ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1162/23
За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (Юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д; Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ - 14360570, електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Ісаєвої Каріни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерства фінансів України (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 11, код ЄДРПОУ- 00013480, електронна адреса: infomf@minfin.gov.ua)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Богомолова В.С.
Представники сторін:
Від позивача: Пучкова Л.А.- на підставі ордера серії ВН №1106665 від 24.03.2023р.;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
Суть спору: Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк (далі - АТ КБ) «Приватбанк», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ісаєвої Каріни Миколаївни (далі - ФОП Ісаєва К.М.) про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 93 339 грн 23 коп., заборгованості по процентам у розмірі 30 680 грн 10 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 93 339 грн 23 коп.
Ухвалою суду від 28.03.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 20.04.2023р.
Ухвалою суду від 20.04.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство фінансів України та відкладено розгляд справи на 18.05.2023р.
Ухвалою суду від 18.05.2023р. відкладено судове засідання на 06.07.2023р. Ухвалою суду від 06.07.2023р. відкладено судове засідання на 01.08.2023р. Ухвалою суду від 01.08.2023р. відкладено судове засідання на 24.08.2023р. Ухвалою суду від 24.08.2023р. відкладено судове засідання на 12.09.2023р. Ухвалою суду від 12.09.2023р. відкладено судове засідання на 28.09.2023р. Ухвалою суду від 28.09.2023р. відкладено судове засідання на 05.10.2023р.
Позивач - АТ КБ «Приватбанк», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідачка - ФОП Ісаєва К.М., не скористалась своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надала.
На виконання ч.2 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022р. №1364 «Про деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №306 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Господарський суд Одеської області повідомляв відповідачку про судові засідання, призначені у справі №916/1162/23, шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному сайті суду.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа - Міністерство фінансів України, виклала свою позиції щодо позову в поясненнях, що надійшли до суду 05.06.2023р.
Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, місцезнаходження відповідача, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач у справі зазначає, що 10.12.2021р. між АТ КБ «Приватбанк» (Банк) та ФОП Ісаєвою К.М. (Позичальник) укладено Кредитний договір №3207518888-КД-2, відповідно до умов якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 500 000 грн (п.А.2. Кредитного договору) із терміном повернення до 01.12.2024р. (п.п. А.3, 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).
10 грудня 2021р. між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП Ісаєвою К.М. була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до п/п «а» п.1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно п.2.1. Додаткової угоди №1 Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку, яка становить 14,31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 місяців) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладення цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п.2.1. Договору за визначеною вище формулою без обмежень.
Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства фінансів України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті НБУ, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди №1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 15 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7. Додаткової угоди №1 визначено, що погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.
31 грудня 2020р. між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (Гарант) та АТ КБ «Приватбанк» (Бенефіціар) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ «Приватбанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачкою) своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до п. 5.1. Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
За змістом п. 5.5. Договору гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Відповідно до п.6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання ст.6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).
Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди №1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
Позивач стверджує, що на виконання умов Кредитного договору 10.12.2021р. на поточний рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти у розмірі 500 000 грн.
Однак, відповідачка неналежним чином виконувала свої обов'язки за Кредитним договором та порушувала терміни, визначені Графіком погашення кредиту, у зв'язку з чим 02.09.2022р. позивачем було направлено відповідачці повідомлення про розірвання Кредитного договору №3207518888-КД-2 з вимогою здійснити погашення заборгованості в повному обсязі до 02.10.2022р.
В подальшому, 02.11.2022р. позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «УКРЕКСІМБАНК» (Агента) вимога на сплату за гарантією №48.1 на суму 218 313 грн 56 коп.
06 грудня 2022р. Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 217 618 грн 56 коп.
08 грудня 2022р. позивачем було направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «УКРЕКСІМБАНК» (Агента) лист з повідомленням про отримання від Гаранта суми сплати гарантій та відкориговану вимогу на сплату за гарантією №48.2 у зв'язку із внесенням коштів від клієнта.
13 лютого 2023р. позивачем було направлено відповідачці повідомлення про надсилання вимоги гаранту №.48.1 від 01.11.2022р.
Таким чином, з урахуванням гарантійних виплат Гаранта та частковим погашенням заборгованості відповідачкою, за розрахунком позивача, заборгованість за кредитом ФОП Ісаєвої К.М. перед позивачем за Кредитним договором №3207518888-КД-2 станом на 06.01.2023р. становить 93 339 грн 23 грн. та 30 680 грн 10 коп. заборгованості за процентами. Крім того, заборгованість ФОП Ісаєвої К.М. перед бюджетом становить 93 339 грн 23 коп.
На підставі зазначеного, керуючись нормами ст.ст. 509, 526, 530, 553, 554, 560, 610, 612, 625, 1054, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість по кредиту у розмірі 93 339 грн 23 грн., заборгованість по процентам у розмірі 30 680 грн 10 коп. та заборгованість перед державним бюджетом у розмірі 93 339 грн 23 коп.
Відповідачка не скористалась своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надала.
Третя особа - Міністерство фінансів України, в поясненнях, що надійшли до суду 05.06.2023р., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити, посилаючись на те, що п.п. «в» п.1 Додаткової угоди №1 до Кредитного договору №3207518888-КД-2 передбачено, що Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020р. №1151.
Статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тис. гривень, як виняток з положень ст.17 Бюджетного кодексу України, можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі).
Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом.
Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020р. №1151.
31 грудня 2020р. між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, відповідно до умов п.2.1 якого Гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Пунктом 5.1 Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Відповідно до п. 5.5 Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Таким чином, враховуючи, що зобов'язання відповідачки було забезпечено гарантією, позивач звернувся із відповідною вимогою до Гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.
Так, як зазначає третя особа, на виконання умов Договору гарантії 06.12.2022р. Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією у розмірі 217 618 грн 56 коп.
Пунктом 6.1 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених п.п.6.1 та 6.3 цього Договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього Договору, зобов'язується здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмові від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Також третя особа зазначила, що робота зі стягнення з Принципала Простроченої заборгованості перед державою проводиться Бенефіціаром на підставі Порядку №1151, ст.61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та цього Договору відповідно до внутрішніх правил та процедур Бенефіціара та чинного законодавства України щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до того моменту, поки Бенефіціар не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення Бенефіціара повинно бути перевірене Агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 Банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією Агенту) відповідного клопотання (термін погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або Агента).
Витрати, пов'язані зі стягненням Простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема судовий збір, послуги нотаріуса, суб'єкта оціночної діяльності, інші витрати на проведення незалежної оцінки предмета забезпечення, здійснюються за рахунок Принципала або за рахунок Бенефіціара з подальшим їх стягненням з Принципала. Такі витрати, що були понесені Бенефіціаром, стягуються на їх відшкодування Бенефіціаром насамперед при отримані коштів під час застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом до пропорційного розподілу цих коштів між Бенефіціаром та Гарантом відповідно до п. 6.3 цього Договору.
Крім того, третя особа зауважила, що згідно п.2.13 Додаткової угоди№1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п.2.11. Додаткової угоди.
Відповідно до пункту 2.14 Додаткової угоди №1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11 Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
На підставі всього вищевикладеного, Міністерство фінансів України вважає позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» обґрунтованими та просить їх задовольнити.
Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 10.12.2021р. між АТ КБ «Приватбанк» (Банк) та ФОП Ісаєвою К.М. (Позичальник) укладено Кредитний договір №3207518888-КД-2, відповідно до п.п.А.1, А.2, А.3 якого вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору- 500 000 грн, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 500 000 грн на поповнення обігових коштів; у розмірі 0 грн на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п.2.1.5., 2.2.12. цього Договору.
У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже, між сторонами за Договором склалися кредитні правовідносини.
За умовами укладеного Договору №3207518888-КД-2 Банк зобов'язався надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п.1.1. цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1., 2.2.12 цього Договору, а Позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
Згідно п.4.1. Кредитного договору №3207518888-КД-2 за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
10 грудня 2021р. між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП Ісаєвою К.М. була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до п.2.7 якої погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку №1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.
Згідно Додатка №1 до Додаткової угоди №1 сторони погодили, що погашення тіла кредиту здійснюється рівними щомісячними платежами у розмірі 13 888 грн 89 коп. у період з 01.01.2022р. по 01.12.2024р.
Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього Договору (п.2.3.8. Договору).
Згідно п.2.1. Додаткової угоди №1 за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладення цієї Додаткової угоди розмір 14,31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 місяців) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладення цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п.2.1. Договору за визначеною вище формулою без обмежень. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства фінансів України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD) що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов'язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон Клієнта, відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка «Viber»; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером. «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди №1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.., 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 15 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Згідно п.п. 4.7-4.8 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія і а пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
Пунктом 2.4 Додаткової угоди №1 визначено, що Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1-2.3 цієї Додаткової угоди.
Згідно п.7.3 Кредитного договору №3207518888-КД-2 цим договором передбачається можливість сплати процентів у режимі 24/7/365, тобто погашення, що здійснюється у будь-яку годину, у будь-який календарний день, у тому числі у вихідні та святкові дні, починаючи з дати підписання цього Договору.
Згідно п.2.5 Додаткової угоди №1 за надання кредиту Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується Позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди.
За положеннями п.2.6 Додаткової угоди №1 за обслуговування кредиту (операційні витрати Банку) Позичальник сплачує Банку винагороду в розмірі 0,5% від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця винагорода є одноразовою, та сплачуються Позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди.
Пунктом 2.3.2 Кредитного договору визначено, що при настанні, зокрема, будь-якої з наступних подій: неотриманні від Позичальника згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту; порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; неодноразовому (два і більше разів) надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1 цього Договору Банк на свій розсуд, зокрема, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - «Програма») та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні гроші Позичальник витрачає з метою:
- запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої коронавірусом БАДБ-СоУ-2, а також для запобігання та подолання їх наслідків, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої коронавірусом БАДБ-СоУ-2, а саме на:
- фінансування оборотного капіталу.
Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені Порядком надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020р. за №28 та цією Додатковою угодою.
Згідно п/п. «б», «в» п.1 Додаткової угоди №1 Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та Договором. Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020р. №1151. При цьому Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.
З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2020р. між Міністром фінансів України (Гарант) та АТ КБ «Приватбанк» (Бенефіціар) було укладено договір №13010-05/269 про надання державної гарантії на портфельній основі.
Згідно п.1.1. Договору гарантії у цьому договорі терміни вживаються в таких значеннях, зокрема, Агент - АТ «УКРЕКСІМБАНК», в якому Гарант відповідно до порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою; Вимога - повідомлення від Бенефіціара до Гаранта з вимогою сплатити кошти за гарантією; Принципал - суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до Портфеля.
Відповідно до п. 2.1 Договору гарантії Гарант на умовах Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Згідно п. 5.1 Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а Агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Пунктом 5.3 Договору гарантії встановлено, що Бенефіціар зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.
Відповідно до п. 5.5 Договору гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов Договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Пунктом 6.1 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2 Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1, 6.3 Договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього Договору, зобов'язується, зокрема: здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватним виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами) .
Згідно п.6.3 Договору гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ (сум сплати за гарантією), яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до п.6.8 цього Договору), та зараховується Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Принципала перед державним бюджетом.
За умовами п.6.8. Договору гарантії на суму простроченої заборгованості перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.
Договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.п.13.13, 13.14 Договору гарантії).
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 6-1 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» передбачено, що правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформлюється шляхом укладення договору між Міністерством фінансів України та банком-кредитором і має визначати: обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.
Частиною 1 ст.563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Відповідно ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Згідно ч.4 ст. 6-1 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №3207518888-КД-2 та перерахував на рахунок ФОП Ісаєвої К.М. грошові кошти у розмірі 500 000 грн, що підтверджується банківською випискою.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом встановлено, що відповідачкою було здійснено часткове погашення заборгованості по тілу кредиту, а саме: 13 226 грн 03 коп. - 28.12.2021р., 193 грн 72 коп. - 29.12.2021р., 193 грн 57 коп. - 30.12.2021р., 193 грн 42 коп. - 31.12.2021р., 193 грн 26 коп. - 04.01.2022р., 14 000 грн - 28.01.2022р., 34812 грн 88 коп. - 04.10.2022р., 210 грн - 06.10.2022р., 100 грн - 14.10.2022р., 250 грн - 24.10.2022р., 200 грн - 02.11.2022р., 300 грн - 03.11.2022р., 200 грн - 10.11.2022р., 490 грн - 28.11.2022р., 200 грн - 05.12.2022р., 124149 грн 33 коп. - 12.12.2022р., 50 грн - 19.12.2022р., 80 грн - 05.01.2023р. Крім того, відповідачкою було сплачено проценти за користування кредитом за період з 10.12.2021р. по 06.01.2023р. у сумі 24 363 грн 41 коп. Докази здійснення інших платежів матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою було допущено порушення своїх обов'язків за Кредитним договором №3207518888-КД-2, у зв'язку з чим 02.09.2022р. позивачем було направлено відповідачці повідомлення про розірвання Кредитного договору №3207518888-КД-2 з вимогою здійснити погашення заборгованості у розмірі 499 502 грн 25 коп. в повному обсязі до 02.10.2022р.
В подальшому, 02.11.2022р. позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «УКРЕКСІМБАНК» (Агента) вимога на сплату за гарантією №48.1 на суму 218 313 грн 56 коп.
06 грудня 2022р. Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 217 618 грн 56 коп.
07 грудня 2022р. позивачем було направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ ''УКРЕКСІМБАНК» (Агента) лист з повідомленням про отримання від Гаранта суми сплати гарантій та відкориговану вимогу на сплату за гарантією №48.2 у зв'язку із внесенням коштів від клієнта.
13 лютого 2023р. позивачем було направлено відповідачці повідомлення про надсилання вимоги гаранту №.48.1 від 01.11.2022р.
Отже, враховуючи виплати за Договором гарантії та часткову сплату заборгованості перед Банком і державним бюджетом, процентів за користування кредитом, за відповідачкою рахується заборгованість за кредитом у розмірі 93 339 грн 23 коп., заборгованість за процентами у розмірі 30 680 грн 10 коп. та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 93 339 грн 23 коп.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачку у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Ісаєвої Каріни Миколаївни про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 93 339 грн 23 коп., заборгованості по процентам у розмірі 30 680 грн 10 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 93 339 грн 23 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ісаєвої Каріни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (Юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д; Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ - 14360570, електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 93 339 грн 23 коп., заборгованість по процентам у розмірі 30 680 грн 10 коп., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 93 339 грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 260 грн 38 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 10 жовтня 2023 р.
Суддя Н.В. Рога