Провадження № 2/641/61/2023 Справа № 641/4979/20
03 жовтня 2023 року м.Харків
Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретарів - Шумейко С.О., Зюкіної К.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу №641/4979/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України , Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи, -
ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України , Державної казначейської служби України в якому просить стягнути з Держави України в особі Кабінету Міністрів України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь на відшкодування моральної шкоди , заподіяної смертю її матері , ОСОБА_2 , внаслідок терористичного акту 02.09.2014 року , у розмірі 500 000,00 грн..
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.09.2014 року приблизно о 12.00 год. в смт Станиця Луганської області невстановленими особами здійснено терористичний акт .Під час обстрілу снаряд потрапив у приватний двір за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого було поранено матір позивача ОСОБА_2 , яка згодом ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у лікарні. Причиною її смерті є вогнепальне вибухове відламкове поранення з ампутацією правової стопи. За фактом загибелі слідчим 3-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях триває проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за номером ЄРДР №12014130580001024 від 23.08.2014 року за ст. 258 ч.ч.1,2,3 КК України. Таким чином позивач вважає, що внаслідок загибелі матері вона має право на отримання відшкодування моральної шкоди,яку вона оцінює у розмірі 500 000 грн.
Ухвалою суду від 03 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін .
23 липня 2020 року від представника відповідача Кабінету Міністрів України надійшов відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, яким заподіяно шкоду, в порядку встановленому законом. КМУ є неналежним відповідачем у справі , оскільки визначені законодавством завдання та повноваження Кабінету Міністрів України не передбачають проведення виплат коштів , внаслідок терористичного акту. Позивачем не надано жодного доказу , який би підтверджував , що саме внаслідок дій Держави Україна , загинула матір позивача , позивач також не зазначає , що матір загинула внаслідок збройної агресії російської федерації. З викладених у позові обставин , не вбачається наявності елементів цивільного правопорушення ,які вчинені КМУ відносно позивача , та могли б спричинити моральні страждання останній , тому позовні вимоги до КМУ є необґрунтованими та не доведеними. Тільки вироком суду може бути визначена кваліфікація кримінального правопорушення та обставини кримінального правопорушення , однак на час розгляду даної цивільної справи судом , такий вирок відсутній , а за вказаним фактом здійснюється досудове розслідування , що є складовою кримінального провадження та передує судовому розгляду справи. Наданий позивачем висновок психологічного експертного дослідження від 30.03.2020 року був складений після спливу 5 років , після подій з якими позивач пов'язує завдання їй моральної шкоди. Отже , на думку представника відповідача , надати об'єктивну оцінку морального стану позивача експерт не міг. Крім того, вказаний висновок не може бути доказом того , що саме внаслідок протиправних дій Кабінету Міністрів України чи за наявності вини посадових осіб вказаного органу позивачу завдано моральних страждань . Крім того, висновок наданий експертом, свідоцтво якої згідно відомостей Реєстру атестованих судових експертів визнано недійсним 12.10.2018 року та є анульованим. Більшість доказів , що надані на обгрунтування підстав щодо стягнення моральної шкоди датовані 2020 роком , а відтак не можуть вважатися належними та достовірними доказами,оскільки не можуть підтвердити факт завдання шкоди позивачу у 2014 році.
27 липня 2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача - Державної казначейської служби України .В обгрунтування відзиву представник зазначив, що на даний час не прийнято закон ,який би визначав порядок відшкодування шкоди з Державного бюджету , заподіяної громадянам в наслідок терористичного акту , і на даний час не прийняте рішення суду ,яке б встановлювало , що смерть матері позивача настала внаслідок терористичного акту , що виключає право позивача на відшкодування шкоди за рахунок Держави,а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
28 серпня 2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив , в якому вона посилалася на те, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави ,яка відшкодувала шкоду фізичні особі , переходить право вимоги до винної особи. Обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди , завданої під час проведення АТО , є завдання такої шкоди на території АТО та в наслідок АТО. Згідно ст.ст. 1,11,19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» , встановлення осіб ,які вчинили терористичний акт ,які здійснювали терористичну діяльність , наявність щодо них обвинувального вироку суду , не є умовою відшкодування шкоди державою. Крім того зазначив, що аргументи та заперечення , викладені Державною казначейською службою України та Кабінетом Міністрів України у своїх відзивах на позовну заяву є такими , що не відповідають положенню діючого законодавства України.
31 серпня 2020 року ухвалою суду клопотання представника позивача про виклик та допит свідків задоволено, закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.
26 жовтня 2020 року до суду від представника Кабінету Міністрів України надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив , в якому він зазначив, що вимога щодо відшкодування моральної шкоди КМУ є необґрунтованою та недоведеною , а отже такою що не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 20 січня 2021 року провадження у справі зупинено, на підставі п.10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України..
10 лютого 2022 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.
19квітня 2023 року ухвалою суду клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференція задоволено .
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити , від допиту свідків відмовилися.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача Кабінету Міністрів України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Суд, вислухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного .
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. ст. 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 328593 року , виданого Станично -Луганським райРАЦС Луганської області 17.01.1994 року.
02.09.2014 року під час проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій в смт. Станиця , Луганської області , в результаті артобстрілу домогосподарства , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було поранено ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 18.09.2014 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , померла у м. Луганськ Луганської області Україна.
