ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7618/23 Справа № 208/5283/22 Суддя у 1-й інстанції - Сушкова Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спільним майном подружжя та визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спільним майном подружжя та визнання права власності, мотивуючи його тим, що вона познайомилася з ОСОБА_3 приблизно у 2001-2002 роках, коли вони працювали у смоло-переробному цеху на «ДКХЗ». На той час ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_4 , з якою у вересні 2006 року він припинив шлюбні відносини, а рішенням суду від 24 грудня 2007 року шлюб між ними було розірвано.
Вказувала, що приблизно з 2008 року вона та ОСОБА_3 почали проживати разом, як чоловік та дружина, у її квартирі у АДРЕСА_1 . Разом з ними проживала її неповнолітня донька. У 2009 році вона з донькою та ОСОБА_3 переїхали до квартири, яка належала ОСОБА_3 , у АДРЕСА_2 . За цією адресою вона проживає і на сьогоднішній день
Зазначала, що з 2009 року вони з ОСОБА_3 , неодноразово, купували транспортні засоби для своєї родини, які потім продавали для придбання нових. 29 квітня 2021 року вона та ОСОБА_3 , за спільні кошти, придбали транспортний засіб, «DACIA LODGY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2013 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_3 . Цим транспортним засобом вона та ОСОБА_3 користувалися спільно в інтересах їх родини.
Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, враховуючи, що транспортний засіб «DACIA LODGY», придбано в період спільного проживання їх однією сім'єю, як чоловік та дружина, а автомобіль було зареєстровано на ОСОБА_3 , вона просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, в період з 2008 року по 12 вересня 2022 року; визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 транспортний засіб «DACIA LODGY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір чорний; в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину транспортного засобу «DACIA LODGY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір чорний; стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що свідки дуже поверхнево розказували про життя покійного ОСОБА_3 разом із позивачкою. Свідок відповідачки, мати покійного, пояснила, що ОСОБА_3 не мав наміру одружуватися із позивачкою, вони жили як співмешканці та всіх це влаштовувало. Позивачка не вела разом із ним спільного господарства та не приймала участі в утриманні та ремонті квартири її сина. Автомобіль купувася не лише за грошові кошти померлого, але й за гроші, які померлий позичив у своїх батьків. Позивачка не довела, що вкладалася в купівлю автомобіля.
28 серпня 2023 року позивачка ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Всі доводи апеляційної скарги є надуманими, позовні вимоги, заявлені нею, доведені належними та допустимими доказами, серед яких покази свідків, які навіть не знали, що вона та померлий не були одружені, оскільки сприймали їх як родину.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя, 29 квітня 2021 року, за ним було зареєстровано транспортний засіб «DACIA LODGY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2013 року випуску.
Відповідач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та, відповідно до копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 та наданої на запит суду, є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до акту №226 про проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно, разом мешкали та вели спільне господарство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації, та громадянський чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2009 року до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначена квартира у АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до квитанцій, наданих стороною позивача, остання оплачувала комунальні послуги за квартиру, яка розташована у АДРЕСА_2 , як від свого імені, так і від імені ОСОБА_3 , але зі своїх карт.
Судом досліджені фотографії, долучені представником позивача до позовної заяви та до матеріалів справи, на яких, в різні роки, зображені позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (зі спільного відпочинку, свят, з повсякденного життя). Відповідач в судовому засіданні підтвердила, що саме її батько ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 зображені на цих фото.
Поясненнями свідків підтверджений той факт, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу протягом тривалого часу (більше 10 років), мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із їх законності, обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі №1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року
у справі №372/504/17-ц.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3,74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);
3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, при вирішенні спору про поділ майна необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №686/15993/21, від 09 листопада 2022 року
у справі №753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі №199/3941/20.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15 (провадження №14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільно нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання.
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачкою надано відповідні докази на підтвердження факту проживання та ведення спільного господарства з померлим.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені письмові докази у сукупності з показаннями свідків доводять факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, і свідчать про те, що між сторонами склались та мали місце протягом періоду з 2008 року по 12 вересня 2022 року усталені стосунки, які притаманні подружжю, у зв'язку з чим обґрунтовано вважав доведеним факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Ураховуючи, що на час придбання спірного автомобіля ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, а відповідачка не довіла, що спірне майно придбавалося за особисті кошти померлого ОСОБА_3 , суд першої інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вказаний автомобіль є спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому позивачці належить 1/2 частина зазначеного майна.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Так, вказуючи, що спірний автомобіль було придбано за гроші ОСОБА_3 та за гроші, позичені ним у батьків, відповідачка жодних доказів цьому не надає.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: Т.Р.Куценко
М.О.Макаров