ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 р. Справа № 520/24239/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 (суддя: Заічко О.В., м. Харків) по справі № 520/24239/21
за позовом ОСОБА_1
до Харківської обласної прокуратури третя особа Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної прокуратури (далі по тексту - відповідач), третя особа Офіс Генерального прокурора (далі по тексту - третя особа, ОГП), у якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 139 П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу генерального прокурора від 13.09.2021 в частині неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації та зобов'язати Офіс Генерального прокурора (в особі створеної ним уповноваженої кадрової комісії) допустити його до проходження етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (2 етап атестації) шляхом включення до відповідного графіку, з призначенням часу його проведення;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 20.10.2021 № 2718к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи окружної прокуратури») з 22 жовтня 2021 року;
- зобов'язати Харківську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді начальника Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області з 23 жовтня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність та незаконність рішення П'ятнадцятої кадрової комісії № 139 від 13.09.2021 та наказу Харківської обласної прокуратури № 2718к від 20.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області. Наполягав, що П'ятнадцятою кадровою комісією, в порушення принципу правової визначеності, прийнято спірне рішення про неуспішне проходження ним, як прокурором, атестації. Стверджує, що, підписавши перед початком атестації заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію від 08.10.2019, позивач погодився на визначені державою умови та процедуру атестації та, вочевидь, обґрунтовано розраховував та очікував на дотримання державою вищевказаного принципу, зокрема, при проведенні процедури атестації та дотриманні її умов при призначення нового часу (дати) іспиту.
Наголосив, що обставини наявності технічних причин, внаслідок яких іспит є таким, що не відбувся, визнано уповноваженою кадровою комісією одноголосно, що підтверджується протоколом засідання Четвертої кадрової комісії № 11 від 24.11.2020. На думку позивача, П'ятнадцята кадрова комісія мала врахувати, що попередньою кадровою комісією з таким же правовим статусом, яка приймала іспит, визнано обґрунтованими доводи прокурора щодо обставин незадовільної роботи комп'ютерної техніки. Вважає, що факт призначення Четвертою кадровою комісією нового іспиту та подальша бездіяльність П'ятнадцятої кадрової комісії у його проведенні з визнанням позивача таким, що не склав іспит, є проявом недобросовісності та суперечливої поведінки кадрової комісії. В свою чергу, надання без жодної мотивації переваги рішенню П'ятнадцятої кадрової комісії перед рішенням Четвертої кадрової комісії є порушенням принципу рівності перед законом.
Крім того, враховуючи, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, які проживають з ним без матері, стверджує, що має додаткові гарантії щодо залишення на роботі, передбачені приписами ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Посилаючись на очевидну неправомірність прийнятого П'ятнадцятою кадровою комісією рішення № 139 від 13.09.2021 про неуспішне проходження ним атестації, стверджує, що наказ Харківської обласної прокуратури № 2718к від 20.10.2021, як похідне рішення суб'єкта владних повноважень, також підлягає визнанню протиправним та скасуванню. З огляду на приписи ст.235 КЗпП України, просив суд поновити його на посаді рівнозначній, тій, яку він займав перед звільненням.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі № 520/24239/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 02910108), третя особа: Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, б. 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051), про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі № 520/24239/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №139 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" та звільнення позивача з посади, оскільки судом взагалі не було враховано факту, що останній є батьком трьох дітей, які проживають з ним, у зв'язку з чим на нього поширюються положення ст. 184, 186-1 КЗпП України, якими встановлено, зокрема, що звільнення батьків, які виховують дітей без матері не допускається. Вказані обставини були доведені до відома відповідача в електронному зверненні від 21.10.2021, однак проігноровані ним.
Також вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки рішенню Четвертої кадрової комісії від 24.11.2020, не дослідив його зміст, встановлені ним факти та його правові наслідки, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду дійсним обставинам справи.
На думку позивача, незазначення зауважень про технічну роботу комп'ютерної техніки в примітках до відомостей про результати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки не спростовує факт подачі заяви особисто начальнику кадрової комісії після іспиту. Більше того, жодним актом не визначено необхідності складення Акту щодо наявності технічних проблем з комп'ютерною технікою чи заповнення приміток про результати іспиту.
Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів підтвердження технічних збоїв у роботі комп'ютерної техніки під час проходження іспиту не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам ст. 9 КАС України, оскільки вказані обставини не є предметом спору, так як були відображені в рішенні Четвертої кадрової комісії від 24.11.2020, викладеному у протоколі № 11, яким визнано іспит таким, що не відбувся.
Також позивач вказує, що при звільненні його з посади прокурора була порушена процедура попередження про майбутнє звільнення, що підтверджується висновками Конституційного Суду України у справі № 3-5/2022(9/22), у зв'язку з чим втрачає легітимність і вся процедура звільнення ОСОБА_1 , що є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування наказу керівника Харківської обласної прокуратури №2718к від 20.10.2021 про звільнення позивача.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти скасування рішення суду першої інстанції, просив суд апеляційної інстанції залишити скарги без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 520/24239/21 - без змін, як таке, що ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства.
