УХВАЛА
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №380/17586/22
адміністративне провадження № К/990/32657/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №380/17586/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТЕК» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішень та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ :
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТЕК» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 03.06.2022 №6899505/39743065, від 03.06.2022 №6899507/39743065, від 03.06.2022 №6899508/39743065, від 03.06.2022 №6899509/39743065, від 03.06.2022 №6899510/39743065, від 03.06.2022 №6899511/39743065, від 03.06.2022 №6899512/39743065, від 03.06.2022 №6899513/39743065, від 03.06.2022 №6899514/39743065, від 03.06.2022 №6899515/39743065, від 03.06.2022 №6899516/39743065, від 03.06.2022 №6899517/39743065, від 03.06.2022 №6899518/39743065, від 03.06.2022 №6899519/39743065, від 03.06.2022 №6899520/39743065, від 03.06.2022 №6899529/39743065, від 14.07.2022 №7058651/39743065, від 14.07.2022 №7058652/39743065, від 14.07.2022 №7058653/39743065, від 14.07.2022 №7058654/39743065, від 14.07.2022 №7058655/39743065, від 14.07.2022 №7058656/39743065, від 14.07.2022 №7058657/39743065, від 14.07.2022 №7058658/39743065, від 14.07.2022 №7058659/39743065, від 14.07.2022 №7058660/39743065, від 14.07.2022 №7058661/39743065, якими відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивача; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №39 від 20.01.2022, №27 від 21.01.2022, №182 від 24.01.2022, №115 від 25.01.2022, №181 від 25.01.2022, №180 від 26.01.2022, №235 від 27.01.2022, №234 від 28.01.2022, №247 від 28.01.2022, №277 від 28.01.2022, №207 від 28.01.2022, №206 від 29.01.2022, №205 від 29.01.2022, №245 від 31.01.2022, №246 від 31.01.2022, №272 від 31.01.2022, №11 від 04.02.2022, №26 від 04.02.2022, №122 від 12.02.2022, №135 від 16.02.2022, №154 від 17.02.2022 №153 від 18.02.2022, №152 від 18.02.2022, №275 від 21.02.2022, №273 від 22.02.2022, №274 від 22.02.2022 та №278 від 23.02.2022.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023, позов задовольнив.
Між тим Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТЕК» подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 500,00 грн., розглянувши яку Львівський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення від 24.05.2023 про її часткове задоволення, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023.
Крім того, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн. Розглянувши вказану заяву Товариства по суті Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив додаткову постанову від 29.08.2023, якою таку заяву задовольнив в частині стягнення судових витрат у сумі 500,00 грн.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за означеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку та/або постановами суду апеляційної інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, Суд приходить до висновку, що ця справа є справою незначної складності.
З огляду на викладене Суд вважає, що дану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Більш того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», заявник раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі (а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2023, додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2023, постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023), проте ухвалами Верховного Суду від 25.09.2023 у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами податкового органу було відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 та додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2023 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктами 1 і 3 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню та/або є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктами 1, 3 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №380/17586/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТЕК» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішень та зобов'язання вчинити дії.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер