справа № 208/57/23
№ провадження 2/208/483/23
РІШЕННЯ
Іменем України
04 вересня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02 серпня 2022 року на проспекті Василя Стуса в районі будинку №2Б у м.Кам'янське відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Кіа Cerato р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності та Chevrolet Aveo р.н. AE9242IA під керуванням водія ОСОБА_2 , забезпечений полісом ОСЦПВ 207457523, виданий ПрАТ «СК «ПЗУ України».
Внаслідок настання цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 серпня 2022 року водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Ця постанова не була оскаржена у встановленому законом порядку та набрала законної сили 05 вересня 2022 року.
Оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди ОСОБА_2 була забезпечена полісом ОСЦПВ 207457523, то ОСОБА_1 з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків звернувся до Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», надіславши 03 серпня 2022 року на електронну пошту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяву на виплату страхового відшкодування від 03 серпня 2022 року разом з усіма визначеними Законом документами.
Згідно висновку експерта №2809/22 від 19 вересня 2022 року, вартість матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу Кіа Cerato р.н. НОМЕР_1 пошкодженого в результаті ДТП, складає 189 581,43 грн., а ринкова вартість колісного транспортного засобу Кіа Cerato р.н. НОМЕР_1 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 56 553,43 грн..
На користь ОСОБА_1 відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а саме 133 028,00 грн. (189 581,43 грн. - 56 553,43 грн. =133 028,00 грн.).
Копію висновку експерта №2809/22 від 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 відправив на електронну пошту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 27 вересня 2022 року.
З урахуванням вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зобов'язаний був в строк до 01 листопада 2022 року включно (протягом 90 календарних днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: з 03.08.2022р. по 01.11.2022р.) в разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування - здійснити ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в повному обсязі.
На момент настання ДТП транспортний засіб Chevrolet Aveo р.н. НОМЕР_2 був забезпечений полісом ОСЦПВ 207457523, виданий ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
Отже, розмір належної позивачеві суми страхового відшкодування становить розмір ліміту відповідальності за шкоду, спричинену майну, встановлений полісом ОСЦПВ 207457523 (130 000,00 грн.) з вирахуванням встановленої цим полісом франшизи (2 600,00 грн.) і складає 127 400,00 грн. (130 000,00 грн. - 2 600,00 грн. = 127 400,00 грн.).
За результатами розгляду поданої заяви на виплату страхового відшкодування Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 07 жовтня 2022 року повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо здійснення йому виплати страхового відшкодування, а 11 жовтня 2022 року здійснив на рахунок позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 76 057,64 грн..
Листом від 21 листопада 2022 року №1173-31 Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повідомило, що «...розрахунок страхового відшкодування було здійснено на підставі Звіту №25-D/11/42 від 13.09.2022 року...».
Позивач зазначає, що проаналізувавши Звіт №25-D/11/42 від 13.09.2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, на підставі якого була розрахована сплачена позивачеві сума страхового відшкодування вбачається, що його було складено з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 з подальшими змінами та доповненнями, Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12.09.2014 року.
Отже, позивач зазначає, що отриманої ним суми страхового відшкодування недостатньо для покриття збитків, завданих у ДТП, у зв'язку з тим, що виплата страхового відшкодування була розрахована на підставі документів, які суперечать вимогам чинного законодавства та була здійснена не в повному обсязі.
Таким чином, Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» має здійснити доплату страхового відшкодування (з урахуванням здійсненої 11.10.2022 року виплати) у розмір 51 347,36 грн. (127 400,00 грн. - 76 057,64 грн. = 51 342,36 грн.).
Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», прострочивши виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВ 207457523, повинен сплатити позивачу за період з 02.11.2022 року по 23.12.2022 року включно на суму заборгованості 51 342,36 грн.:
-пеню у розмірі 3 657,26 грн.;
-інфляційні збитки в розмірі 359,40 грн.;
-3% річних в порядку ст.625 ЦК України в розмірі 219,44 грн..
Оскільки вина ОСОБА_2 щодо пошкодження транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 підтверджується постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 серпня 2022 року (справа № 208/3789/22), а сума страхового відшкодування не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то, відповідно до ст.30 та 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 11, 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України та висновків щодо застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. (справа №755/18006/15-ц) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року (справа №760/15471/15-ц), позивач вважає, що саме з ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між розміром завданих збитків (133 028,00 грн.) та лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну (130 000,00 грн.), а всього 3 028,00 грн. (133 028,00 грн. - 130 000,00 грн. = 3 028,00 грн.).
