ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
06 жовтня 2023 року Справа № 4/69/07
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Жиган А.О.,
представника стягувача: Калініна М.В. (в режимі ВКЗ),
представника боржника: Котенка О.О., Троян О.О.,
представника органу примусового виконання рішення: Сидоренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” №01.01./01-22-3680 від 19.07.2023 на дії та рішення державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у справі
за позовом: Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.27; ідент.код 21515381),
до відповідача: Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40; ідент.код 23399393),
про: стягнення 174328521,70 грн,
орган примусового виконання рішення: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 73; адреса для листування: 01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13), суд,-
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до суду із скаргою №01.01./01-22-3680 від 19.07.2023 на дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у даній справі, в якій просить суд:
1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 03.07.2023 у виконавчому провадженні №3502601 на загальну суму 196824587,15 грн;
2) визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 03.07.2023 у виконавчому провадженні №3502601 на загальну суму 196824587,15 грн.
В обґрунтування скарги боржник зазначає, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження №3502601 до якого зведено виконавчі провадження про стягнення боргу з АТ “Миколаївобленерго” на користь ДП “Енергоринок”, а саме:
- ВП №5576151 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2007 №4/69/07 про стягнення 121271022,23 грн боргу, 7403880,22 грн 3% річних, 28580017,97 грн збитків від інфляції, 515396 грн - пені, 7173,93 грн 7% штрафу, 25500 грн держмита, 118 грн витрат на ІТЗ судового процесу, всього 157803108,35 грн. 18.10.2013 судом винесена ухвала про розстрочку виконання даного рішення з березня 2013 року по лютий 2023 року;
- ВП №3502601 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №3/177 від 09.03.2005 про стягнення 159324566,31 грн боргу, 13295102,42 грн - 3% річних, 43108133,65 грн - збитків від інфляції, 100000 грн - пені, 1700 грн - держмита, 118 грн - витрат на ІТЗ судового процесу, всього 215829620,38 грн. 08.04.2013 судом винесена ухвала про розстрочку виконання рішення суду з березня 2013 року по лютий 2023 року;
- ВП №3431796 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2005 №11/274 про стягнення 27075516,73 грн боргу, 5238844,41 грн збитків від інфляції, 2678489,15 грн 3% річних, 2550 грн держмита, 118 грн витрат на ІТЗ судового процесу, всього 34995518,29 грн. 02.04.2013 судом винесена ухвала про розстрочку виконання рішення суду з березня 2013 року по лютий 2023 року;
- ВП №72068050 з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2015 №9/217/06 про сплату боржником на користь стягувача суми боргу в загальному розмірі 41455953,05 грн. За заявою стягувача станом на 01.06.2023 прострочена заборгованість боржника склала 10635488,89 грн;
- ВП №72068762 з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2014 №12/472/07 про сплату боржником на користь стягувача суми боргу в загальному розмірі 102778603,26 грн. За заявою стягувача станом на 01.06.2023 прострочена заборгованість боржника склала 29022754,94 грн.
Боржник стверджує, що заборгованість по вказаним виконавчим провадженням значно зменшилась у зв'язку з погашенням ним боргу та станом на дату накладання арешту (03.07.2023) складала 178911066,32 грн.
Боржник зазначає, що 03.07.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем у ВП №3502601 винесена постанова про арешт коштів боржника на загальну суму 196824587,15 грн, з яких 178931470,14 грн залишок боргу за виконавчими документами та 17893147,01 грн виконавчого збору, однак, без врахування всієї суми, яка добровільно сплачена боржником на час винесення зазначеної постанови, та без винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Боржник вважає, що дії державного виконавця в частині винесення постанови щодо арешту його рахунків на загальну суму 196824587,15 грн, яка значно перевищує фактичну суму боргу - 178911066,32 грн, та без винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, є безпідставними та такими, що порушують матеріальні права АТ “Миколаївобленерго”, а тому рішення державного виконавця, оформлене постановою про арешт коштів боржника від 03.07.2023 у виконавчому провадженні №3502601 на суму 196824587,15 грн, - є неправомірним, а постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 24.07.2023 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги до повернення матеріалів судової справи з Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 05.09.2023 розгляд скарги призначено у судове засідання на 14.09.2023, яке було відкладено на 06.10.2023 у зв'язку з неявкою представника органу примусового виконання рішення та відсутністю відзиву на скаргу.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у письмовому відзиві б/н від 03.10.2023 вважає вимоги викладені у скарзі безпідставними та необґрунтованими посилаючись на наступне:
- державний виконавець наділений повноваженнями виносити постанову про арешт коштів;
- у разі встановлення невідповідності суми реальному боргу, суд може скасувати постанову в частині суми звернення стягнення, а не постанову в цілому, оскільки сама постанова винесена із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувачем письмового відзиву на скаргу до суду не надано.
