ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" жовтня 2023 р. Cправа № 902/1160/23
за позовом: Акціонерного товариства "Кредобанк" (вул. Сахарова, буд. 78, м. Львів, 79026)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості 1125726,15 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
Представники сторін не з'явились
ВСТАНОВИВ:
04.09.2023 Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1111060,58 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/1160/23 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 08.09.2023 відкрито провадження у справі № 902/1160/23. Розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначити на 05.10.2023.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому судом враховано заяву останнього ( вх. № канц. 01-34/8670/23 від 18.09.2023), про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. При цьому, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101804165140, яке наявне в матеріалах справи.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив наступне.
28.10.2019 між Акціонерним товариством «Кредобанк» («Лізингодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки («Лізингоодержувач») укладено Договір № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг «Договір лізингу».
Відповідно до п. 1.1 Договору лізингу - за цим Договором Лізингодавець зобов'язується набути на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) у власність Об'єкт лізингу у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (додаток № 2 до цього договору) та умов і передати її у користування Лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та додатковими договорами до цього договору, а Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати встановлену плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені цим договором та Додатковими договорами.
Сторони дійшли згоди, що взаємні права, обов'язки фінансового лізингу визначаються у додатку № 1 Загальних умов фінансового лізингу, які є невід'ємною частиною цього договору.
Між сторонами було погоджено, що придбання Лізингодавцем Об'єкту лізингу та передання його Лізингоодержувачу здійснюється на наступних умовах:
Об'єкт лізингу: Сільськогосподарська/спеціальна техніка: марка Great Plains, модель YP-2425,тип об'єкту лізингу: Сівалка точного висіву; рік випуску: 2017 (нова); вартість об'єкту лізингу: 4 698 360,00 грн; Авансовий платіж: 2 349 180,00 грн; Строк лізингу: 60 місяців; Обсяг фінансування: 2 349 180,00 грн; Періодичний Лізинговий платіж: розмір та кількість лізингових платежів визначається Графіком лізингових платежів; Первинна Процентна ставка 15,85 % річних впродовж перших 36 місяців строку лізингу, передбаченого цим договором. У подальшому - змінювана процентна ставка + Маржа 4,5 %, застосовується відповідно до п. 6.4.1. загальних умов фінансового лізингу.
Пунктом 2.7.1. встановлено, що комісія за надання фінансування - 1 5 з ПДВ від остаточної вартості Об'єкта лізингу, сплачується Лізингоодержувачем одноразово до підписання Акту приймання - передачі.
Комісія за управління - 0,1 % від остаточної вартості Об'єкту лізингу, сплачується Лізингоодержувачем щомісячно в складі періодичних лізингових платежів.
Комісія за префінанс - 15,85 % річних від суми різниці у платежах , яка визначена відповідно до п. 2.5 Договору за період від дня перерахування Лізингоодержувачем коштів продавцю Об'єкту лізингу і до дня, що передує дню передачі Об'єкта лізингу Лізингоодержувачу.
Комісія за префінанс сплачується одноразово протягом 3 (трьох) робочих днів від дати виставлення відповідного рахунку Лізингодавцем. (п.п. 2.7.2.,2.7.3. договору).
У якості забезпечення виконання зобов'язань Лізингоодержувача за цим договором третіми особами надаються наступні види забезпечення: Порука Волошин С.Д. (п. 2.8 договору).
Пунктом 3.1. Договору лізингу було погоджено, що Лізингоодержувач щомісяця повинен здійснювати на користь ПАТ «Кредобанк» періодичні лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього Договору, та інших положень Договору. Структура, порядок та строки оплати платежів за цим Договором визначається відповідно до загальних умов лізингу (додаток 1).
Відповідно до п 12.1. Додатку 1 «Загальні умови фінансового лізингу» до Договору лізингу (надалі - Загальні умови фінансового лізингу) строк лізингу визначається у Договорі лізингу та графіку лізингових платежів. Строк лізингу починається з дати підписання Лізингоодержувачем акту приймання-передачі об'єкта лізингу, (п. 12.2. Загальні умови фінансового лізингу).
Відповідно до п. 3.6. Загальних умов фінансового лізингу: з дати підписання Акту приймання - передачі Лізипгоодержувач має право використовувати Об'єкт лізингу і несе всю відповідальність і ризики, пов'язані з ним, в т. ч. перед третіми особами і за нанесення шкоди Об'єкту лізингу.
