Справа № 727/9778/23
Провадження № 2/727/1681/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Калмикової Ю. О.,
за участю секретаря судового засідання Макогон А. А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Чернівці Чернівецькій області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
УСТАНОВИВ:
Описова частинами
Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 23 січня 2020 року був зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки, різні погляди на життя і часто виникали сварки. З вини обох сторін сумісне життя та збереження сім'ї стали неможливими. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені більше семи місяців тому, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим, суперечить їх інтересам. Позивач разом із донькою проживає окремо від відповідача вже більше семи місяців. Спору про поділ майна немає. Миритись із відповідачем не бажає. Позивач бажає, щоб донька і надалі залишилась проживати разом із ним, оскільки остання на даний час перебуває на його повному утриманні та проживає за його місцем реєстрації.
Спору між сторонами щодо місця проживання дитини немає. Відповідач повністю самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, та присвятила весь свій час своєму кар'єрному росту.
На підставі викладеного позивач просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 23.01.2020 Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) та малолітню доньку залишити проживати разом із батьком на його самостійному вихованні та утриманні, за місцем проживання батька.
Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
18.09.2023 суддя ухвалою відкрила провадження у справі 727/9778/23 та призначила справу до розгляду.
05.10.2023 відповідач надала відзив на позов та клопотання про розгляд справи без її участі.
У відзиві зазначає, що через тривалі напружені відносини із позивачем та різні погляди на шлюб і сім'ю, вона не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який було зареєстровано 23 січня 2020 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Півд.-Зх. МУМЮ України, актовий запис № 82, так як шлюб несе для мене виключно формальний характер. Окрім того, змушена повідомити суд, що на її самостійному утриманні перебуває неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як його батько (її колишній чоловік, з яким вона перебувала у цивільних шлюбних відносинах) - ОСОБА_5 , повністю самоусунувся від виконання батьківств обов'язків відносно їх спільної дитини. За вищенаведених обставин, вбачається, що у неї відсутня можливість також виховувати і утримувати малолітню доньку - ОСОБА_3 , народжену від шлюбу із ОСОБА_1 , а тому вона не заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1 про залишення малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його самостійному вихованні та утриманні, за місцем проживання останнього.
06.10.2023 представник позивача надала письмове клопотання про розгляд справи у відсутність позивача.
Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що сімейне життя позивача з відповідачем не склалося з причини втрати взаєморозуміння. Фактичні шлюбні відносини не підтримуються, спільне господарство не ведеться.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, строк для примирення йому не потрібен, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала, строк для примирення їй не потрібен.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Суд уважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. У зв'язку з розглядом подання без участі осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази по справі, суд уважає встановленими наступні фактичні обставини справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 23.01.2020 Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.01.2020 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 82. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , прізвище дружини - ОСОБА_2 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.02.2020 Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено актовий запис №395. Батьком записаний ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
З позовної заяви вбачається, що шлюбні та сімейні відносини між сторонами припинені.
Таким чином, судом встановлено, що фактичні взаємовідносини подружжя припинені, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та він не бажає примирення з відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
За таких обставин суд уважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо залишення проживання разом із батьком ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Судом встановлено, що сторони бажають розірвати шлюб. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після припинення спільного проживання сторін, дитина залишились проживати із батьком. Вихованням дитини займається батько.
З матеріалів справи убачається про відсутність існування між колишнім подружжям конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків обох батьків по відношенню до дітей та їх реалізації.
Таким чином, враховуючи, що судом встановлено відсутність спору між батьками щодо залишення проживання неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 , не заперечується позивачем та відповідачем, суд уважає, що залишення проживання разом із батьком ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що та не суперечитиме інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується фіскальним чеком №ФН3000513657 від 08.08.2023 про сплату судового збору у сумі 2147,20 грн.
Приймаючи до уваги вимоги ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у сумі 1073,60 грн., а 50 відсотків судового збору у сумі 1073,60 грн. повернути позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 29, 31 ЦК України, ст. 109, 112, 141, 160, 161 СК України, суд,
УХВАЛИВ:
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 23 січня 2020 Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 82.
Після розірвання шлюбу малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на його самостійному вихованні та утриманні, за місцем проживання батька.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у сумі у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Суддя Ю. О. Калмикова