ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"04" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3202/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Боднарук І.В.,
розглянувши справу № 916/3202/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Казімірової Ганни Борисівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 165 172,82 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Казімірової Ганни Борисівни про стягнення 165 172,82 грн, з яких: 48 574,88 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 116 597,94 грн прострочених платежів по процентах.
В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем як позичальником зобов'язань за Договором про надання кредиту № 320186-КС-003 від 22.08.2021.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач також просив суд витребувати в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 22.08.2021 року по 12.01.2022 року включно.
Ухвалою від 26.07.2023 позовну заяву (вх. № 3702/23 від 21.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3202/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Цією ж ухвалою суд, задовольнивши клопотання позивача про витребування доказів, витребував у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 22.08.2021 року по 12.01.2022 року включно.
17.08.2023 за вх. № 28102/23 до канцелярії суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані ухвалою від 26.07.2023 докази, а саме виписка по рахунку № НОМЕР_2 за період з 22.08.2021 по 12.01.2022, а також інформація, згідно з якою карту № НОМЕР_2 було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Протокольною ухвалою від 23.08.2023 відкладено судове засідання на 04.10.2023.
У судове засідання, яке було призначено на 04.10.2023, сторони не з'явились.
Позивач у позовній заяві клопотав про розгляд справи без його виклику.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету в системі «Електронний суд».
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
22.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем та Фізичною особою-підприємцем Казіміровою Ганною Борисівною як позичальником шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено Договір про надання кредиту № 320186-КС-003 (далі - Договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижні.
Процента ставка: в день 0,86645542, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 7 500,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 50 000,00 грн.
Термін дії Договору до 06.02.2022 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 110 040,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої незабороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 5 Договору кредиту Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Також, 25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем та Фізичною особою-підприємцем Казіміровою Ганною Борисівною як позичальником шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1), підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 1 Позичальник підписанням цієї Додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед Кредитодавцем за Договором, станом на 25.10.2021, в розмірі 48 574,88 грн, що включає: суму Кредиту 48 574,88 грн, проценти за користування Кредитом 3 199,22 грн.
Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом в наступному розмірі: з 25.10.2021 до 22.11.2021 (включно) 0,86645542% в день; з 23.11.2021 - 0,86645542% в день.
Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «термін дії Договору» в новій редакції, а саме до 23.05.2022, а пунктом 5 Додаткової угоди № 1 строк кредиту змінено на 275 днів.
Пунктом 6 Додаткової угоди № 1 передбачено Графік платежів для погашення заборгованості.
Крім того, 20.12.2021 між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 2 Позичальник підписанням цієї Додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед Кредитодавцем за Договором, станом на 20.12.2021, в розмірі 48 574,88 грн, що включає: суму Кредиту 48 574,88 грн, проценти за користування Кредитом 18 721,00 грн.
Пунктом 3 Додаткової угоди № 2 сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом в наступному розмірі: з 20.12.2021 до 03.01.2022 (включно) 0,86645542% в день; з 04.01.2022 - 0,86645542% в день.
Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 2 сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «термін дії Договору» в новій редакції, а саме до 15.08.2022, а пунктом 5 Додаткової угоди № 2 строк кредиту змінено на 359 днів.
Пунктом 6 Додаткової угоди № 2 передбачено новий Графік платежів для погашення заборгованості.
Згідно з довідками від 01.03.2023, наданими ТОВ «ФК Елаєнс», на підставі укладеного з позивачем Договору про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на карту), 22.08.2021 на картку відповідача № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн (два платежі по 25 000,00 грн) (а.с. 54-55).
За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» карту № НОМЕР_2 емітовано банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) (а.с. 104).
За твердженням позивача, свої зобов'язання за Договором він виконав належним чином, 22.08.2021 надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , вказану Позичальником в особистому кабінеті при заповнені анкетних даних, що підтверджується довідкою про видачу коштів, приналежність якої відповідачу підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ КБ "ПриватБанк".
Проте, як зазначено позивачем, відповідач свої договірні зобов'язання за Договором кредиту належним чином не виконав, лише часткового сплатив кошти на загальну суму 43 849,82 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, й відповідно порушив свої зобов'язання, встановлені Договором.
Позивачем зазначено, що станом на 10.07.2023 утворилась заборгованість за Договором № 320186-КС-003 про надання кредиту в розмірі 165 172,82 грн, що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 48 574,88 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 116 597,94 грн.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін- пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Фізична особа-підприємець Казімірова Ганна Борисівна, через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, увійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
Позичальник може відмовитись від укладання Договору (Акцепту Оферти) шляхом вибору відповідних опцій в Особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу. При цьому Заявник не позбавляється права знову подати Заявку на отримання Кредиту (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
22.08.2021 року Фізичній особі - підприємцю Казімірова Ганна Борисівна направлено пропозицію (оферту) укласти Договір № 320186-КС-003 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 3.1.4. Правил).
22.08.2021 року Фізична особа-підприємець Казімірова Ганна Борисівна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 320186-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання Договору одноразовим ідентифікатором G-6366, направленим Позичальнику у формі електронного СМС-повідомлення.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Отже, суд доходить висновку, що Кредитний договір, на підставі якого між сторонами виникли відповідні правовідносини, підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного Договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт Позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 по справі №127/33824/19, від 12.06.2023 по справі № 263/3470/20.
Щодо поданих позивачем доказів до позовної заяви суд зазначає наступне.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги" (далі - Закон про електронні послуги).
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з нормами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Статтями 9-12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Проте паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (частина п'ята статті 96 ГПК України).
Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 ГПК України.
У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп'ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.
Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).
Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічні висновки містяться в Постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21. До того ж, у відповідності до пункту 66 Постанови Верховного Суду від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21 суди при розгляді справ мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
На підтвердження укладення Договору з додатковими угодами №№ 1, 2, підписаного у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», разом із позовною заявою та в якості додатку до неї позивач надавав до суду Візуальну форму щодо укладення електронного Договору з додатковими угодами №№ 1, 2 (далі - Візуальна форма), з чіткою хронологією укладення останнього (а.с. 47-52).
При цьому, в преамбулі Візуальної форми, наданої до суду, зазначаються, в т. ч. і наступні відомості: - РНОКПП Відповідача (2442911368); - номер телефону відповідача ( НОМЕР_3 ); - електронна пошта: annakazimirova2018@gmail.com.
Відтак, позивачем надані до суду належні та допустимі докази в розумінні норм ГПК України, що підтверджують факт укладення Договору у відповідності до норм чинного законодавства України.
Будь-яких доказів на спростування укладення Договору матеріали справи не містять. У відповідності до положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним (тобто і укладеним), якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, в даному випадку має місце презумпція правомірності правочину, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, створені обов'язки підлягають виконанню.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Так, з аналізу наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 22.08.2021 відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 50 000,00 грн, що підтверджується довідками (а.с. 54-55) та банківською випискою (а.с. 104-114).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідач сплатив кредит лише частково - на загальну суму 48 574,88 грн (а.с. 22-28).
Доказів погашення відповідачем Кредиту у повному обсязі у відповідності з умовами Договору та додаткових угод матеріали справи не містять, наявність спірної заборгованості відповідачем не спростовано.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов Договору, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 574,88 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 116 597,94 грн прострочених платежів по процентах обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) до Фізичної особи-підприємця Казімірової Ганни Борисівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 165 172,82 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Казімірової Ганни Борисівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) 48 574,88 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 116 597,94 грн прострочених платежів по процентах, 2 147,20 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 04 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 09 жовтня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков