здійснення ремонту, порушення звичного способу життя, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу.
Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 000,00 грн., позивач не надала суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення їй моральної шкоди саме в цьому розмірі, на підставі яких позивач оцінила свої моральні страждання.
Враховуючи фактичні обставини справи та негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок залиття належного їй майна з вини відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу винною особою - відповідачем моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за подання позову до суду, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1867641958.1 від 13.10.2020 року.
Оскільки позивач просила стягнути з відповідача 30 768,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 8 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 38 768, 00 грн., однак суд задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 768,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 33 768, 00 грн., що становить 87,10 %, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 732,34 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 151 Житлового кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житлово-експлуатаційної дільниці «Хрещатик» Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 768 (тридцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 732 (сімсот тридцять дві) грн. 34 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 ; адреса: АДРЕСА_6 .
Третя особа - Житлово-експлуатаційна дільниця «Хрещатик» Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»: 01021, м. Київ, вул. Івана Мар'яненка, 7; код ЄДРПОУ 35692211.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 10.08.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький