Справа № 495/8008/22
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
09 жовтня 2023 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - одноособово судді Шевчук Ю.В.
при секретарі - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся 12.10.2022 року до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики №О241121-01 від 24.11.2021 року.
Відповідно до п. 1 Договору позики Позикодавець передав у власність Позичальнику, а Позичальник прийняв у власність від Позикодавця грошові кошти у сумі 101 775 гривень, що за курсом в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США = 27.14 грн.) на день укладення даного Договору було еквівалентно 3750 доларів США.
Про що відповідачем власноруч було складено розписку від 24.11.2021 року.
25.01.2022 року, сторонами було укладено додаткову угоду до Договору позики №О241121-01 від 24.11.2021 року, якою було внесено зміни до п. 1,5,6.1 Договору позики, змінивши суму позики (з 101 775 грн. на 152 352 грн.), що за курсом в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США = 28.80 грн.) на день укладення Додаткової угоди до Договору позики№О241121-01 від 24.11.2021 року, еквівалентно 5290 доларів США.
Про що відповідачем власноруч було складено розписку від 25.01.2022 року.
Сторони також погодили, що загальна сума в гривнях, яка підлягатиме поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором буде відповідати еквіваленту 5290 доларів США за курсом АТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу. (п. 1 Договору позики).
Окрім того п.5 Договору позики сторонами був погоджений графік повернення позичальником грошових коштів, відповідно до якого позичальник зобов'язався сплачувати борг частинами:
- 6624,00 грн. (еквівалент 230 дол. США) - до 24.02.2022 р. включно;
- 6624,00 грн. (еквівалент 230 дол. США) - до 24.03.2022 р. включно;
- 139104,80 грн.(еквівалент 4830 дол. США) - до 24.04.2022 р. включно.
Однак, всупереч погодженому графіку повернення грошових коштів, відповідачем ОСОБА_2 не було виконано боргове зобов'язання та не було сплачено жодної частини боргу.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак адвокат Жекало І.С., який діє в його інтересах, надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування су
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши всі представлені докази та обставини справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики №О241121-01 від 24.11.2021 року.
Відповідно до п. 1 Договору позики Позикодавець передав у власність Позичальнику, а Позичальник прийняв у власність від Позикодавця грошові кошти у сумі 101 775 гривень, що за курсом в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США = 27.14 грн.) на день укладення даного Договору було еквівалентно 3750 доларів США.
Про що відповідачем власноруч було складено розписку від 24.11.2021 року.
25.01.2022 року, сторонами було укладено додаткову угоду до Договору позики №О241121-01 від 24.11.2021 року, якою було внесено зміни до п. 1,5,6.1 Договору позики, змінивши суму позики (з 101 775 грн. на 152 352 грн.), що за курсом в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США = 28.80 грн.) на день укладення Додаткової угоди до Договору позики№О241121-01 від 24.11.2021 року, еквівалентно 5290 доларів США.
Про що відповідачем власноруч було складено розписку від 25.01.2022 року.
Сторони також погодили, що загальна сума в гривнях, яка підлягатиме поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором буде відповідати еквіваленту 5290 доларів США за курсом АТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу. (п. 1 Договору позики).
Окрім того п.5 Договору позики сторонами був погоджений графік повернення позичальником грошових коштів, відповідно до якого позичальник зобов'язався сплачувати борг частинами:
- 6624,00 грн. (еквівалент 230 дол. США) - до 24.02.2022 р. включно;
- 6624,00 грн. (еквівалент 230 дол. США) - до 24.03.2022 р. включно;
- 139104,80 грн.(еквівалент 4830 дол. США) - до 24.04.2022 р. включно.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань між сторонами був також укладений договір застави транспортного засобу від 24.11.2021 року, який зареєстрований в реєстрі за №2708.
Однак, всупереч погодженому графіку повернення грошових коштів, відповідачем не було виконано боргове зобов'язання та не було сплачено жодної частини боргу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
У відповідності до приписів частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до положень статей 6,11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі, якщо сторони дійшли згоди з приводу всіх суттєвих умов договору (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений на письмі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надані відповідний письмовий договір або розписка позичальника, які є доказом не лише укладення угоди, але й посвідчують факт передання грошової суми позичальнику.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи надані письмові докази (договори, боргові розписки чи інші письмові документи), суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 від 02 липня 2014 року, у справі №6-79цс14 та у справі №6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №569/1646/14-ц (провадження №61-5020св18), від 14 квітня 2020 року, у справі №628/3909/15 (провадження №61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі №758/2418/17 (провадження №61-9694св20).
Згідно із частиною першою статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Проте, відповідач ОСОБА_2 даний договір щодо його безгрошовості не оспорював. Жодних доказів погашення заборгованості за договором позики в повному обсязі або частково, відповідачем суду також не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свої договірні зобов'язання за договором позики не виконав, не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначені договором.
Відповідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з ОСОБА_2 за договором позики від 24 листопада 2021 року у розмірі 215 303 грн., підлягають задоволенню.
За правилами статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2153,03 грн.
Щодо вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на отримання правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавав адвокат Жекало І.С. та згідно квитанції №01/05-1 від 01.05.2023 року позивачем було сплачено 15 000,00 грн. за надання правової допомоги.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі та виходячи з її конкретних обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 553, 536, 615, 638, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 15, 137, 141, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики від 24.11.2021 року у розмірі 215 303 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 153,03 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 10.10.2023 року.
Суддя: