28.09.2023
Справа № 497/1615/23
Провадження № 2/497/589/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Болграда цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, -
ВСТАНОВИВ:
19.07.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду шляхом формування документу в системі "Електронний суд" з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути на його користь з відповідача 3% річних у розмірі 776,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 366,90 грн., витрати по сплаченому судовому збору та 3 000,00 витрат на правову допомогу, мотивуючи тим, що 03.03.2021 року Болградським районним судом було задоволено його позов до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та стягнуто з відповідача на його користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 6 966,79 грн., 840,80 грн судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 2 200,00 грн. Предметом спору у справі були відшкодування в порядку регресу, завдані в наслідок дорожньо-транспортної пригоди. Він, позивач, звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості з боржника та 01.06.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65630108. 03.01.2023 року судове рішення було виконане у зв'язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі. На підставі вище зазначеного позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення ухвали про відкриття провадження - 03.06.2020 року та по день виконання боржником грошового зобов'язання в повному обсязі - 02.01.2023 року. Вище зазначене стало приводом для звернення позивача до суду з позовними вимогами.
Позивач ОСОБА_1 та його представник до суду не з'явилися, позивач 26.09.2023 року надав через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, із заявою про перенесення слухання справи до суду не звертався, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 02.06.2020 року Болградським районним судом Одеської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі № 497/620/2020 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку зворотньої вимоги (регресу) (а.с.8).
03.03.2021 року Болградським районним судом Одеської області позов задоволено та з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача завданні збитки в порядку регресу у розмірі 6 966,79 грн., та судові витрати 3 040,80 гривень (а.с.6-7).
01.06.2021 року старшим державним виконавцем Болградського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Недєвою Н.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №65630108 по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 10 007,59 грн. (а.с.9).
В подальшому, 03.01.2023 року виконавче провадження №65630108 було закінчено на підставі п.9 ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку зі сплатою боржником у повному обсязі суми заборгованості (а.с.9 на звороті)
Відповідно до наданих позивачем результатів розрахунків, інфляційне збільшення боргу за період з 03.06.2020 року по 02.01.2023 року становить 4 366,90 грн., а загальна сума трьох процентів річних за користування грошовими коштами за цей період складає 776,00 грн. (а.с.10).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі №6-38цс11).
Таким чином, проценти, передбачені ст.625 ЦПК України, не є штрафними санкціями (постанови ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі №6-42цс11).
Відповідно до статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, а також підтверджена постановою Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі №718/2080/17-ц.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За таких обставин, зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених рішенням Болградського районного суду Одеської області від 03.03.2021 року, та враховуючи період за котрий здійснюється розрахунок з 03.06.2020 року по 02.01.2023 року, розмір 3 % річних за вказаний період складає 776,00 грн., розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 4 366,90 грн.
Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданим розрахунком заборгованості (а.с.10).
Водночас відповідач ОСОБА_2 відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надав.
Враховуючи вказані обставини, аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд вважає вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню інфляційні витрати в сумі 4 366,90 грн. та 776,00 грн. 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На виконання вищевказаних вимог, представником позивача - адвокатом Самойленком П.М., було подано до суду договір № 30/01/19 від 30.01.2019 року про надання правової допомоги; додаткову угоду №97 від 23.06.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019 року; акт-здачі прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 30/01/19/19 від 30.01.2019 року; платіжну інструкцію №Р24АР24А1367051926D8785 від 23.06.2023 року на суму 3 000,00 грн. (а.с.11,12,13,13 на звороті). Тобто, представником позивача, надано всі необхідні документи, які передбачені ч.3 ст.137 ЦПК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. і підтверджені платіжною інструкцією № 0.0.3119698144.1 від 27.07.2023 року, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 609-611, 625 ЦК України, та ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) гривень 00 копійок, інфляційні втрати у розмірі 4 366 (чотири тисячі триста шістдесят шість) гривень 90 копійок, судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього 9 215 (дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 90 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца