печерський районний суд міста києва
Справа № 758/9801/23-ц
06 жовтня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
04.09.2023 ухвалою Подільського районного суду м. Києва було направлено дану позовну заяву за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, яка надійшла в провадження судді Ільєвої Т.Г. 06.10.2023.
Так, суд обґрунтовуючи своє рішення зазначив, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.07.2023 № 337986391 відомості щодо власників квартири АДРЕСА_1 , відсутні.
Будь-яких даних, які б підтверджували надання згоди власником такого майна іншим особам (відповідачам у справі) користуватися об'єктом нерухомого майна і отримувати житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, суду не подано.
Відтак, суд керуючись ч. 9 ст. 187 ЦПК України направив справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, тобто за місцем проживання одного з відповідачів.
Разом з цим, суд дослідивши матеріали позовної заяви прийшов до висновку, що справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва.
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії судді перед вирішенням питання про відкриття провадження у справі, в тому числі суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Визначити підсудність суду - означає з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Підсудністю у цивільному судочинстві розуміється розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі N 638/1988/17 (провадження N 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування спірних правовідносинах, пов'язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків:
- нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;
- майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав;
- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Таким чином, слід дійти висновку, що за правилами чинного процесуального закону виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
В постанові від 16.02.2021р. по справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, до спорів щодо про стягнення заборгованості нарахованої, але не погашеної за житлово комунальні послуги застосовується виключна підсудність, а саме, правило ч.1 ст. 30 ЦПК України, відповідно до якого позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати справу за правилами виключної підсудності за місцем розташування об'єкта нерухомості, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до Подільського району м. Києва.
Відтак, в даному випадку підлягають застосуванню положення норми п. 1 ст. 30 ЦПК України, та відповідно матеріали справи підлягають направленню для розгляду до Подільського районного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27 ч. 1, 31, 32 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Справу 758/9801/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - передати на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.Г. Ільєва