Також позивач зазначає, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому у ДТП нервовому стресі. Позивач фактично втратив можливість користуватися транспортним засобом, оскільки його було знищено в результаті настання ДТП. Крім цього, відсутність власного транспортного засобу на ходу спричинило позивачеві побутові незручності. До дати настання дорожньо-транспортної пригоди позивач користувався транспортним засобом всього декілька днів. Згідно висновку експерта, транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно, його визнано фактично знищеним, через що позивач відчував і досі відчуває негативні емоції, що відображається на його загальному самопочутті. ОСОБА_2 жодним чином не намагався сприяти вирішенню питання стосовно відшкодуванню збитків, завданих позивачу у ДТП.
Розмір спричиненої моральної шкоди ОСОБА_2 як особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки позивач оцінює в 10 000,00 грн..
Тому позивач просить суд: 1) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «ПЗУ Україна» на свою користь грошову суму в розмірі 55 578,46 грн., яка складається з: недоплаченої суми страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ 207457523 в розмірі 51 342,36 грн.; пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВ 207457523 за період з 02.11.2022 по 23.12.2022р. включно в розмірі 3 657,26 грн.; інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВ 207457523 за період з 02.11.2022 по 23.12.2022р. включно в розмірі 359,40 грн.; 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВ 207457523 за період з 02.11.2022 по 23.12.2022р. включно в розмірі 219,44 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову суму в розмірі 13 028,00 грн., яка складається з: матеріальних збитків в розмірі 3 028,00 грн.; моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.; 3)стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 на свою користь судові витрати.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, представник позивача надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, та просять їх задовольнити, посилались на обставини викладені у позові.
Представник відповідача Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в судове засідання не з'явився, причини не явки до суду не повідомив. Представник відповідача надав суду клопотання про призначення експертизи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Заяви, клопотання позивача та відповідача, процесуальні дії суду.
26 січня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
14 березня 2023 року представником відповідача Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надано до суду клопотання про призначення експертизи.
21 липня 2023 року представником позивача надано до суду заперечення на клопотання про призначення товарознавчої експертизи.
24 липня 2023 року представником позивача надано до суду заяву про залучення доказів до матеріалів справи.
04 вересня 2023 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про призначення експертизи.
IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що 02.08.2022 року о 20:00 годині в м. Кам'янське по проспекту В.Стуса в районі будинку № 2Б, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом, автомобілем марки «KIA Cerato» державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні та технічні пошкодження, матеріальні збитки, постраждалих та травмованих немає (а.с.11-12).
Відповідно до постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.08.2022 року по справі № 208/3789/22 (№ провадження 3/208/1789/22) винним у даній пригоді визнано ОСОБА_2 , водія транспортного засобу автомобіля марки «Chevrolet Aveo»державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с.11-12).
Згідно реєстраційного свідоцтва НОМЕР_5 від 27.07.2022 року на транспортний засіб автомобіля «KIA Cerato»,реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2007 року випуску, автомобіль зареєстрований за власником ОСОБА_1 (а.с.10).
Оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди ОСОБА_2 була забезпечена полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523, то ОСОБА_1 з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків звернувся до Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», надіславши 03 серпня 2022 року на електронну пошту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяву на виплату страхового відшкодування від 03 серпня 2022 року (а.с.13-15).
Згідно висновку судового експерта Дроздова Юрія Володимировича №2809/22 від 19 вересня 2022 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Кіа Cerato LX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 189 581,43 грн., а ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіль «Кіа Cerato LX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 56 553,43 грн.. (а.с.24-53).
Отже, розмір належної позивачеві суми страхового відшкодування становить розмір ліміту відповідальності за шкоду, спричинену майну, встановлений полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523 (130 000,00 грн.) з вирахуванням встановленої цим полісом франшизи (2 600,00 грн.) і складає 127 400,00 грн. (130 000,00 грн. - 2 600,00 грн. = 127 400,00 грн.).
За результатами розгляду поданої позивачем заяви на виплату страхового відшкодування Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 07 жовтня 2022 року повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо здійснення йому виплати страхового відшкодування, а 11 жовтня 2022 року здійснило на рахунок позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 76 057,64 грн.(а.с.68-69).
Листом №1173-31 Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повідомило, що «...розрахунок страхового відшкодування було здійснено на підставі Звіту №25-D/11/42 від 13.09.2022 року...».
ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.2 ст.11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків зазначено: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.2, 5 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. 34.4 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Згідно висновку судового експерта Дроздова Юрія Володимировича №2809/22 від 19 вересня 2022 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Кіа Cerato LX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 189 581,43 грн., а ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіль «Кіа Cerato LX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 56 553,43 грн. Вартість відновлювального ремонту більше ринкової вартості. Матеріальний збиток, заподіяний власникові КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля: 189 581,43 грн, оскільки відновлювати це КТЗ економічно недоцільно (а.с.24-53).