Представник стягувача у судовому засіданні 06.10.2023 доводи скарги не спростував та зазначив, що станом на дату накладення арешту - 03.07.2023 сума заборгованості по вказаним судовим рішенням дійсно складала, як вказує боржник, - 178911066,32 грн.
Представники боржника у судовому засіданні 06.10.2023 скаргу підтримали повністю.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечував проти задоволення скарги з підстав наведених у відзиві на скаргу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі №4/69/07, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2007, стягнуто з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” на користь Державного підприємства “Енергоринок” 121271022,23 грн боргу, 7403880,22 грн - 3% річних, 28580017,97 грн збитків від інфляції, 515396 грн пені, 7173,93 грн - 7% штрафу, 25500 грн держмита, 118 грн витрат на ІТЗ судового процесу.
31.07.2007 у справі №4/69/07 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2013 розстрочено виконання рішенням суду від 19.07.2007 у справі №4/69/07 з березня 2013 року по лютий 2023 року включно згідно графіку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2005, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2005, змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2004 у справі №3/177 та стягнуто з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” на користь Державного підприємства “Енергоринок” 159324566,31 грн боргу, 13295102,42 грн - 3% річних, 43108133,65 грн - збитків від інфляції, 100000 грн - пені, 1700 грн - держмита, 118 грн - витрат на ІТЗ судового процесу.
09.03.2005 у справі №3/177 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2013 розстрочено виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2005 у справі №3/177 на 10 років з березня 2013 року по лютий 2023 року включно згідно графіку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004, яку змінено постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2005, у справі №11/274 стягнуто з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” на користь Державного підприємства “Енергоринок” 27075516,73 грн боргу, 5238844,41 грн збитків від інфляції, 2678489,15 грн - 3% річних, 2550 грн держмита, 118 грн витрат на ІТЗ судового процесу.
28.01.2005 у справі №11/274 Господарським судом Миколаївської області видано наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2007 у справі №11/274 припинено стягнення з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” на користь Державного підприємства “Енергоринок” за постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2005 у частині стягнення пені в сумі 1913831,05 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2013 розстрочено виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 (з урахуванням внесених змін постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2005) у справі №11/274 з березня 2013 року по лютий 2023 року включно згідно графіку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2014 у справі №12/472/07 затверджено укладену між Державним підприємством “Енергоринок” та Публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” мирову угоду від 03.09.2014, зокрема, на наступних умовах:
- заборгованість ПАТ “Миколаївобленерго” перед ДП “Енергоринок”, станом на момент укладення даної мирової угоди, складає 102778603,26 грн, в тому числі: 81440946,16 грн - основного боргу за куповану електроенергію, 6314757,23 грн - 3% річних, 9125181,19 грн - інфляційних нарахувань, 5897718,68 грн - пені;
- сторони дійшли згоди, що сплата заборгованості в сумі 102778603,26 грн здійснюється боржником до 28.02.2023 (включно);
- кожний черговий платіж має бути здійснений боржником не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно графіку з вересня 2014 року по лютий 2023 року (включно).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2015 у справі №9/217/06 затверджено укладену між Державним підприємством “Енергоринок” та Публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” мирову угоду від 29.07.2015, зокрема, на наступних умовах:
- заборгованість ПАТ “Миколаївобленерго” перед ДП “Енергоринок”, станом на момент укладення даної мирової угоди, складає 41455953,05 грн основного боргу за куповану електроенергію;
- сторони дійшли згоди, що сплата заборгованості в сумі 41455953,05 грн здійснюється боржником до 28.02.2023 (включно);
- кожний черговий платіж має бути здійснений боржником не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно графіку з серпня 2015 року по лютий 2023 року (включно).
