Ухвала від 09.10.2023 по справі 915/1097/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

09 жовтня 2023 року Справа № 915/1097/20(915/202/22)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю:

представника Позивача: - не з'явився,

представника Відповідача: - Єремєєв С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027, 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6; e-mail: mk.esud@tax.gov.ua)

до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (код ЄДРПОУ 14313240, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, e-mail: msz@ukroboronprom.com),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

у межах справи 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», в якій:

боржник: Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод», (код ЄДРПОУ 14313240, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, e-mail: msz.eng@ukroboronprom.com)

розпорядник майна: арбітражний керуючий Шалашний Леонід Олександрович (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Померанчука, 15а, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В. перебуває справа № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (код ЄДРПОУ 14313240) (далі ДП «Миколаївський суднобудівний завод»).

ДП «Миколаївський суднобудівний завод» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 36/553 від 25.11.2021 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2021 № 00006250709, від 04.02.2021 № 00006260706, від 11.06.2021 № 481014290715, від 11.06.2021 № 480714290715, від 11.06.2021 № 481214290706, від 04.02.2021 № 00006310706, від 04.02.2021 № 00006320706, від 04.02.2021 № 00006290706, від 11.06.2021 № 480914290706.

За результатами автоматизованого розподілу, справу було передано для розгляду судді Ткаченку О. В., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод».

Ухвалою суду від 01.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.02.2022, на підставі ст. 173 ГПК України, роз'єднано позовні вимоги ДП «Миколаївський суднобудівний завод», виділено позовні вимоги за кожним із податкових повідомлень-рішень у самостійне провадження.

Так, зокрема, вказаною ухвалою від 17.02.2022 позовні вимоги ДП «Миколаївський суднобудівний завод» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2021 №480914290706 виділено в самостійне провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України, розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2022 справу було передано для розгляду судді Ткаченку О. В.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2023 позовну заяву прийнято для розгляду в межах справи № 915/1097/20 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод» та відкрито провадження у справі, присвоєно справі № 915/1097/20 (915/202/22). Підготовче судове засідання призначено на 15.02.2023, сторонам встановлено відповідні процесуальні строки.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що вимоги до позивача, оформлені у формі оскаржуваного рішення, є поточними, оскільки виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, на думку відповідача, позивачем не підтверджено в ході проведення перевірки наявність водовимірювальних приладів, та, як наслідок, не підтвердило самостійно визначені щомісячні обсяги використання води.ю які зазначені ним в розрахунку рентної плати за спеціальне використання води до податкової декларації з рентної плати.

Ухвалами суду від 15.02.2023, від 19.04.2023, занесеними до протоколів судового засідання, розгляд справи відкладався за клопотаннями сторін; ухвалою від 12.07.2023 розгляд справи призначено на 09.10.2023.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно приписів ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 сформувала правовий висновок щодо того, що з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 відступила від наведених висновків Великої Палати, з огляду на наступне.

Пунктами 66 - 73 вищезазначеної постанови визначено, що згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх змішування в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом, включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв'язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy) указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов'язково створюють для платника податків (пункт 29).

Отже, податкове правопорушення (податкове повідомлення-рішення) напряму не пов'язане зі справою про банкрутство. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та спираючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, матеріали справи слід направити для розгляду за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду після закінчення строку на оскарження цієї ухвали.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 20, 27, 30, 31, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Матеріали справи № 915/1097/20 (915/202/23) за позовом ДП «Миколаївський суднобудівний завод» (код ЄДРПОУ 14313240) до Головного управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передати за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення матеріали справи № 915/1097/20 (915/202/23) підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду (54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/10).

Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у порядку та у строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. В. Ткаченко