ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1998/22
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Чеголя Є.О.
Представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 (повний текст складено та підписано 14.07.2023, суддя Волков Р.В.)
у справі №916/1998/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»
про стягнення 109511,12 грн
ВСТАНОВИВ
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2023, з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні від 13.02.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Механічний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ” неустойку за надмірне споживання природного газу у розмірі 81065 (вісімдесят одну тисячу шістдесят п'ять) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 1325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 13550 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 14 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 57 коп.
22.06.2023 Господарським судом Одеської області видано наказ на виконання рішення.
28.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Механічний завод” звернулось до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2023 у справі № 916/1998/22 строком на 1 рік.
В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на обставини, які, на його думку, істотно ускладнюють виконання рішення суду, а саме: відсутність коштів на рахунках; наявність кредитів в банківських установах; наявність фінансового балансу зі збитками за 2022 рік; зупинення роботи основного обладнання; призупинення дії трудових договорів з працівниками; захоплення підприємства під час окупації м. Херсона та нанесення шкоди внаслідок пограбування; обстріл території підприємства; порушене кримінальнн провадження, зокрема щодо осіб-працівників ТОВ “Механічний завод”, які підозрюються у причетності до пограбування майна товариства та співпраці з окупаційними військами, тощо.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/1998/22 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод» про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1998/22 - задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2023 у справі № 916/1998/22 до 1 вересня 2023 року.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням наведених у заяві обставин та наданих відповідачем доказів в їх сукупності, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення у даній справі до 1 вересня 2023 року, що в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції, принципам рівності сторін перед законом і судом.
Не погодившись із даною ухвалу відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі № 916/1998/22 змінити, відстрочивши виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі № 916/1998/22 строком на один рік.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, що є підставою, для її зміни.
Так, за твердженням апелянта, він через військову агресію рф проти України, введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні, окупації міста Херсону, яка тривала 9 місяців, захоплення та пограбування підприємства військовими рф та колаборантами, взяття в полон першого керівника, пошкодження майна, яке відбулось внаслідок неодноразових обшуків з боку військових рф, повністю зупинив свою господарську діяльність з 24.02.2022 року, призупинив дію трудових договорів з усіма працівниками, а також втратив матеріальні активи (продукцію, сировину, автомобілі, матеріали тощо) на суму 57 509 521, 49 грн. На підтвердження таких обставин відповідачем було надано до суду першої інстанції відповідні докази.
Скаржник зазначає, що просив суд першої інстанції відстрочити виконання рішення суду на рік, оскільки така відстрочка дозволить йому відновити платоспроможність підприємства, яка зараз повністю втрачена.
Однак, відстрочуючи виконання рішення лише до 01.09.2023, на переконання апелянта, суд першої інстанції порушив принцип балансу інтересів сторін. Зокрема, на думку апелянта, відстрочення виконання рішення суду строком на один рік не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилось на території окупованої рф, а зараз знаходиться у безпосередньої близькості до зони проведення активних воєнних дій, а також підприємству відповідача завдана велика шкода, що повністю підтверджується відповідними доказами, які наявні в матеріалах справи, в той час, як підприємство позивача знаходиться на більш безпечній території та може здійснювати господарську діяльність.
Натомість, як стверджує скаржник, до 01.09.2023 він об'єктивно не зможе відновити господарську діяльність, отримати гроші на рахунки та сплатити заборгованість на виконання рішення суду, оскільки діяльність відповідача пов'язана з виробництвом запуск якого потребує значного часу. Однак, ТОВ «Механічний завод» вживає заходів задля швидкого відновлення господарської діяльності та заінтересований у погашенні наявних сум боргу при збереженні можливості сталої роботи підприємства, зважаючи на можливість оплатити наявний борг з майбутніх доходів від господарської діяльності.
В свою чергу, апелянт відзначає, що позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок відстрочення виконання рішення суду на один рік.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1998/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/1998/22 та призначено справу до розгляду на 04.10.2023.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, постановленою з повним дотриманням вимог процесуального та матеріального законодавства, на підставі поданих доказів та з повним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, що підтверджено матеріалами справи.
Позивач вважає, що місцевим господарським судом прийняте рішення з урахуванням інтересів обох сторін спору, а також з урахуванням того, що заборгованість виникла до повномасштабного вторгнення та окупації відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що з моменту виникнення заборгованості по даний час відбулося суттєве знецінення грошових коштів, які мав би отримати позивач згідно з договірними умовами, однак, на момент виникнення заборгованості відповідач не вчиняв жодних заходів із її добровільного погашення.
За твердженням позивача, він недоотримує кошти від відповідача вже понад півтора року, що є значним строком та в умовах воєнного стану призвело до ще більшого їх знецінення через інфляційні процеси, а відстрочення виконання даного судового рішення ще на один рік, ще більш порушує і без того порушені права та інтереси позивача.
