УХВАЛА
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №640/16760/21
адміністративне провадження № К/990/31988/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року
у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Аграрна Біржа про визнання протиправними та скасування постанов,-
УСТАНОВИВ:
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Аграрна біржа, в якій просило визнати протиправними та скасувати постанови:
- про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2021 року НОМЕР_1, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочковським Т.О. про стягнення штрафу у розмірі 84 080,00 грн.;
- про стягнення виконавчого збору від 26.05.2021 НОМЕР_1;
- про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.05.2021 НОМЕР_1.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/16760/21, вирішено розгляд справи здійснювати з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення штрафу, про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не зазначає, що розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 287, 328, 330, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Аграрна Біржа про визнання протиправними та скасування постанов.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. А. Губська
Н. М. Мартинюк