печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21480/17-а
31 жовтня 2019 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Підпалого В.В.,
при секретарях судових засідань - Вишневській О.Р., Маленківській К.М.,
за участю:
представників позивача - Масехи Б.О., Агафонова А.В.,
представників відповідача - Лєдок І.В., Найди Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Директора Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України Лебединець Тетяни Леонідівни, Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовом до Директора Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України Лебединець Тетяни Леонідівни, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову директора Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України Лебединець Тетяни Леонідівни про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу №3/21-0008/ НОМЕР_1 від 31.03.2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 34 000, 00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вважає постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу протиправною та такою, що має бути скасовано, оскільки: до протоколу не додано жодного доказу; відсутнє зазначення у протоколі точного місця його складання; відсутнє зазначення у протоколі часу його складання; внесення інших даних до статистичної звітності відбулося внаслідок автоматичного розрахунку даних та технічної описки, без будь-якого умислу, що вилючає вину позивача; відбулося порушення порядку розгляду адміністративної справи.
Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2017 року відкрито провадження у справі (т.І, а.с. 25).
06.06.2017 року на адресу суду надійшли заперечення від представника відповідача Найди Т.І., в яких просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Зокрема, стосовно форми та змісту протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі щодо місця складання протоколу, представник відповідача зазначив, що у протоколі зазначено, що вчинення адміністративного правопорушення виявлено за адресою розташування ПАТ «Діамантбанк», 04070, м. Київ, Контрактова площа, 10А. Крім того, протокол було складено в присутності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Стосовно доводів позивача щодо ненадання йому до протоколу документів, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, представник вказав, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі своїми правами та мав можливість скористатися правом на ознайомлення з доданими до протоколу матеріалами справи. Разом з тим, всі документи додані до протоколу підготовлені безпосередньо ПАТ «Діамантбанк» та надані керівнику інспекційної групи на його запит від 13.03.2017 року № 59. Щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначив таке. Відповідно до п. 13 розділу ІІ Правил № 129 зразку статистичної звітності за формою № 631 «Звіт про структуру автивів та пасивів за строками», особи, які підписали форми звітності, відповідають за порядок їх заповнення (складання), повноту та достовірність статистичної звітності, дотримання термінів та способів подання до Національного банку України. Як вбачається, зазначена форма звітності підписана ОСОБА_1 , а відтак він як головний бухгалтер ПАТ «Діамантбанк» відповідає за порядок заповнення (складання) цієї форми звітності та її достовірність. Крім того представник відповідача просив звернути увагу, що директором Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України Лебединець Т.Л. здійснено розгляд справи у точній відповідності із законом. На підставі вищезазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т.І, а.с. 32-41).
29.06.2017 року представником відповідача Найдою Т.І. були подані додаткові пояснення до заперечень на адміністративний позов, де зазначав, що відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення адміністративних штрафів, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 156-1 (частини п'ята, шоста), 163-12, 163-14, 163-16, 166-5, 166-6 (частини третя, четверта), 166-8, 166-9 (частина перша), 166-20, 188-29 та 188-34 Кодексу, складається уповноваженою на те посадовою особою Національного банку за формою, визначеною в додатку 1 до цього Положення. Відповідно до підпункту 2 п. 4. 2 Положення, уповноваженими посадовими особами Національного банку України, які мають право складати протоколи про адміністратвине правопорушення, є керівник інспекційної групи або його заступник, який здійснює інспекційну перевірку банків або інших осіб, що відповідно до Закону про банки можуть бути об'єктами перевірки Національного банку. Щодоосіб уповноважених розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень, представник зазначив, що відповідно до ст. 234 -3 КУпАП, від імені Національного банку України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Голова Національного банку України та його заступники, керівники територіальних управлінь Національного банку України та їх заступники, уповноважені правлінням Національного банку України керівники структурних підрозділів Національного банку України та їх заступники, які забезпечують виконання функцій Національного банку України з нагляду (оверсайту), контролю (т.І, а.с.92-93).
03.07.2017 року протокольною ухвалою суду до участі у справі залучено в якості співвідповідача - Національний банк України (т.І, а.с. 135-138).
В засіданні представники позивача Масеха Б.О., Агафонов А.В. позовну заяву підтримували в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представники відповідачів Директора Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України Лебединець Тетяни Леонідівни, Національного банку України Лєдок І.В., Найда Т.І. заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що відповідно до посвідчення НБУ №21-0007/8310 від 02.02.2017 року (зі змінами №21-0007/20621 від 20.03.2017, №21-0007/23343 від 29.03.2017), уповноваженими особами НБУ з 07.02.2017 до 10.04.2017 проводила планова інспекційна перевірка ПАТ «Діамантбанк». (а.с. 42).