Разом з цим, на переконання позивача, відсутність грошових коштів у відповідача, за змістом ст. 331 ГПК України, не може вважатися таким, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення. Крім того, в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України, а саме: відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення чи наявність реальної загрози банкрутства.
Таким чином, відповідачем, на переконання позивача, не надано належних доказів наявності обставин, які істотно ускладнять виконання судового рішення або зроблять його неможливим.
Наголошує позивач й на тому, що розгляд даної справи триває понад один календарний рік, а з моменту порушення прав позивача та виникнення заборгованості, про яку було відомо відповідачу з моменту її виникнення, пройшов один рік та вісім місяців. Із наведеного вбачається намагання відповідача (апелянта) якнайдовше затягнути судовий розгляд та уникнути вчасного виконання судового рішення, що є неприпустимим у правовій державі.
У судове засідання призначене на 04.10.2023 представники сторін не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
З огляду на таке, а також враховуючи те, що судом апеляційної інстанції явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутністю.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частини 4, 5 та 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. ", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19 та 03.09.2020р. у справі №905/30/16.
Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Так, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення відповідач послався на відсутність коштів на рахунках, наявність кредитів в банківських установах, наявність фінансового балансу зі збитками за 2022 рік, зупинення роботи основного обладнання, призупинення дії трудових договорів з працівниками, захоплення підприємства під час окупації м. Херсона та нанесення шкоди внаслідок пограбування, обстріл території підприємства 17.06.2023 та інші обставини.
До заяви про відстрочення виконання рішення заявником було додано копії банківських довідок, а саме: довідка Одеської ОД АТ “Райффайзен Банк” № В6/19-5604 від 19.06.2023, згідно якої кошти на рахунках відсутні; довідка ПАТ “БАНК ВОСТОК” № 63623017 від 19.06.2023, згідно якої залишок на гривневому рахунку становить 14892,64 грн, на інших рахунках залишки відсутні; довідка АТ “УКРЕКСІМБАНК” № 0696101/19359-23 від 19.06.2023, згідно якої залишок у доларах США - 4,93 залишок у гривні - 100,46, на інших рахунках залишки відсутні.
Заявник зазначив, з згідно з Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Механічний завод” метою та предметом діяльності Товариства є: металургійне виробництво, виробництво алюмінію, виготовлення та реалізація металопрокату та металопродукції, ливарне виробництво з металу і пластмаси, виготовлення металевих конструкцій та резервуарів тощо.
Між тим, у зв'язку із загальновідомими обставинами військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з урахуванням неможливості забезпечити безпеку працівникам підприємства під час знаходження на території ТОВ “Механічний завод”, наказом Товариства від 24.02.2022 № 8 негайно організовано та проведено роботу із зупинення роботи роторної печі, лабораторії та інших механізмів й обладнання металургійного цеху; усім працівникам, крім тих, які задіяні в роботі по зупиненню роторної печі та інших механізмів, наказано покинути територію заводу.
В подальшому, як стверджує відповідач, наказом товариства від 24.03.2022 № 10, у зв'язку із зупиненням діяльності підприємства в період військового стану, призупинено трудові відносини із працівниками ТОВ “Механічний завод” до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У заяві відповідач зазначив, що деокупація міста Херсона відбулась 11.11.2022, проте, наближення до зони активних бойових дій не дозволяє йому станом на теперішній час відновити господарську діяльність. Місто Херсон кожного дня зазнає великих втрат, в тому числі й людських, через постійні обстріли у зв'язку із близькістю зони бойових дій. Підкреслив, що усі потужності підприємства фізично знаходяться у м. Херсоні.
Крім того, до заяви додано витяг з ЄРДР щодо реєстрації КП № 12023231020000867 від 18.06.2023, де викладено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що 17.06.2023 в період часу з 13:30 по 22:00 внаслідок збройної агресії РФ з використанням заборонених міжнародним правом засобів ведення війни, здійснено обстріл території Корабельного району по цивільній інфраструктурі та пошкоджено Механічний завод за адресою: Миколаївське шосе, 5.
У заяві відповідач вказав, що в результаті обстрілу пошкоджено дах приміщень виробничих цехів, промислова система, яка застосовується для очищення від пилу повітря, що викидається в атмосферу системами витяжної вентиляції, вибиті вікна тощо.
До того ж, на підставі наказу “Про проведення вибіркової інвентаризації” від 12 квітня 2023 р. № 5 проведено вибіркову інвентаризацію фактичної наявності складських запасів, за результатами якої відповідачем встановлено нестачу запасів у розмірі 43 366 052, 18 грн, нестачу необоротних активів у розмірі 14 143 469, 31 грн, викрадення транспортних засобів (15 од.), сировини та виготовленої продукції в кількості 778, 794 тон тощо.
