УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/10679/23
Номер провадження 1-кс/495/2152/2023
04 жовтня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари Одеської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
04.10.2023 року слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженним прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В клопотанні зазначено, що 02 жовтня 2023 року приблизно о 20 годині 18 хвилин ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes Benz» моделі «S550» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , в стані алкогольного сп'яніння, у темну пору доби та в умовах обмеженої видимості здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Василя Тура в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, з боку м. Ізмаїл в напрямку м. Одеса Одеської області.
На зазначеній ділянці проїзної частини організовано двосторонній рух, одна смуга руху у напрямку м. Ізмаїл, одна смуга руху у напрямку м. Одеса, напрямки руху поділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 ПДР.
Автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався по смузі свого напрямку руху, перевищуючи допустиму для населеного пункту швидкість, при цьому ОСОБА_4 був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, в установлених межах безпечної швидкості, обрав швидкість руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, чим порушив вимоги п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), далі «Правила», що зобов'язують водія:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».
Проїжджаючи по зазначеній ділянці дороги та наближаючись до перехрестя вулиць Романа Гульченка та Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області та нерегульованого пішохідного переходу, про який його інформували інформаційно-вказівні дорожні знаки 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід» та горизонтальна розмітка біло-червоного кольору 1.14.2 «зебра», по якій здійснював рух пішохід, проявляючи злочинну самовпевненість, та маючи об'єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 не вжив заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, чим порушив вимоги п. 4.16. вказаних Правил, якими передбачено:
п. 4.16. «Пішохід має право:
а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора».
Так, отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на проїзній частині небезпеки у русі, у вигляді пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину у встановленому для переходу місці - по зазначеному пішохідному переходу, з правого боку ліворуч, за ходом руху автомобіля, водій ОСОБА_8 , не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких можуть бути створені перешкоди або небезпека для руху, відволікся від керування, будучи самовпевненим, не вжив заходи для уникнення аварійної ситуації, хоча завчасно міг виявити пішохода на дорозі, проігнорував вимоги п.п. 18.1., 12.3. вказаних Правил, якими передбачено:
п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Водій продовжував рух на керованому транспортному засобі та, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжив рух керованого транспортного засобу, виїжджаючи на нерегульований пішохідний перехід.
Як наслідок, водій ОСОБА_4 допустив наїзд боковою частиною керованого автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «S550» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_8 під час якого відбувся контакт
тіла пішохода з кузовом автомбілю, з наступним відкиданням та падінням потерпілого на дорожнє покриття.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої треті лівого предпліччя, перелому лівого гомілкового суглобу та був доставлений до реанімаційного відділення КНП «Татарбунарська БЛ» ТМР.
Отже, водій ОСОБА_4 шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 2.3. п/п б); 4.16., 12.1., 18.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП, і саме його фактичні дії знаходяться у причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди.
Окрім цього, після настання події, водій ОСОБА_4 самовільно покинув місце пригоди на вищевказаному транспортному засобі чим порушив вимоги підпунктів «а», «б», «в», «д», «е» п. 2.10 вказаних Правил, якими передбачено:
2.10. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
02.10.2023 року вказане кримінальне правопорушення внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162240001176, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
03.10.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, протоколом огляду транспортного засобу, протоколом огляду предмета, проколом допиту свідка ОСОБА_9 .
Згідно статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, в тому числі у зв'язку з введенням воєнного стану з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.01.2022 №2102-ІХ, з 26.03.2022 Указ Президента України від 14.03.2022 року №133/2022, затверджений Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, з 25.04.2022 Указ Президента України від 18.04.2022 року №259/2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, з 25.05.2022 Указ Президента України від 17.05.2022 року №341/2022, затверджений Законом України від 22.05.2022 року №2263-ІХ, з 23.08.2022 Указ Президента України від 12.08.2022 року №573/2022, затверджений Законом України від 15.08.2022 року №2500-ІХ, з 21.11.2022 року Указ Президента України від 07.11.2022 року №757/2022, затверджений Законом України від 16.11.2022 року №2738-ІХ, Указ Президента від 06.02.2023 року №58/2023, затверджений Законом України від 07.02.2023 року № 2915-IX , Указ президента від 01.05.2023 року № 254/2023 затверджений законом України від 02.05.2023 №9259-ІХ, Указ Президента України від 26.07.2023 року №451/2023, затверджений Законом України від 27.07.2023 року № 3275-IX, на території України воєнного стану може покинути територію України маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За твердженням слідчого, крім наявності вказаних ризиків, необхідно врахувати: достатність доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, майновий стан - відсутність постійного джерела доходу у підозрюваного; ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до трьох років; може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які наразі не допитані в повному обсязі по кримінальному провадженню з метою викривлення їх показань; може вчинити інше кримінальне правопорушення ОСОБА_4 може ухилитися від суду, може покинути територію України маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
При обранні запобіжного заходу необхідно врахувати те, що підозрюваний ОСОБА_4 : може переховуватись від органів досудового розслідування та суду залишивши межі країни, крім того скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів; не має постійного місця роботи; за місцем мешкання характеризується посередньо; не має міцних соціальних зв'язків за місцем постійного проживання; може вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий зазначив, що з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також з метою запобігання спроб вчинити інше кримінальне правопорушення, керуючись вимогами підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
На підставі наведеного слідчий просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав обставини, викладені в клопотанні слідчого, але просив не позбавляти його свободи.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні не погодився з клопотанням слідчого, оскільки ризики безпідставні, необґрунтовані та взагалі не доведені. Зазначив, що його підзахисний співпрацює зі слідством, визнає вину, сприяє лікуванню потерпілого, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався. Проживає у цивільному шлюбі з вагітною жінкою, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Просив відмовити у клопотанні слідчого щодо обрання її підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати йому нічний домашній арешт, щоб він мав змогу працювати та допомагати у лікуванні потерпілого.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 02.10.2023 року СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області було розпочато досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162240001176 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
03.10.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
В діях підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, протоколом огляду транспортного засобу, протоколом огляду предмета, проколом допиту свідка ОСОБА_9 .
Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке вичинив підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії не тяжкого злочину, яке карається позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно із ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Таким чином, аналізуючи викладене, слідчим суддею встановлено, що зазначена низка ризиків досудовим слідством є низькою, так як не надано достатніх доказів того, що є наявність вважати, що підозрюваний намагався вчинити які-небудь дії, передбачені ст.177 КПК України, як на це вказує досудове слідство. Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний визнає свою провинну у повному обсязі, співпрацює зі слідством, з боку його родичів йде постійна фінансова допомога на лікування потерпілого, що документально підтверджується. Також, підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце реєстрації та мешкання, офіційно працевлаштований та має позитивні характеристики, як з місця роботи, так і за місцем проживання. Проживає разом із дружиною (цивільний шлюб), яка перебуває на дев'ятому тижні вагітності.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доцільність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, з покладанням на нього певних додаткових обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
При виконанні вказаних обов'язків підозрюваним буде досягнуто дієвість кримінального провадження та його оперативність, проведення досудового розслідування у розумні строки, виключено ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 діб з моменту затримання (02.10.2023 року), тобто до 30.11.2023 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду по виклику за необхідністю;
- не залишати цілодобово місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про наслідки ухилення від покладених на нього обов'язків, а саме у разі їх недотримання або порушення може бути обраний більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвалу направити для виконання до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 06.10.2023 року об 11:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1