У відповідності до ст.1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з приписами ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до абз.1 ч.1, ч.3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження №3502601 про стягнення боргу з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” на користь Державного підприємства “Енергоринок” за вказаними судовими рішеннями:
- з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2007 №4/69/07 про стягнення 121271022,23 грн боргу, 7403880,22 грн 3% річних, 28580017,97 грн збитків від інфляції, 515396 грн - пені, 7173,93 грн 7% штрафу, 25500 грн держмита, 118 грн витрат на ІТЗ судового процесу;
- з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2005 №3/177 про стягнення 159324566,31 грн боргу, 13295102,42 грн - 3% річних, 43108133,65 грн - збитків від інфляції, 100000 грн - пені, 1700 грн - держмита, 118 грн - витрат на ІТЗ судового процесу;
- з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2005 №11/274 про стягнення 27075516,73 грн боргу, 5238844,41 грн збитків від інфляції, 2678489,15 грн 3% річних, 2550 грн держмита, 118 грн витрат на ІТЗ судового процесу;
- з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2015 по справі №9/217/6 про стягнення 41455953,05 грн боргу, яка згідно заяви стягувача станом на 01.06.2023 становить - 10635488,89 грн;
- з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2014 по справі №12/472/07 про стягнення 102778603,26 грн боргу, яка згідно заяви стягувача станом на 01.06.2023 становить - 29022754,94 грн.
03.07.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем у виконавчому провадженні №3502601 винесена постанова про арешт коштів боржника на загальну суму 196824587,15 грн.
У такій постанові зокрема зазначено, що станом на день винесення постанови залишок боргу за виконавчими документами становить 178931470,14 грн. Виконавчий збір, що підлягає стягненню за виконавчими документами становить 17893147,01 грн.
Згідно довідки Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” щодо стану заборгованості перед Державним підприємством “Енергоринок” за вказаними судовими рішеннями загальна сума заборгованості станом на 31.05.2023 складала 183426247,81 грн, а станом на 30.06.2023 - 178911066,32 грн.
Судом також прийнято до уваги, що представник стягувача - Державного підприємства “Енергоринок” в судовому засіданні 06.10.2023 підтвердив, що станом на дату накладення арешту - 03.07.2023 сума заборгованості по вказаним судовим рішенням дійсно складала, як вказує боржник, - 178911066,32 грн.
До того ж, ні орган примусового виконання рішення у відзиві, ні його представник у судовому засіданні 06.10.2023, не надали суду доказів винесення у виконавчому провадженні №3502601 постанов про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 17893147,01 грн. При цьому, виконавчий збір, у вказаному розмірі, віднесено виконавцем до складу грошових коштів, на які ним накладено арешт.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусового виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ч.ч.1,2 ст.56 Закону України “Про виконавче провадження”, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1); розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункт 3).
Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України “Про виконавче провадження” арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”, постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець має виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
В порушення вказаних приписів чинного законодавства, зокрема ч.1, п.3 ч.2, п.1 ч.3 ст.18, ч.3 ст.56 Закону України “Про виконавче провадження”, державним виконавцем при винесені 03.07.2023 постанови про арешт коштів боржника на загальну суму 196824587,15 грн, з яких 178931470,14 грн залишок боргу за вказаними виконавчими документами, а 17893147,01 грн становить виконавчий збір, не було проведено перевірку виконання боржником вказаних судових рішень, чим не дотримано засад справедливості, неупередженості, об'єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень, а також без винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 17893147,01 грн.
З викладеного вбачається, що постанова від 03.07.2023 про арешт коштів боржника на загальну суму 196824587,15 грн, з яких 178931470,14 грн залишок боргу за вказаними виконавчими документами та 17893147,01 грн виконавчого збору, винесена державним виконавцем безпідставно.
Посилання органу примусового виконання рішення на те, що при встановленні невідповідності суми реальному боргу, суд може скасувати постанову в частині звернення стягнення, а не постанову в цілому, оскільки сама постанова винесена із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», судом відхиляється приймаючи до уваги, що невідповідність розміру актуальної заборгованості відповідача станом на 03.07.2023, сумі грошових коштів, на який накладено арешт, як раз і свідчить про недотримання державною виконавчою службою вимог Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до положень ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Судом також враховано правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20, про наділення суду повноваженнями скасовувати рішення органів державної виконавчої служби чи приватних виконавців
Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга боржника №01.01./01-22-3680 від 19.07.2023 на дії та рішення державного виконавця є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, та не спростованою належними та допустимими доказами стягувачем та органом примусового виконання рішення, а отже такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.234, 235, 343 ГПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» №01.01./01-22-3680 від 19.07.2023 на дії та рішення державного виконавця, - задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича щодо винесення постанови від 03.07.2023 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №3502601 на загальну суму 196824587,15 грн.
3. Визнати неправомірною та скасувати постанову від 03.07.2023 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №3502601 на загальну суму 196824587,15 грн.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення.
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України
та підписана суддею « 10» жовтня 2023 року.
Суддя М.В.Мавродієва