13.07.2022 відомості щодо викрадення майна внесено до ЄРДР на підставі заяви т.в.о. генерального директора ТОВ “Механічний завод” до Херсонської окружної прокуратури Херсонської області про те, що 03.07.2022 невідомі озброєні російські військові у кількості близько 15 осіб на двох вантажних тентованих автомобілях із позначкою “Z” заїхали на територію заводу, погрожуючи зброєю та фізичним насильством, змусили охоронців підприємства відкрити ворота та в подальшому викрали і вивезли з території підприємства сировину, матеріали та автомобілі.
Водночас відповідач зазначив, що не додає позитивних важелів для повернення працівників підприємства до м. Херсона і здійснена російськими військами масштабна техногенна катастрофа - підрив 06.06.2023 р. Каховської ГЄС, наслідки якої катастрофічні для південних регіонів України.
Звернув увагу, що керівництво ТОВ “Механічний завод”, розуміє, що деокупація лівобережжя Дніпра хоча б на 60-70 км дозволить запустити роботу підприємства без зволікань.
Надав докази підтримки партнерських відносин з деякими контрагентами, зокрема, з MEREDIAN GLOBAL (HK) LIMITED, яке листом від 20.06.2023 підтвердило свою зацікавленість у подальшому довгостроковому взаємовигідному партнерстві та готовність продовжити співпрацю після відновлення ТОВ “Механічний завод” свого виробництва.
Судова колегія зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 із змінами, Херсонська міська територіальна громада включена до означеного переліку.
Також, з початком введення в Україні воєнного стану Херсонська міська територіальна громада, зокрема й м. Херсон, на території якої розташовано Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод», була окупована російськими військами та знаходилась в зоні активних бойових дій.
Відповідні обставини в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Відтак, негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню діяльності відповідача та негативно вплине на господарську діяльність відповідача.
Разом з цим, колегія суддів у даному випадку також, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, враховує й негативні наслідки, які можуть настати для відповідача.
Зокрема, колегія суддів зазначає, що з наявних матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Центренергозбут” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Механічний завод” про стягнення 109511,12 грн.
При цьому, основна заборгованість виникла у відповідача у грудні 2021, тобто до запровадження воєнного стану на всій території України, окупації Херсонської міської територіальної громади та ведення на її території активних бойових дій.
Однак, у добровільному порядку відповідачем така заборгованість сплачена не була, що зумовило звернення позивача із позовом до суду.
При цьому, судами як першої, так й апеляційної інстанції встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог та стягнуто грошові кошти з відповідача на користь позивача.
Відтак, судова колегія при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору та зазначає, що даний спір виник саме з вини відповідача, який своєчасно не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати неустойки за надмірне споживання природного газу.
Судова колегія також зазначає, що позивач звернувся із даним позовом до суду першої інстанції у серпні 2022.
Рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості прийнято Господарським судом Одеської області 01.02.2023 та залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 15.06.2023.
Тобто, розгляд даної справи триває понад один календарний рік, а з моменту порушення прав позивача та виникнення заборгованості, про яку було відомо відповідачу з моменту її виникнення, минув один рік та вісім місяців.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 ).
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Отже, у даному випадку мають бути враховані й інтереси позивача, на користь якого ухвалено рішення про стягнення з відповідача грошових коштів та який має законні очікування та легітимні сподівання на своєчасне отримання таких коштів.
До того є, з урахуванням інфляційних процесів, які відбуваються в країні, грошові кошти мають тенденцію до знецінення, а тому відстрочення виконання рішення на один рік, як на тому наполягає відповідач, безумовно призведе до порушення балансу інтересів сторін та прав позивача.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із дотримання балансу інтересів сторін, врахуванням при цьому встановлених фактів та обставин, за наявності доказів на підтвердження обставин, які ускладнюють відповідачу виконання рішення суду, з урахуванням балансу майнових інтересів як боржника, так і стягувача, врахуванням фінансового стану відповідача, а також матеріального стану та інтересів позивача.
У даному випадку, на переконання колегії суддів, часткове задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення в межах строку визначеного статтею 331 Господарського процесуального кодексу України не призводить до порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що відповідач, який просив відстрочити виконання рішення суду на максимально визначений ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строк, а саме на один рік, не зазначив, із посиланням на відповідні докази, що саме у такий строк він зможе отримати дохід за рахунок якого можливо буде погасити існуючу заборгованість перед позивачем.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що товариство знаходиться в складному фінансовому становищі, оскільки дана обставини за змістом ст. 331 ГПК України, не може вважатися такою, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення до 01.09.2023, а наведені в апеляційні скарзі доводи фактично повторюють доводи викладені у заяві про відстрочення виконання рішення та не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/1998/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2023.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.