Справа № 716/1512/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2023 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Пухарєвої О.В.
за участю секретаря судових засідань - Кульки О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вижницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Вижницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Вижницького РТЦ та СП полковника ОСОБА_2 від 21.04.2023 за №168 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.1 КУпАП та закрити провадження по справі.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з виклику державного виконавця Застванівського відділу ДВС, який він отримав 09.08.2023 йому стало відомо, що з нього стягується 3990 грн. на користь Вижницького РТЦК. В подальшому, йому стало відомо, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 21.04.2023 відносно нього винесено постанову №168, за вчинення адміністратиного правопорушення, а саме за відмову в отриманні повістки до першого відділу Вижницького РТЦК та СП для вирішення питання щодо призову на військову службу відповідно до Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про загальну мобілізацію», ст. 29 п.9 ЗУ'Про військовий обов'язок та військову службу» та за вчинення правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 210-1 КУпАП постановлено накласти на нього штраф в розмірі 3400 грн.
Позивач зазначає, що про існування вказаної постанови йому нічого не було відомо. Ознайомився із зазначеною постановою він тільки 18.08.2023 , коли йому було надано її копію в Заставнівському ДВС. Позивач вважає вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена з грубим порушенням ст.268 КупАП.
У судове засідання позивач не з'явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних даних та доказів у відповідності до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення, з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2023 начальником Вижницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником Колесниченком С.К. винесено постанову № 168 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.210-1 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_3 відмовився в отриманні повістки до першого відділу Вижницького РТЦК та СП для вирішення питання щодо призову на військову службу відповідно до Указів Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та "Про загальну мобілізацію", ст. 29 п.9 ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене.
Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За нормативними правилами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення і їй вручається копія такого протоколу.
Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання підтвердження, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи.
Зі змісту справи про адміністративне правопорушення, яка розглядалася, не має доказів, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач в свою чергу не надав суду жодних доказів, які б підтверджували про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, не довів, що позивач про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення був поінформований належним чином.
Крім цього, як вбачається із тверджень позивача у позовній заяві, постанова про адміністративне правопорушення від 21.04.2023 складалася за його відсутності, що позбавило останнього права надати пояснення, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою, у постанові відсутній підпис особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Оскільки у матеріалах справи відсутня інформація про те, що позивач був поінформований про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд погоджується із доводами позивача щодо порушення його права на захист.
Суд звертає увагу, що посадовими особами першого відділу Вижницького РТЦК та СП не вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто суб'єктом владних повноважень не виконано належним чином обов'язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Об'єктом такого правопорушення є порядок управління, встановлений у сфері забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Стаття 210-1 КУпАП є бланкентою, тобто відсильною до норм законодавства. В ооскаржуваній постанові зазначено, що позивач відмовився від отримання повістки до першого відділу Вижницького РТЦК та СП відповідно до п.9 ст.29 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Тобто об'єктивна сторона даного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210-1 КУпАП полягає в невиконанні приписів п.9 ст. 29 зазначеного Закону, а саме військовозобов'язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.
Проте, відповідачем не доведено факту порушення або невиконання ОСОБА_1 п.9 ст.29 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки вказаною нормою не передбачено обов'язку отримання повістки для з'явлення до ТЦК та СП для вирішення питання щодо призову на військову службу.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи прийняті рішення суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Приймаючи рішення в даній справі, суд наголошує, що на підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів.
З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення проведено за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи, а відтак не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 77 КАС України, а відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 122, 222, 247, 268, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 19, 77, 242-246, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника Вижницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_2 від 21.04.2023 за № 168 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210-1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Копія рішення невідкладно надсилається учасникам справи, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Повний текст рішення складено 09.10.2023
Суддя О.Пухарєва