Єдиний унікальний номер 725/5673/23
Номер провадження 2-а/725/52/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2023 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м.Чернівці в складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року адвокат Цимбалюк М.Г. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області та просив визнати протиправною та скасувати постанову про про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.; провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 10 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40109079, Україна, 58000, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Головна, будинок 24) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави, судовий збір в сумі 454,00 грн.
В рамках судового розгляду даного спору представник ГУНП в Чернівецькій області подав суду клопотання про заміну неналежного відповідача, оскільки оскаржувана постанова виносилась посадовою особою УПП в Чернівецькій області, натомість, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи та процесуальний порядок визначений ст. 48 КАС України, клопотання представника відповідача про заміну сторони в даному судовому засіданні вирішене не було.
В подальшому, позивач подав клопотання про заміну неналежного відповідача та адміністративний позов у новій редакції та просив замінити неналежного відповідача з ГУНП в Чернівецькій області та УПП в Чернівецькій області.
Згідно нової редакції позовних вимог, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 213375 від 15.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.; провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 10 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях; на час розгляду позовної заяви зупинити виконання постанови серії БАВ № 213375 від 15.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП; стягнути з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави, судовий збір в сумі 454,00 грн.
Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20.09.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до УПП в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та замінено неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Чернівецькій області.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 15.07.2023 року він керував автомобілем марки Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. В цей момент у вказаному автомобілі окрім нього знаходилась його родина та родина друзів. Причиною зупинки транспортного засобу працівник поліції вказав порушення правил перевезення дітей, до такого висновку працівник поліції прийшов з тих підстав, що діти віком до 14 років, натомість відповідно до п. 21.11 б) ПДР України заборонено перевозити без використання дитячих утримуючих систем дітей зріст яких менше ніж 145 см, а усі діти, які перебували в його автомобілі мали зріст більший ніж 145 см, проте на вказану обставину працівник поліції увагу не звернув та прийшов до помилкового висновку про порушення ним ПДР України, а тому безпідставно притягнув його до відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП.
Також, звертав увагу про допущені процесуальні порушення при розгляді справи на місці зупинки транспортного засобу, зокрема зупинка автомобіля і вимога пред'явлення документів здійснені без наявності законних підстав, про розгляд справи його ніхто не повідомляв, не сповіщав про особу, яка буде розглядати, не роз'яснював права, а замість процедурного розгляду справи відбулося формальне вручення складеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому в оскаржуваній постанові не зазначені у постанові жодні докази правопорушення.
На вказану позовну заяву надійшов відзив відповідача УПП в Чернівецькій області в якому представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на наступні обставини.
Так, під час несення служби в Чернівецькій області, автодорога М-19, 449 км., працівниками поліції було зупинено транспортний засіб JEEP CHEROKEE з номерним знаком НОМЕР_1 за порушення правил дорожнього руху, а саме порушення п. 21.11. «б» - порушення правил перевезення дітей. Після зупинки поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, пояснив причину зупинки та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України. Під час перевірки документів поліцейський повідомив водія про те, що ним порушено правила перевезення дітей, а саме перевезення дитини яка не досягла 14-ти річного віку без спеціальних засобів, а саме крісла та, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, було прийнято рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП.
Також, зазначав, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Віксіч М.І. було дотримано всіх процедур, які зазначені в ст. ст. 276-277, ст. ст. 278-279, та ст. ст. 280, 283 КУпАП, роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до ст. ст. 56, 57, 59, 62, 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП в ході чого було з'ясовано, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, а саме порушив вимоги ч. 10 ст. 121 КУпАП. На підтвердження даного факту позивачем поставлено підпис про ознайомлення його із правами у відповідній графі оскаржуваної постанови.
З урахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
В рамах судового розгляду даного спору судом неодноразово витребовувалась копія оскаржуваної постанови, оскільки копія долучена позивачем до позову є неналежної якості. Разом з тим, на виконання ухвали суду про витребування доказів УПП в Чернівецькій області повідомлено суд про відсутність оригіналу оскаржуваної постанови та її направлення на примусове виконання до Мелітопольського ВДВС у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) та ухвалою від 20.09.2023 року судом було задоволено клопотання позивача про витребування оскаржуваної постанови з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Натомість, у встановлені строки відповідна постанова до суду не надходила, при цьому сторони визнають обставини наявності оскаржуваної постанови та її зміст процитований як у тексті позову так і у тексті відзиву, а тому суд керується положеннями ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Сторони в судове засідання не з'явились, від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, відповідач про причини неявки суд не повідомив, натомість своє заперечення щодо доводів позивача виклав у тексті відзиву.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, судом встановлено, що 15.07.2023 року поліцейським взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Віксіч М.І. винесено постанову серії БАВ № 213375 якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП.
Диспозицією ч. 10 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил перевезення дітей.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно п.п.8, 11 частині 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Зі змісту долученої до матеріалів справи копії постанови можна зрозуміти, що позивач 15.07.2023 року 18 год. 25 хв. на автодорозі М-19, 449 км, керуючи транспортним засобом марки Jeep Cherokee д.н.з. НОМЕР_1 перевозив дітей зростом до 145 см у транспортному засобі без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу, тим самим порушив вимоги п. 21.11 б) ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заперечував ту обставину, що діти, які перебували в автомобілі в якості пасажирів, були зростом нижчими ніж 145 см, а тому вважає, що порушення вимог ПДР України в частині перевезення дітей він не допускав.
Так, відповідно до вимог п. 21.11 б) ПДР України дітей, зріст яких менше ніж 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім: транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими Правилами обмежень швидкості руху; спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Управління державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання.
Отже, п. 21.11 б) ПДР України передбачено саме вимоги до зросту дитини, а не до її віку, натомість матеріали справи не містять доказі в того, що працівником поліції встановлено зріс дитини, шляхом використання зростоміра чи інших сертифікованих засобів вимірювання зросту. Тобто, в даному випадку відповідач не міг оцінити зріст дитини.
У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Таким чином, саме по собі формулювання в оскаржуванній постанові змісту правопорушення не може бути доказом вчинення правопорушення без наявності інших доказів, які у своїй сукупності підтверджують обставини викладені у постанові.
Разом з тим, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого в даній категорії справ покладається обов'язок доказування, не посилається на будь-які докази, зокрема на обставини, якими можна було б підтвердити чи спростувати той факт, що діти, яких позивач перевозив в якості пасажирів, дійсно були зростом менше ніж 145 см.
Європейський суд з прав людини в певних випадках поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати обставини вчинення адміністративного правопорушення (відповідні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Лучанінова проти України».
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Так, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого в даній категорії справ покладається обов'язок доказування, з моменту відкриття провадження у справі та по час її розгляду судом, не надав жодних належних та допустимих доказів, а також будь-яких відомостей на спростування доводів позивача, а обставини викладені у відзиві не підтверджені будь-якими іншими доказами.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивач звертався до суду із позовом через систему «Електронний суд» та увідповідності до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи квитанції, позивач при зверненні до суду сплати судовий збір в сумі 429,44 грн., а тому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума понесених позивачем судових витрат.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 183, 222, 283, 284 КУпАП , ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії БАВ №213375 від 15.07.2023 року у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 429,44 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду або у той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна