Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/350/2023 Справа № 641/2344/23
11 жовтня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003075 від 01.10.2022, -
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває вказаний обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України і зазначені судами в ухвалах про обрання та продовження строку тримання під вартою, а саме переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії попередньої ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою закінчується 04 листопада 2023 року.
Обвинувачений та його захисник проти клопотання прокурора заперечували та просили змінити міру запобіжного заходу на домашній арешт або заставу.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 06 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 припиняє свою дію 04 листопада 2023 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду, а також вчинення ним нових злочинів проти основ національної безпеки України.
Ці факти встановлені ухвалами суду при обранні та продовженні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільна небезпечність.
Щодо клопотання обвинуваченого та його захисника про визначення міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту або застави, суд не вбачає підстав для застосування таких заходів забезпечення, оскільки на переконання суду, такі запобіжні заходи не зможуть забезпечити дотримання процесуальних обов'язків обвинуваченого у зв'язку з реальним ризиком його переховування від суду.
У відповідності до положень частини 4 статті 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, суд не визначає розмір застави.
За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 197, 199, 350, 392 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України строком на 60 днів, тобто до 10 грудня 2023 року без визначення суми застави.
Строк дії ухвали до 10 грудня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя- ОСОБА_1