Додатком №4 до договору сторони погодили «Графік сплати лізингових платежів», який складається із 61 періодичних лізингових платежів з кінцевою датою платежу - 29 жовтня 2024 року.
Відповідно до п. 6.1. Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору лізингу та Графіку лізингових платежів, визначених у додатку №4 до договору лізингу, який є його невід'ємною частиною. Лізингові платежі складаються з періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об'єкта лізингу; проценти, комісії та інші платежі передбачені Договором лізингу. Згідно з п. 6.8. Загальних умов фінансового лізингу кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше дати, вказаної в додатку №4 до договору.
Поряд з цим, 28.10.2019 між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем було укладено Додаток 2 до договору № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг «Договір лізингу» від 28.10.2019, а саме Специфікацію, якого погоджено об'єкт лізингу та його технічні характеристики, а саме Сівалка точного висіву; Great Plains, модель YP-2425,типоб'єктуулізингуу: рік випуску: 2017 (нова); вартість об'єкту лізингу: 4 698 360,00 грн.
30.10.2019 між Лізингодавцем та Лізингоотримувачем було укладено Додаток 4 до договору фінансового лізингу, а саме Графік лізингових платежів, що становить 61 платежів у проміжковому періоді з 01.11.2019 по 29.10.2024 рік.
30.10.2019 між ТОВ «Кредобанк» та ТОВ «Світ Агротехніки» обопільно підписано Акт приймання - передачі майна «Об'єкту лізингу».
Так у відповідності до п.1.1. вказаного Акту відповідно до умов договору № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг «Договір лізингу» від 28.10.2019 та договору № К517/03/1019 купівлі - продажу від 28.10.1019 Продавець, за згодою Лізингодавця (Покупця) передав, а Лізингоодержувач прийняв у користування Майно (Об'єкт лізингу») згідно Специфікації з наведеними характеристиками: Сівалка точного висіву; Great Plains, модель YP-2425,тип об'єкту лізингу: рік випуску: 2017 (нова); вартість об'єкту лізингу: 4 683 480,00 грн.
Додатком 5 до умов договору № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг «Договір лізингу» від 28.10.2019 було погоджено між сторонами тарифи на сплату комісій.
28.10.2019 між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № П 517/03/1019/1.
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» (код ЄДРПОУ 36947647) (наділі Боржник) зобов'язань в повному обсязі (повернення об'єкта лізингу) сплати будь - яких лізингових платежів, проценти, комісії відшкодування шкоди, пені, штрафів, неустойок) за Договором № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг «Договір лізингу» від 28.10.2019, укладеним між Боржником та Кредитором. Відповідно до Договору Лізингу Банк (Лізингодавець) зобов'язується набути на підставі Договору купівлі - продажу (поставки) № К517/03/1019 про фінансовий лізинг від 28.10.2019 у власність об'єкт лізингу: Сівалка точного висіву; Great Plains, модель YP-2425,тип об'єкту лізингу: рік випуску: 2017 (нова); у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Боржником (Лізнгоодержувачем) специфікацій та умов і передати його у користування Боржнику (Лізингоодержувачу) на визначений строк за встановлену плату (Лізингові платежі) у розмірі та на умовах обумовлених Договором лізингу та Додатковими договорами до Договору лізингу, а боржник (Лізингоодержувач) зобов'язується сплачувати встановлену плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені Договором лізингу та Додатковими договорами до Договору лізингу.
Відповідно до. 2.6 Договору поруки: Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач, як солідарний боржник, прострочує оплату лізингових платежів, таким чином належно не виконує умови Договору лізингу та Договору поруки щодо проведення повної та своєчасної оплати лізингових платежів згідно Графіку лізингових платежів до Договору лізингу, внаслідок чого утворилася заборгованість.
З огляду на що, позивач направив Лізингоодержувачу Повідомлення-вимогу № 85-11072246/23 від 30.01.2023, зі змісту якої слідує, що Лізингодавець повідомив про прострочення платежів понад 30 днів; про відмову від (про розірвання) договору №Л517/03/1019 про фінансовий лізинг від 28.10.2019, про повернення об'єкта лізингу та погашення заборгованості. Даним повідомленням Лізингодавець повідомив Лізингоодержувача про відмову (про розірвання) від Договору лізингу, вимагає повернути об'єкт лізингу у відмінному робочому та технічному стані за адресою Лізингодавця - у м.Львів, вул.Сахарова,78 впродовж 10 робочих днів віддати одержання цього повідомлення-вимоги, а також вимагає негайно погасити заборгованість за Договором лізингу. Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується додатками до даного позову.