Суд не приймає до уваги звіт №25-D/11/42 від 13.09.2022 року, відповідно до якого була здійснена Приватним Акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплата страхового відшкодування у розмірі 76 057,64 грн., в зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Як вбачається з матеріалів справи страховик був належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, однак не забезпечив явку свого представника, про що свідчить лист до Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» від 18.08.2022 року, в якому зазначена дата, час та місце проведення огляду пошкодженого при ДТП автомобіля та протокол огляду транспортного засобу (а.с.23, 29).
Окрім цього, Звіт №25-D/11/42 від 13.09.2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, на підставі якого була розрахована сплачена позивачеві сума страхового відшкодування було складено з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 з подальшими змінами та доповненнями, Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12.09.2014 року.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приймає для розрахунку суми страхового відшкодування висновок судового експерта Дроздова Юрія Володимировича №2809/22 від 19 вересня 2022 року.
Так, розмір належної позивачеві суми страхового відшкодування становить розмір ліміту відповідальності за шкоду, спричинену майну, встановлений полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523 (130 000,00 грн.) з вирахуванням встановленої цим полісом франшизи (2 600,00 грн.) і складає 127 400,00 грн. (130 000,00 грн. - 2 600,00 грн. = 127 400,00 грн.). Оскільки 11 жовтня 2022 року Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило на рахунок позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 76 057,64 грн., то Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» має здійснити доплату страхового відшкодування з урахуванням здійсненої 11.10.2022 року виплати у розмірі 51 347,36 грн. (127 400,00 грн. - 76 057,64 грн. = 51 342,36 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», прострочивши виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523, повинен сплатити позивачу за період з 02.11.2022 року по 23.12.2022 року включно на суму заборгованості 51 342,36 грн.:
-пеню у розмірі 3 657,26 грн.;
-інфляційні збитки в розмірі 359,40 грн.;
-3% річних в порядку ст.625 ЦК України в розмірі 219,44 грн..
З урахуванням викладених вище обставин, суд вважає позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» законними, та такими, що підлягають повному задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
В роз'ясненнях наданих в абз. 3 п.4 та абз.1 п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зазначено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Так у абз.4 п. 15 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Абз.2 п. 15 цієї ж постанови зазначено, що порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).
Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року).
Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У рішенні по справі «О.Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, неправомірними діями ОСОБА_2 пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями ОСОБА_2 і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
З вищевикладеного вбачається, що майнова шкода відшкодовується у розмірі, що становить різницю між розміром завданих збитків (133 028,00 грн.) та лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну (130 000,00 грн.)., а всього 3 028,00 грн. (133 028,00 грн. - 130 000,00 грн. = 3 028,00 грн.).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди».
Враховуючи право позивача на відшкодування шкоди, а також приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи було встановлено судом та доведено позивачем спричинення шкоди саме ОСОБА_2 суд дійшов висновку про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 3 028,00 грн..
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Так, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн..
Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром моральної шкоди.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 10 000,00 грн., є дещо завищеним.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду її звернення, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнав позивач, враховуючи ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 3000,00 гривень, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку відповідача майнової шкоди та буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.
Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси позивача, не призведе до порушення балансу прав та інтересів позивача і відповідача.
При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, є не прийнятним, значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
V. Судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачені послуги судового експерта Дроздова Ю.В. у розмірі 5300,00 грн.(а.с.54), сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.(а.с.1), а також є витратина професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, звідповідачів слід стягнути на користь позивача витрати на судовий збір, витрати на оплату послуг експерта і витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме 891,14 грн. судового збору (992,40*61606,46/68606,46); 4 759,23 грн. витрат послуги експерта (5300,00*61606,46/68606,46); 13 469,53 грн. витрат на правову допомогу (15 000,00*61606,46/68606,46), які було надано позивачу Адвокатським Бюро «Олександра Негробова», згідно договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 18.10.2022 року, додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2022 року та які підтвердженні належними доказами.
Керуючись ст. ст. 530, 612, 625, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 352, 354-356 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312, адреса: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову суму в розмірі 55 578 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 46 коп., яка складається з:
-51 342 (п'ятдесят одна тисяча триста сорок дві) грн. 36 коп. - недоплаченої суми страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523;
-3 657 (три тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн. 26 коп. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523 за період з 02.11.2022 по 23.12.2022р. включно;
-359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп. - інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523 за період з 02.11.2022 по 23.12.2022р. включно;
-219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 44 коп. - 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за полісом ОСЦПВВНТЗ EP.207457523 за період з 02.11.2022 по 23.12.2022р. включно.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову суму в розмірі 6 028 (шість тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп., яка складається з:
-3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00коп. - матеріальних збитків;
-3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312, адреса: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ):
-витрати за сплату судового збору: 445 (чотириста сорок п'ять) грн. 57 коп. з кожного.
-витрати за сплату послуг експерта: 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 62 коп. з кожного.
-витрати на правову допомогу: 6 734 (шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 77 коп. з кожного.
В іншій частині позовних вимог, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, адреса: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40.
відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Похваліта С. М.