Відповідно до змісту лікарського свідоцтва про смерть №1635 від 15.09.2014 року, причиною смерті ОСОБА_2 є вогнепальне вибухове відламкове поранення з ампутацією правої ступні .
Як вбачається з витягу ЄРДР за вказаним фактом 30.08.2014 року СВ 3 управління ( з дислокацією у см. Сєвєродонецьк Луганської області ) УСБУ в Донецькій та Луганській областях внесено відповідний запис в ЄРДР за №12014130580001024 з правовою кваліфікацією діяння за ч.2 ст. 258 КК України .
Позивач є потерпілою по даному провадженню.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи .
Відповідно до висновку експертів №58/19 за результатами проведення комісійної психологічної експертизи від 30.03.2020 року, у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок втрати близької людини ОСОБА_2 ,яка 02.09.2014 року внаслідок обстрілу з боку НЗФ т.зв. «ЛНР» отримала тілесні ушкодження і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) через загибель її матері . .Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 , приблизно складає від 500 000 грн.
Передбачене у частині першій статті 19 Закону № Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування державою відповідно до закону шкоди, завданої терористичним актом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від України такого відшкодування за моральну шкоду, завдану внаслідок загибелі людини під час терористичного акту, зокрема у періоди проведення АТО, Операції об'єднаних сил, незалежно від того, на якій території - підконтрольній чи непідконтрольній Україні - мав місце вказаний акт.
Самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній державі території, тобто на тій, на якій вона здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції (зокрема у межах її кордонів у періоди проведення АТО, Операції об'єднаних сил), не означають автоматичне порушення гарантій права на життя за статтею 2 Конвенції. Тим більше не означає таке автоматичне порушення і загибель людей на території, яку держава у межах її кордонів із незалежних від неї причин не контролює (тобто на тій, на якій вона не здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції). Аналогічно не є підставою для покладення на державу відповідальності за Конвенцією самі по собі факти порушення у межах кордонів України (зокрема і у періоди проведення АТО, Операції об'єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.
Згідно з Конвенцією держава-учасниця несе відповідальність лише за власні дії чи бездіяльність щодо виконання негативних і позитивних (матеріальних, процесуальних) обов'язків із гарантування конвенційних прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Якщо держава поширювала її юрисдикцію на відповідну територію, де сталося стверджуване порушення права, обставини (факти) невиконання чи неналежного виконання державою у конкретній ситуації певного з наведених обов'язків для притягнення її до відповідальності на підставі Конвенції та протоколів до неї треба чітко встановити.
Відсутність у законодавстві України приписів щодо відшкодування моральної шкоди, завданої особі у зв'язку із загибеллю її близького родича внаслідок терористичного акту, не перешкоджає такій особі доводити у суді, що стосовно права на життя її близького родича у відповідній ситуації певний конвенційний обов'язок - негативний або позитивний (матеріальний, процесуальний) - держава не виконала чи виконала неналежно, та вимагати від неї відшкодування (компенсації) за це на підставі статті 2 Конвенції. Причому право на відшкодування за порушення державою позитивних обов'язків особа матиме впродовж усього часу їхнього невиконання чи неналежного виконання (відсутності компенсаційних механізмів, неналежного розслідування тощо).
Залежно від обставин порушення права на життя та зумовлених ним наслідків для потерпілого відповідна компенсація (відшкодування) з огляду на практику ЄСПЛ може суттєво відрізнятися. Так, у разі встановлення факту порушення державою позитивних обов'язків розробити компенсаційні механізми за неправомірне втручання у право на життя та провести об'єктивне й ефективне розслідування незалежним органом факту такого втручання, це відшкодування буде суттєво меншим, ніж як за порушення державою негативного обов'язку не втручатися у вказане право людини, яка перебувала під державним контролем.
Присудження особі компенсації (відшкодування) за порушення державою позитивного обов'язку є стягненням відшкодування моральної шкоди, тоді як порушення державою негативного конвенційного обов'язку залежно від виду права, про яке йде мова, може передбачати відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди (наприклад, за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи).
У кожному випадку звернення з позовом про відшкодування Державою Україною шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами у періоди проведення АТО, Операції об'єднаних сил, суди мають з'ясувати: (а) підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога); (б) чи мала Держава Україна у сенсі статті 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення; (в) якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов'язки з такого гарантування (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов'язку, то у чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв'язок між ними і невиконанням або неналежним відповідного обов'язку); (г) чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).
У визначених у частині другій статті 1167 ЦК України випадках не потрібно встановлювати вину держави як елемент суб'єктивної сторони складу цивільного правопорушення. Проте це не позбавляє позивача обов'язку обґрунтувати, а суд - обов'язку встановити інші елементи такого правопорушення (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача).
З огляду на вищенаведене, з урахуванням норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також беручи до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду викладений 12.05.2022 року у справі №635/6172/17, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 133-141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України , Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи - відмовити .
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Відповідачі: Держава в особі Кабінету Міністрів України, м. Харків, вул. Грушевського , 12/2.
Державна казначейська служба України, м.Київ, вул. Бастіонна , 6.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 жовтня 2023 року .
Суддя: І. В. Чайка