В якості доказів направлення даного Повідомлення в матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист та реєстр поштових відправлень.
Поряд з цим, матеріали справи не містять відповіді на дане Повідомлення, та/або виконання його вимог.
В подальшому позивач направив Повідомлення-вимогу № 85-110772247/23 від 07.03.2023 на адресу ОСОБА_1 , як солідарного боржника з копією Повідомлення-вимоги № 85-11072246/23 від 30.01.2023, про відмову від (про розірвання) договору №Л517/03/1019/1 про фінансовий лізинг від 28.10.2019, про повернення об'єкта лізингу та погашення заборгованості.
В якості доказів направлення даного Повідомлення в матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист та реєстр поштових відправлень.
Поряд з цим, матеріали справи не містять відповіді на дане Повідомлення, та/або виконання його вимог.
Станом на 30.01.2023 року заборгованість Лізингоодержувача по Договору № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг від 28.10.2019 становить 1 111 060,58 гривень, з яких: 739 195,00 грн - заборгованість по сплаті Вартості Об'єкта лізингу; 282 879,46 грн - прострочені проценти; 88 986,12 грн - прострочені комісії.
На день подання позову до суду відповідач ОСОБА_1 заборгованість не погасив, жодних заходів для її погашення не вжив.
З урахуванням викладеного та встановленого суд зазначає, що підставою позову є невиконання зі сторони як Лізингоодержувача так і Поручителя (який є солідарним боржником за договором поруки) умов Договором № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг «Договір лізингу» від 28.10.2019 в частині фінансових зобов'язань.
Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання Договору № Л517/03/1019 про фінансовий лізинг від 28.10.2019, що становить: 1 111 060,58 гривень, з яких: 739 195,00 грн - заборгованість по сплаті Вартості Об'єкта лізингу; 282 879,46 грн - прострочені проценти; 88 986,12 грн - прострочені комісії.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Частиною 7 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" унормовано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням приписів ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов договору, строк оплати заявленої суми лізингових платежів є таким, що настав.
За нормами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
При цьому суд зазначає, щоб обов'язок у поручителя виникає саме з договору поруки не залежно від інших взаємних прав та обов'язків поручителя з боржником.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (положення ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Приписами ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи доводи та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на їх спростування відповідачем керуючись наведеним критерієм доказування, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 111 060,58 гривень, з яких: 739 195,00 грн - заборгованість по сплаті Вартості Об'єкта лізингу; 282 879,46 грн - прострочені проценти; 88 986,12 грн - прострочені комісії, а також наявності правових підстав до стягнення вказаної заборгованості з відповідача як поручителя за Договором поруки.
Відтак, право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості є мотивованими та обґрунтованими.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ст. 76 ГПК України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від нього не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено обставину укладення між позивачем та ТОВ «Світ Агротехніки" договору про фінансовий лізинг, та між позивачем та ОСОБА_1 договору поруки, порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати коштів та сплати відсотків і інших передбачених договором платежів у встановлені Договором порядку та строки, беручи до уваги відсутність доказів сплати відповідачем коштів, повної чи часткової сплати відповідачем відсотків та інших передбачених Договором платежів, перевіривши Розрахунок суми заборгованості, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 111 060,58 гривень, з яких: 739 195,00 грн - заборгованість по сплаті Вартості Об'єкта лізингу; 282 879,46 грн - прострочені проценти; 88 986,12 грн - прострочені комісії обґрунтованими та мотивованими підлягають до задоволення повністю.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.02.1999, ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (вул. Сахарова, буд. 78, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 09807862) 739 195,00 грн - заборгованість по сплаті Вартості Об'єкта лізингу; 282 879,46 грн - прострочені проценти; 88 986,12 грн - прострочені комісії та витрати на сплату судового збору в сумі 16 665,91 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 стт.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та електронні адреси: позивача - apvus@kredobank.com.ua.
Повне рішення складено 10 жовтня 2023 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Сахарова, буд. 78, м. Львів, 79026)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)