ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/1659/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року (головуючий суддя Юхно І.В.) у справі №160/1659/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по невиплаті ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мала безпосередній контакт з населенням з 01 січня 2021 року по 23 травня 2022 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до її грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян), оскільки внаслідок виконання своїх обов'язків мала безпосередній контакт з населенням з 01 січня 2021 року по 23 травня 2022 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що за час проходження служби за період з 01 січня 2021 року і 23 травня 2022 року позивачка забезпечувала життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мала безпосередній контакт з населенням, але їй не була встановлена додаткова доплата до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, як передбачено Постановою КМУ від 29.04.2020 №375.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з січня 2021 року по червень 2021 року та з серпня 2021 року по 23 травня 2022 року;
зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з січня 2021 року по червень 2021 року та з серпня 2021 року по 23 травня 2022 року пропорційно відпрацьованому часу в таких умовах.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивачки, як поліцейського, який забезпечував життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, права на отримання доплати до грошового забезпечення, яка передбачена постановою КМУ №375.
При цьому, судом встановлено, що таку допомогу позивачці було нараховано та виплачено за липень 2021 року, що і стало підставою для часткового задоволення позову, в частині визначення періоду, за який відповідач повинен нарахувати та виплати позивачці доплату до грошового забезпечення.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що надбавка за службу в умовах карантину не є складовою грошового забезпечення; її виплата здійснюється за наявності коштів на такі потреби; рішення щодо виплати надбавки за службу в особливих умовах приймається керівником поліції. З цих підстав відповідач вказує на те, що у спірному періоді позивачку не було включено до наказів, як особу яка має право на таку надбавку, а тому відсутні підстави для виплати за службу в особливих умовах за вказаний період. Також відповідач звертає увагу на те, що КМУ внесені зміни до постанови №1236, якими визначено особливості дії карантину для боротьби із короновірусною хворобою на час дії воєнного стану в Україні, що на думку відповідача унеможливлює виплату доплату до грошового забезпечення в період дії воєнного стану. Крім цього, відповідач вказує на те, що позивачкою пропущено строк звернення з позовом до суду, який визначено ч.5 ст.122 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши обставини справи та аргументи сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що
ОСОБА_1 у період з 26.06.2020 по 23.05.2022 проходила службу на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 управління патрульної поліції в Дніпропетровський області, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії наказів Департаменту патрульної поліції від 26.06.2020 №451о/с про призначення та 23.05.2023 №798о/с про звільнення з посади.
Відповідно до “Даних для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни поліцейським, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах” за березень-грудень 2021 року та січень 2022 року ОСОБА_2 визначено розмір додаткової доплати в означені періоди на рівні 50,00%.
Згідно з наданими до матеріалів справи копіями розрахункових листів у період з 01 січня 2021 року по 23 травня 2022 року позивачці нараховувалась додаткова доплата на період дії карантину в таких розмірах:
- січень-червень 2021 року - нарахування відсутнє;
- липень 2021 року - у загальному розмірі 7010,56 грн;
- серпень 2021 року - червень 2022 року - нарахування відсутнє.
Не погоджуючись з ненарахуванням та невиплатою додаткової доплати, відповідно до Постанови №375, за період з 01 січня 2021 року по 23 травня 2022 року, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 “Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни” (далі Постанова № 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Згідно із п.2 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Відповідно до пунктів 4-5 Постанови №375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктом 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
На виконання Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 “Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
З аналізу положень постанови КМУ №375, наказу МВС №431 судом першої інстанції зроблено висновок, який не заперечується сторонами, про те, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що доплату, передбачену постановою КМУ №375, позивачці було виплачено за липень 2021 року, натомість, в іншому спірному періоді позивачці не було нараховано та виплачено вказану доплату.
Встановивши обставини справи, які свідчать про виплату позивачці додаткової доплати в одних періодах та не виплату такої допомоги в інших, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у вказані періоди позивачка обіймала одну і ту ж посаду - інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №3 управління патрульної поліції в Дніпропетровський області, виконувала одні і ті ж посадові обов'язки.
Відповідачем не було доведено особливої специфіки роботи позивачки, яка виконувалась останньою у липні 2021 року (місяць, за який була нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах), та її відмінності від роботи, які виконувалась позивачкою у січні-червні 2021 року, серпні 2021 року - червень 2022 року (місяці, за які не було нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах).
При цьому, з огляду на доводи апеляційної скарги відповідачем не заперечується того, що позивачка виконувала аналогічні посадові обов'язки та здійснювала аналогічну діяльність в місяці, в який їй було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах, та місяці, за які не було виплачено відповідної допомоги.
Оскільки відповідачем не було надано жодних доказів того, що посада позивачки у спірний період, не відповідала встановленим Постановою №375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, та того, що наслідок виконання своїх обов'язків вона не мала безпосередній контакт з населеннямз січня-червня 2021 року, серпня 2021 року - червня 2022 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про допущену відповідачем протиправна бездіяльність по не нарахуванню та невиплаті додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої постановою КМУ №375 від 29.04.2020 року за період служби з березня - по грудень 2021 року.
З приводу аргументів відповідача про відсутність коштів на рахунках для виплати такої допомоги, слід зазначити те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання відповідача на відсутність відповідного наказу, що на його думку унеможливлює виплату позивачці сум надбавки, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними, оскільки саме відсутність такого наказу обумовила звернення із позовом до суду, у тому числі із вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в питанні виплати позивачці додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої постановою КМУ №375 від 29.04.2020 року.
Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і посилання відповідача на те, що КМУ внесені зміни до постанови №1236, якими визначено особливості дії карантину для боротьби із короновірусною хворобою на час дії воєнного стану в Україні, що на думку відповідача унеможливлює виплату доплату до грошового забезпечення в період дії воєнного стану.
Так, постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 встановлено карантин та запроваджено обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
До вказаної постанови КМУ неодноразово вносилися зміни, у тому числі і щодо особливості дії карантину для боротьби із короновірусною хворобою на час дії воєнного стану в Україні.
Але вказані зміни жодним чином не стосуються виплати додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУвід 29 квітня 2020 року №375. При цьому, будь-яких змін до постанови КМУ №375 внесено не було.
Щодо аргументів відповідача про порушення строків звернення з позовом до суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою КМУ №375, є складовою грошового забезпечення і у разі порушення законодавства про оплату праці, в частині її виплати, особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому доплати до грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком, як то було передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України ( в редакції, яка діяла у спірному періоді). До того ж на поліцейських поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Положення ст.233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум, що належать йому при звільнені.
В той же час, позивачку зі служби було звільнено 23.05.2022 році і на той час положення статті 233 КЗпП України не передбачали обмежень будь-яким строком звернення з позовом до суду про стягнення належних працівнику сум.
Таким чином, враховуючи те, що право позивачки було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ч.2 ст.233 КЗпП України в новій редакції до правовідносин, які фактично виникли у 2021 році буде суперечити Основному закону.
Отже, дослідивши зазначені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі №160/1659/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України
Повне судове рішення складено 10.10.2023
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк