печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9025/23-ц
Категорія 65
25 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Управління (центр) надання адміністративних послуг про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, згідно вимог якого просять суд визнати ОСОБА_3 втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, вказують, що вони є власником АДРЕСА_1 . Окрім інших, в цій квартирі зареєстровано місце проживання відповідача, проте фактично за вказаною адресою він не проживає, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 23.03.2023 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами спрощеного провадження.
В судове засідання позивачі не з'явилися, представник подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача на підставі наявних матеріалів справи, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач та третя особа не з'явилися в судове засідання, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачі були повідомлені про судове засідання шляхом направлення судової повістки та публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що визначено Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та узгоджується з приписами цивільного процесуального законодавства, що як наслідок свідчить, що відповідачі вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві та просить провести розгляд у його відсутність.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача та пояснень третіх осіб, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства,
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 у рівних долях, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло виданим 20.05.1999 року відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району № 566, записане в реєстрову книгу БТІ м. Києва за № 6606 від 24.05.1999 року.
17.11.2016 року позивач ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , який був засвідчений Верховним суддею Шаріатського суду Королівства Іорданії. Місце укладення шлюбу місто Амман, свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини не змінилося.
Після укладення шлюбу 13.06.2017 року, зі згоди позивачів, відповідач ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.
24.02.2022 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 виїхали в Федеративну Республіку Німеччину, як біженці з України.
Так, відповідач ОСОБА_3 з 24 лютого 2022 року залишив квартиру АДРЕСА_1 і не проживає за місцем реєстрації більше одного року без поважних причин.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами ст. 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою від 16.11.2016 року Верховний Суд України вирішував справу №6-709цс16 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, і зняття з реєстрації та вказав на те, що положення статей 383, 391, 405 ЦК України, статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, зокрема у випадку втрати власником права власності, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Так, відповідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Тобто, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, як постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідач вселився у спірну квартиру як член сім'ї власника житлового будинку і набув право користуванням чужим майном, яке за своєю суттю є сервітутом.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язана, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України.
Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту порушених прав позивача.
Враховуючи вищенаведене, слід прийти до висновку, що відповідач ОСОБА_3 втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , у зв'язку з його відсутністю, як члена сім'ї власника, без поважних причин понад один рік, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідач ОСОБА_3 на спростування доводів та доказів сторони позивача своїх доказів суду не надав.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.71,72 ЖК України, ст.ст.10,11,76,81,259,263,264 ЦПК України , суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Управління (центр) надання адміністративних послуг про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_3 , Емейл. 6344156y@gmail.com
Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , тел. Відсутній, Емейл. 6344156y@gmail.com
Відповідач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація Управління (центр) надання адміністративних послуг, 01010 м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 15, ЄДРПОУ 26077508, тел. (044) 280-41-97; 063-537-11-73, cnap@pechrda.gov.ua
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25 вересня 2023 року.
Суддя Т.Г. Ільєва