20.03.2017 року під час проведення інспекційної перевірки ПАТ «Діаманбанк» керівником інспекційної групи Ястремським В.Л. було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення №1 від 20.03.2017. (а.с. 9-12).
31.03.2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-5 КУпАП, що вбачається з Постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу №3/21-0008/ НОМЕР_1 (а.с. 12-15).
Так,відповідно до ст. 256 КУпАП та п. 4.3 Положення про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженого постановою Правління НБУ №563 від 29.12.2001 року (далі по тексту - Положення), у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі: дата і місце його складання, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
У зазначеному протоколі вказано, що його складено у м. Києві, вчинення правопорушення виявлено за адресою розташування ПАТ «Діамантбанк» (04070, Україна, м. Київ, Контрактова площа, 10А). Також, з протоколу вбачається, що його складено у присутності позивача, про що свідчать надані позивачем пояснення до протоколу (а.с. 9, 11) та відмітка про отримання позивачем протоколу.
Отже, матеріалами справи спростовуються посилання позивача на неможливість встановлення місця складення протоколу та невідповідність його ч. 1 ст. 256 КУпАП та п. 4.3. Положення № 563.
Водночас, посилання позивача на відсутність у протоколі часу його складання є безпідставним, оскільки, зазначення часу складання протоколу не передбачено ст. 256 КУпАП та п. 4.3. Положення №563. Посилання позивача на норму закону, якою передбачено зазначення часу вчинення є необґрунтованим, оскільки, в даному випадку мається на увазі час вчинення правопорушення, а не час складання протоколу.
Стосовно доводів позивача про ненадання йому оригіналів або копій документів до протоколу, суд звертає увагу на п. 4.3. Положення № 563, яким передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення додаються оригінали або належним чином засвідчені копії, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, нормами КУпАП та Положенням № 563 не передбачена необхідність долучення до другого примірника протоколу, який залишається у особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, всіх доказів та матеріалів справи.
Водночас, ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, якими визначені права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачено право на ознайомлення з матеріалами справи.
Більше того, в протоколі зазначені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та міститься відмітка про те, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснені права.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався з вимогою про ознайомлення з додатними до протоколу матеріалами справи, та йому було відмовлено у задоволенні його клопотання.
Також, суд не вбачає належних підстав для скасування Постанови у зв'язку з тим, що внесення даних до статистичної звітності за формою №631 «Звіт про структуру активів та пасивів за строками» було здійснено внаслідок технічної помилки, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
За ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Згідно зі ст. 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керівники банку зобов'язані ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ, затверджених постановою Правління НБУ №129 від 01.03.2016, форми статистичної звітності, що складаються відповідно до цих Правил, підписують особи, які обіймають посади, визначені в зразках форм статистичної звітності, або особи, які виконують їх обов'язки, якщо інше не передбачено цими Правилами.
Особи, які підписали форми звітності, відповідають за порядок їх заповнення (складання), повноту та достовірність статистичної звітності, дотримання термінів та способів подання даних до Національного банку України (п. 13 розділу ІІ Правил №129).
Як вбачається з протоколу та наданої ПАТ «Діаманбанк» статистичної звітності за формою № 631 «Звіт про структуру активів та пасивів за строками» станом на 01.02.2017 року, форма звітності підписана позивачем.
Враховуючи, вимоги п. 13 розділу ІІ Правил №129, позивач як головний бухгалтер ПАТ «Діамантбанк» відповідає за порядок заповнення (складання) форми звітності та відповідає за її достовірність.
Таким чином, посилання позивача на те, що внесення даних до статистичної звітності за формою № 631 «Звіт про структуру активів та пасивів за строками» було здійснено внаслідок технічної помилки не може прийматися до уваги, оскільки, позивач, який підписав форми звітності, за достовірність статистичної звітності.
Водночас, матеріалами справи спростовується та не доведено позивачем порушення принципу змагальності під час розгляду адміністративної справи, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними та не приймаються судом до уваги.
Так, відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 243, 255, ст.ст. 293, 295, п. 15.5) Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Директора Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України Лебединець Тетяни Леонідівни, Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного адміністративного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Директор Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України Лебединець Тетяна Леонідівна, адреса: м. Київ, вул. Інститутська, 9.
Відповідач: Національний банк України, код ЄДРПОУ: 00032106, адреса: м. Київ, вул. Інститутська, 9.
Суддя В.В. Підпалий