Справа № 201/12117/23
Провадження № 2-а/201/133/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
за участі: представника позивача - Кабачек В.М., Мельника Д.П.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Козиревич О.С.,
перекладача - Багдасаряна А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з зазначеним вище адміністративним позовом, в якому просить затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою забезпечення його видворення за межі території України. Вирішити питання щодо негайного виконання рішення про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (оригінал паспортного документу відповідач позивачу не надав, довідка про особу видана Соборним відділом умісті Дніпрі ГУ ДМСУ Дніпропетровській області від 03 жовтня 2023 року), паспортний документ НОМЕР_1 , виданий 13 березня 2020 року термін дії до 13 березня 2030 року востаннє здійснив в'їзд на територію України 29 січня 2021 року через КПП «Бориспіль», що підтверджується інформацією з веб - інтерфейсу інформаційно - телекомунікаційної системи, щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, оскільки дана система зберігає інформацію за останні п'ять років.
В ході проведення цільових профілактичних заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, уповноваженими особами Соборного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, виявлено порушення міграційного законодавства з боку відповідача.
Протоколом серії ПР МДН № 005624 від 03 жовтня 2023 року було зафіксовано порушення законодавства України за ч.2 ст.203 КУпАП, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення була винесена постанова серії ПН МДН № 005615 від 03 жовтня 2023 року, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 100,00 грн. в дохід держави. Постанова відповідачем не оскаржена, штраф не сплачено.
За порушення правил перебування на території України та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, 03 жовтня 2023 року відносно громадянина громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Соборним відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 26 про примусове видворення з України.
Вказане рішення відповідачем станом на теперішній час не оскаржене.
Згідно пояснень наданих позивачу громадянином Республіки Вірменія ОСОБА_1 , останній прибув на територію України 29 січня 2021 року до дітей. У шлюбі не перебуває. В даний час офіційно не працює. Не виїхав з України тому що тут його діти. Документів на проживання в Україні не оформлював. Всі документи разом з паспортом загубив. Послуга адвоката та перекладача не потребує.
Разом з тим, під час судового засідання, представниками позивача для огляду та дослідження судом надано паспортний документ НОМЕР_1 , виданий 13 березня 2020 року термін дії до 13 березня 2030 року на ім'я ОСОБА_2 , в якому міститься відмітка про те що він востаннє здійснив в'їзд на територію України 29 січня 2021 року через КПП «Бориспіль». За поясненнями сторін, цей паспортний документ знайшла співмешканка відповідача та доставила його до позивача вже під час розгляду справи в суді.
Вислухавши сторони та дослідивши надані докази, суд виходить з наступного.
Згідно до вимог п.2 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Згідно діючого законодавства України, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон).
Положеннями ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, встановлено що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений в статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно до ч. 16 ст. 4 вищевказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Так, відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого КМУ від 15 лютого 2012 р. № 150 (далі - Порядок), а саме пп. 2 п. 2 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України № 3773- VI, іноземці та особи без громадянства зобов'язанні неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, не посягати на права і свободи , честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положеннями п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», закріплено, що нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 вищезазначеного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція) терміни «примусове повернення» та «примусове видворення» означають систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню.
Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Частиною 3 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Положенням абзацу 1 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч. 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
В даному випадку судом встановлено, що відповідач востаннє здійснив в'їзд на територію України у 2019 році, та з того часу з України не виїжджав чим порушив вимоги ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», перейшовши таким чином на нелегальне становище.
За результатами проведеної перевірки за обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль «АРКАН» інформації щодо перетинання державного кордону України Відповідачем в базі даних не виявлено, відповідач територію України не полишив.
Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач, до ГУ ДМС у Дніпропетровській області не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував.
За порушення міграційного законодавства щодо відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДН 005624 від 03 жовтня 2023 року за ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Постановою про накладання адміністративного стягнення ПН МДН 005615 від 03 жовтня 2023 року, за порушення ч. 2 ст. 203 КУпАП на відповідача накладено стягнення у розмірі 3 400,00 грн. який відповідачем не сплачено.
Керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI та відповідно до вимог розділу 3 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордоної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22.01.2018 року №38/77), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.05.2012 року за № 806/21119, Соборним відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС y Дніпропетровській області було прийняте рішення про примусове видворення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач порушив правила перебування іноземців нa території України, перейшов на нелегальне становище, правова характеристика якого визначена у п. 14 ст.1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» , «нелегальний мігрант» - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Рішення № 26 про примусове повернення з України від 03 жовтня 2023 року, відповідачем не оскаржувалось та станом на теперішній час, не скасоване.
Враховуючи те, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до теперішнього часу не виконав без поважних причин рішення про примусове повернення, що є підставою для звернення з позовом про примусове видворення з України іноземця передбаченою положеннями ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Соборний відділ у місті Дніпрі Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звертається до суду з даної позовною заявою.
Згідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 30 Закону, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Разом з тим, надаючи оцінку дослідженим доказам та встановленим обставинам, суд наголошує на тому, що позивачем не надано жодних доказів ухилення відповідача від виконання цього рішення, або стосовно того, що він буде перешкоджати його виконанню чи втече, оскільки фізично він не мав можливості це рішення виконати через те, що одразу після його прийняття відповідача було затримано та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства враховуючи відсутність у нього паспортного документу, за яким він мав би можливість перетнути державний кордон України та виїхати.
Наразі ж, під час розгляду справи, ситуація змінилася, оскільки паспорт відповідача знайшовся та був наданий в розпорядження позивача.
Водночас, згідно до абзаців першого та другого ч.1 ст.289 КАС України, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства заходів затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
При цьому суд бере до уваги, що згідно до підпунктів «b» та «f» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
При цьому суд наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №2а-8336/10/1370 та зазначив, що згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі. Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач перебуває на території України без законних підстав, його дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, проте за наявності у нього паспортного документу що дає право на виїзд з України, який наразі перебуває в розпорядженні позивача, відсутності доказів обставин, визначених у ч.1 ст.289 КАС України, зокрема про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або втече, законні підстави для задоволення позову відсутні.
Витрати відповідно до ст. ст. 139, 289 КАС України віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 250, 289, 371 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову Соборного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана в десятиденний строк з дня проголошення судового рішення. Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.
Суддя С.С. Федоріщев