Справа № 184/1641/23
Номер провадження 2/184/575/23
09 жовтня 2023 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Покров в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області «про визнання права власності на спадкове майно»,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом та просить суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2012 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частки житлового будинку, позначеного на плані літ. "А", житловою площею всього будинку 29,89 кв. м, загальною площею 46,85 кв. м, з будівлями та спорудами: сараєм глинобитним, облицьованим цеглою літ "Б", вбиральнею дерев'яною літ "В", спорудженнями 1-3, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що право власності на домоволодіння в цілому належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями померлої були: її син ОСОБА_3 (прийняв спадщину на частки домоволодіння) та її донька - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої спадщину на домоволодіння прийняв її син - ОСОБА_6 . Фактично у будинку ОСОБА_6 не проживав, оскільки є громадянином російської федерації і постійне місце його проживання - м. Хабаровськ. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 здійснював догляд за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 прийняв рішення подарувати свою частку у власності позивачу та усно вони домовились, що ОСОБА_7 буде продовжувати здійснювати догляд за ОСОБА_3 29.08.2019 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Бойко Л.П. і, таким чином, позивач набув право власності на частку житлового будинку, позначеного на плані літ."А", житловою площею всього будинку 29,89 кв. м, загальною площею 46,85 кв. м, з будівлями та спорудами: сараєм глинобитним, облицьованим цеглою літ "Б", вбиральнею дерев'яною літ. "В", спорудженнями 1-3, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Співвласником будинку (власником часток) є ОСОБА_3 , який позивачу доводиться дальнім родичем. Ще до набуття права власності на права власності на частку домоволодіння, з 2012 року позивач проживав у будинку разом з іншим співвласником - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували, на які потреби спрямовувати спільні доходи, які продукти харчування закуповувати, який сезонний одяг потребує змін, які витрати по комунальним послугам вони несуть щомісяця, спільно вирішували всі побутові потреби, тобто фактично проживали однією сім'єю. Позивач ставився до ОСОБА_3 як до рідного діда, а той сприймав його як онука. У лютому 2018 року ОСОБА_3 поїхав провідати свого племінника ОСОБА_6 до м. Хабаровськ, російська федерація і там ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово помер. Оскільки за життя ОСОБА_3 неодноразово висловлював бажання бути похованим за місцем народження, то спільно з його племінником було прийнято рішення про поховання померлого у м. Хабаровськ. Позивач допоміг матеріально на поховання, а також організував поминальний обід серед близьких друзів померлого в Україні. Після смерті ОСОБА_3 позивач продовжує проживати у домоволодінні АДРЕСА_1 та повністю утримує будинок в цілому.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити з викладених у позові підстав. В останнє судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якому просить розглянути справу без участі їх представника, при прийнятті рішення по справі покладаються на розсуд суду.
Факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 та ведення спільного господарства підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями свідків.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав показання, згідно яких повідомив, що йому відомо, що в будинку проживав ОСОБА_3 , який поїхав у Росію, де помер. ОСОБА_2 жив і на даний час живе в цьому будинку АДРЕСА_1 . Позивач жив багато років разом з ОСОБА_3 .
Окрім цього, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання, згідно яких повідомив, що він знає позивача, живуть по сусідству. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 жили разом, потім ОСОБА_3 поїхав у Росію, де помер.
Окрім цього, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання, згідно яких повідомила, що вона знає позивача, живуть по сусідству. Їй відомо, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 жили разом, потім ОСОБА_3 поїхав у Росію, де помер.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
У ст. 55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 липня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Орджонікідзевської державної нотаріальної контори Панченко В.В., спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син - ОСОБА_3 (а.с.9).
Спадкоємцями померлої ОСОБА_4 були: її син - ОСОБА_3 (прийняв спадщину на частки домоволодіння) та її донька - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої спадщину на домоволодіння прийняв її син - ОСОБА_6 . Фактично у будинку ОСОБА_6 не проживав, оскільки є громадянином Російської Федерації і постійне місце його проживання - м. Хабаровськ. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 здійснював догляд за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 подарував свою частку у власності позивачу та усно вони домовились, що ОСОБА_7 буде продовжувати здійснювати догляд за ОСОБА_3 . Згідно Договору дарування від 29.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Бойко Л.П., ОСОБА_2 на праві власності належить частка житлового будинку з будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.7).
Співвласником будинку (власником часток) є ОСОБА_3 , який позивачу доводиться дальнім родичем. Ще до набуття права власності на частку домоволодіння, з 2012 року, ОСОБА_2 проживав у вищевказаному будинку разом з іншим співвласником - ОСОБА_3 . Сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували, на які потреби спрямовувати спільні доходи, які продукти харчування закуповувати, який сезонний одяг потребує змін, які витрати по комунальним послугам вони несуть щомісяця, спільно вирішували всі побутові потреби, тобто фактично проживали однією сім'єю.
Згідно копії Домової книги, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.15, 16).
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого відділом ЗАГС Железнодоріжного району адміністрації м. Хабаровська 08 лютого 2018 року, ОСОБА_3 , громадянин Росії, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Хабаровськ Хабаровського краю Російської Федерації (а.с.12).
Згідно рапорту ДОП ВП №2 Нікопольського РУП, Лісовий Е.В. дійсно з 2012 року по 2019 рік мешкав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне позивачу для вирішення питання щодо прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 на підставі ст.1261 ЦК України як спадкоємця четвертої черги за законом.
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №73708887 від 24.08.2023 року, виданої приватним нотаріусом Бойко Л.П., за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.27).
Відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Таким чином, статтею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Дітей у померлого ОСОБА_3 не було, інших близьких родичів, які могли би претендувати на спадщину-також, з питання прийняття спадщини після його смерті ніхто не звертався. Його племінник ОСОБА_6 спадщину не прийняв, є громадянином Російської Федерації і зв'язок з ним обірваний. Позивач же постійно проживав з померлим з 2012 року до його смерті і вважав себе таким, що прийняв спадщину.
Проте, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, позивач є спадкоємцем четвертої черги за законом. Оскільки позивач на час смерті діда постійно проживав разом з ним, про відмову від спадщини не заявляв, в силу ч. 3 ст. 1261 ЦК України суд вважає його таким, що він прийняв спадщину.
Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ч.5 пункту 9 Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., не допускається вирішення справи в порядку окремого провадження, якщо заява містить вимогу про визнання права, зокрема права власності, тому позивач звертається до суду з позовом про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно, як спадкоємця четвертої черги за законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України - Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини".
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, суд, проаналізувавши все в сукупності, прийшов до висновку, що у судовому засіданні встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3 з 2012 року до 05.02.2018 року, тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Встановлення даного факту має для позивача юридичне значення, а саме оформлення спадщини, і встановити його іншим шляхом неможливо.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 3, 74 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 , представник позивача - ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Покров в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області «про визнання права власності на спадкове майно» - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 з 2012 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частки житлового будинку, позначеного на плані літ. "А", житловою площею всього будинку 29,89 квадратних метрів, загальною площею 46,85 квадратних метрів, з будівлями та спорудами: сараєм глинобитним, облицьованим цеглою літ. "Б", вбиральнею дерев'яною літ. "В", спорудженнями 1-3, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 09.10.2023р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш