Справа № 522/15926/23
Провадження № 1-кс/522/6447/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без місця проживання в м. Одеса, зі слів раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді - командира відділення управління зв'язку мінометної батареї, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Досудовим розслідуванням встановлено, що в червні 2023 року громадянина ОСОБА_4 , відповідно до Указу президента України № 69 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» прийнято на військову службу у Збройні Сили України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 157 від 14.06.2023 ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду - командира відділення управління зв'язку мінометної батареї, військової частини НОМЕР_1 . Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відповідно до ст.ст. 3, 21, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно із ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини.
Проте, старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, умисно, вчинив протиправні дії, спрямовані в умисному нанесені тяжких тілесних ушкоджень.
Так, ОСОБА_4 14.08.2023, в період часу з 00:03 год. по 01:30 годин, знаходячись біля входу в під'їзд за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання в ході виниклого словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення з пошкодженням тонкої кишки, кровотеча, в результаті чого гр. ОСОБА_7 , було доставлено до КНП «МКЛ № 11» ОМР.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі до 8 років, знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 ставиться запобігання подальших спроб приховуватись від органів досудового розслідування і суду. Інші, менш суворі запобіжні заходи, на думку слідчого, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і його належної поведінки.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Підозрюваний та його захисник під час розгляду клопотання заперечували проти його задоволення.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, а також вислухавши думку прокурора, захисника, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за яке законом передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
14.08.2023 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
15.08.2023 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.10.2023.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до восьми років позбавлення волі) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідків, по вказаному кримінальному провадженню, оскільки їх покази є визначальними у кримінальному провадженні. Разом з тим, з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на зазначених осіб, щоб ті утримались від спілкування з правоохоронними органами. ОСОБА_4 , є військовослужбовцем у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання шляхом залякування та погрозою застосування насильства для впливу на потерпілого ОСОБА_7 , та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Враховуючи те, що ОСОБА_4 , не завершив всі дії, які вважав за потрібне для спричинення смерті ОСОБА_7 , у разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі, може призвести до повторних спроб вчинити заплановані підозрюваним дії.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця Стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного, враховуючи тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також той факт, що ОСОБА_4 , проходячи військову службу на вищевказаній посаді, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України, що безперечно вказує на нехтування ним покладених нього обов'язків військової служби та дисципліни.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді застави пов'язана з тим, що останній вчинив злочин із застосуванням насильства, мав на меті позбавити життя іншу особу на ґрунті особистих мотивів, та нехтуючи високими цінностями суспільства порушив вимоги закону, що вказує на те, що такий запобіжний захід не може гарантувати виконання ним покладених.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що він проходить військову службу і не має постійного визначеного місця дислокації, не зможе своєчасно з'являтись для проведення слідчих і процесуальних дій до слідчого, прокурора, суду, що може призвести до невиправданого затягування досудового розслідування та обґрунтованих скарг.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» №1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у справі «Лабіта проти Італії» №26772/95 від 06.04.2000 року Суд також нагадує, що існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sinequanon (те, без чого неможливо) для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках Суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, виправдовують подальше позбавлення свободи. У разі «відповідності» і «достатності» таких підстав Суд має також з'ясувати, чи компетентні національні органи виявили «особливу ретельність» у здійсненні провадження.
Зокрема, в справі «Білуха проти України» №33949/02 від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка підозрюваного та відповідних органів влади та ін. Також Суд зазначає, що тільки ті затримки, які сталися з вини держави (правоохоронних органів), можуть виправдати висновок стосовно недотримання вимоги «розумного строку» (п.п.61, 64).
Постановою керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 від 09.10.2023, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному проваджені продовжено до 3-х місяців, тобто до 14.11.2023, включно.
На теперішній час у сторони обвинувачення є об'єктивні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, зокрема для виконання завдань кримінального провадження необхідно провести наступні слідчі та процесуальні дії, які неможливо зробити протягом часу, який залишився до закінчення двомісячного строку досудового розслідування, а саме: отримати та долучити до матеріалів провадження висновки призначених експертиз, а саме: отримати висновок вже призначеної судової експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.3. «Дослідження холодної зброї»; за результатом отриманого висновку експертизи вирішити питання про наявність/відсутність підстав для повідомлення підозрюваного про зміну раніше повідомленої підозри; виконати інші слідчі та процесуальні дії, в проведенні яких виникне необхідність.
Відомості, які будуть отримані в результаті здійснення перелічених слідчих (розшукових) та процесуальних дій, дозволять отримати докази, які можуть бути використані під час судового розгляду, забезпечать всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, у кримінальному провадженні необхідно виконати вимоги ст.ст. 283, 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Враховуючи, вагомість зібраних доказів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_4 , інкримінованого злочину, тяжкість цього злочину, неможливість запобігання наведеним ризикам шляхом обрання більш м'яких запобіжних заходів та, як наслідок необхідність продовження строку обраного відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах дії строку досудового розслідування, тобто до 14.11.2023 року включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали отримав _________________________________________
дата, прізвище, підпис підозрюваного
11.10.2023