Справа № 635/1068/23
Провадження по справі № 2/635/370/2023
05 жовтня 2023 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Березовської І.В.,
секретар судового засідання Кіт Т.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Універсальна Біржа «Україна»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Універсальна Біржа «Україна», про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок,-
Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким в остаточній редакції просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений Біржою нерухомості та основних фондів «Україна» 03 листопада 1998 року за реєстровим №Н9-992; визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Біржою нерухомості та основних фондів «Україна» 03 листопада 1998 року за реєстровим №Н9-992 та зареєстрованого 02 грудня 1998 року в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації. Вище зазначений договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально не посвідчений, оскільки при його укладанні працівниками біржі було роз'яснено,що договір не підлягає нотаріальному посвідченню, про що прямо було зазначено в договорі. Продавці житлового будинку запропонували йому посвідчити нотаріально договір пізніше, посилаючись на брак часу та коштів, але з часом нотаріальне посвідчення договору стало неможливим через відсутність зв'язку з останніми. За вказаних обставин позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Універсальна Біржа «Україна», про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.
13 квітня 2023 року позивач усунув недоліки позову, визначені ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 березня 2023 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2023 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи - Універсальної Біржі «Україна» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
03 листопада 1998 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Товарній біржі нерухомості та основних фондів «Україна» укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір зареєстрований в реєстрі за №Н9-992, право власності на будинок зареєстровано в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації в цілому за ОСОБА_1 , про що свідчить відповідна відмітка Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації на договорі купівлі-продажу (запис в Книзі 7 за реєстровим №873). Зі змісту договору вбачається, що зазначений будинок був придбаний за суму 17604 гривень, які виплачені покупцем до реєстрації угоди на біржі (п.п.4,5 договору).
Згідно довідки Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» за вих.№ 3281 від 18 вересня 2023 року, згідно архівних матеріалів справи з правової реєстрації КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в цілому за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Біржею нерухомості та основних фондів «Україна» 03 листопада 1998 року р№ Н9-992, про що внесено запис в реєстрову книгу БТІ №7 під реєстровим №873 від 02 грудня 1998 року.
Згідно технічного паспорту на вказаний будинок, виготовленого станом на 22 вересня 1998 року, загальна площа будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 55,50 кв.м., житлова площа становить 34,50 кв.м. Самовільно зведені будівлі відсутні.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Оскільки відносини між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися в момент укладення спірного договору, а саме: 03 листопада 1998 року, суд застосовує під час розгляду позовної вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним Цивільний кодекс Української РСР (1963 року).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну абро припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення спірного правочину, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б)якщо її учасниками є члени біржі; в)якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до вимог ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.
За змістом ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР (1963року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Статтею 154 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, передбачено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
Як вбачається зі змісту договору від 03 листопада 1998 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Товарній біржі нерухомості та основних фондів «Україна», зазначений правочин містить всі ознаки договору купівлі-продажу, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, передбачених ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на момент укладення вказаного правочину, про що свідчать їх підписи у ньому, за наслідками укладення зазначеного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали житловий будинок у власність покупцю ОСОБА_1 , а останній прийняв майно і сплатив за нього певну грошову суму, що достовірно підтверджено під час судового розгляду. Зазначені обставини жодним чином не спростовуються відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У суду відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'являли претензії з приводу зазначеного майна.
Отже, судом встановлено, що вищевказана угода укладена відповідно до вимог законодавства, діючого на момент укладення такої угоди, угода зареєстрована на біржі, однак не посвідчена нотаріально, оскільки на час її укладення посвідчення такої угоди на законодавчому рівні не передбачалося, сторони даного договору купівлі-продажу повністю виконали умови договору, право власності на зазначене домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське міжміське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 02 грудня 1998 року, на його ім'я КП «Харківське міжміське бюро технічної інвентаризації» виданий технічний паспорт, право власності позивача на спірний житловий будинок ніким не оспорюється.
Відповідно до вимог ст.47 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, суд вважає угоду купівлі-продажу дійсною.
Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).
За змістом частин 1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому разі, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Оскільки суд визнав договір купівлі-продажу від 03 листопада 1998 року, укладений між сторонами на біржі нерухомості та основних фондів «Україна» №Н9-992 дійсним, суд приходить до висновку, що позивач набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі вказаного правочину.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача та визнає за ним право власності на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 55,50 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м. з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 03 листопада 1998 року, укладеного між сторонами на біржі нерухомості та основних фондів «Україна» №Н9-992.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору суд залишає за рахунок позивача згідно його письмової заяви.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Універсальна Біржа «Україна», про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок - задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 03 листопада 1998 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на біржі нерухомості та основних фондів «Україна», зареєстрований за №Н9-992.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 55,50 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м. з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за рахунок позивача ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування):АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 .
Третя особа - Універсальна Біржа «Україна», місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, Палац Праці, буд. 1, під'їзд 7, поверх 5.
Повний текст рішення складено та підписано 10 жовтня 2023 року.
Суддя І.В. Березовська