Доводи позивача про поширення на нього положень ст. 184 КЗпП України вважає безпідставними, оскільки з 25.09.2019 на правовідносини публічної служби поширюються норми Закону України «Про прокуратури», а не трудового законодавства, що відображено, зокрема, в ст. 40 КЗпП України - «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п.1 ч.1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч.2 цієї статті, ст.ст. 42, 42-1, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2, ст. 74, ч.3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 у справі № 3-5/2022(9/22) відповідач вважає недоречним, оскільки останнє не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, які матимуть місце з дати його ухвалення, та не може застосовуватись до спірних правовідносин, як таких, що виникли до ухвалення вказаного рішення.
Третя особа, в поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти скасування рішення суду першої інстанції, просила суд апеляційної інстанції залишити скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 у справі № 520/24239/21 - без змін.
Крім доводів, аналогічних тим, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивача, ОГП наполягав на правомірності рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №139, оскільки без вивчення матеріалів, на підставі яких Четвертою кадровою комісією було прийнято рішення про перенесення дати атестації позивача, неможливо включити позивача до нового графіку складення таких іспитів, тому П'ятнадцята кадрова комісія мала переглянути рішення Четвертої кадрової комісії про перенесення дати атестації позивача.
Окрім цього, на переконання ОГП Четвертою кадровою комісією приймалося процедурне, а не остаточне (про успішне/неуспішне проходження атестації) рішення. Враховуючи, що рішення Четвертої кадрової комісії про призначення нового часу (дати) складення іспиту прийняте без визначення конкретної дати повторного іспиту, наполягає на помилковості висновку позивача про те, що таке рішення є виконаним. Звернув увагу суду, що жодною нормою законодавства не передбачені строки, протягом яких повинні бути призначені нові час і дата складання іспиту, а тому визначення останніх є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
Зауважив, що про результат складання іспиту позивач був ознайомлений шляхом проставлення особистого підпису у відомості, однак у примітках будь-яких зауважень з боку ОСОБА_1 щодо процедури проведення атестації та порядку складання іспиту зазначено не було. Позивач до початку проведення атестації не повідомляв секретаря комісії про неналежну роботу комп'ютерної техніки або погіршення стану здоров'я, отже, сама атестація фактично відбулася, а тому підстав для її перенесення з огляду на подану ОСОБА_1 заяву, у розумінні п. 11 Порядку №221, не було.
При обґрунтуванні такої позиції посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.11.2021 у справі №600/6322/21-а, від 22.11.2022 у справі № 140/12386/21, від 31.01.2023 у справі № 580/9243/21, від 24.01.2023 у справі № 160/21174/21, від 26.01.2023 у справі № 560/15371/21, згідно з якими протокольне рішення кадрової комісії за наслідками розгляду заяви прокурора про повторне проходження атестації є процедурним, суперечить Порядку № 221 та є свавільним, тому що повторне складення іспиту можливе коли про обставини, які впливають на його проходження, повідомлено до його початку або коли прокурор повідомив про них під час проходження іспиту (до його завершення), чого у даній справі не було.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 14.11.1996 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Харківської області на різних посадах, з 15.12.2015 - на посаді начальника відділу місцевої прокуратури Харківської області.
У 2019 році на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» розпочато реформування органів прокуратури.
21.10.2020 позивачем прийнято участь у першому етапі атестації, а саме складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань і умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого він набрав 91 бал та кадровою комісією ухвалено рішення про його успішне проходження.
03.11.2020 позивачем взято участь у другому етапі атестації - складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, що проводився за допомогою автоматизованого інструменту вимірювань психологічного та інших характеристик особистості «Psymetrics», за результатами проходження якого ним отримано 90 балів, що на 3 бали є нижче прохідного. ОСОБА_1 зазначає, що в ході проходження другого етапу атестації мали місце системні недоліки в роботі комп'ютерної техніки, які призвели до невірної оцінки інтелектуальних здібностей.
04.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до кадрової комісії із заявою про технічні недоліки, які мали місце при проведенні 03.11.2020 іспиту у формі анонімного тестування.
24.11.2020 Четверта кадрова комісія розглянула заяву позивача від 04.11.2020 та дійшла висновку про наявність об'єктивних та поважних причин, які вплинули на перебіг і результат складання іспиту та вирішила задовольнити вказану заяву та призначити новий час та дату складання іспиту, про що внести зміни до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Проте, рішення про неуспішне проходження ним атестації комісією не було прийнято.
У подальшому, П'ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), якій було передано матеріали атестації (відомості, протоколи, заяви тощо) першої, другої, третьої та четвертої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів стосовно прокурорів, щодо яких не прийнято рішення про неуспішне складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, прийнято рішення № 139 від 19.09.2021 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Позивач, не погодившись з рішенням П'ятнадцятої кадрової комісії від 19.09.2021 №139 про неуспішне проходження атестації та наказом Харківської обласної прокуратури від 20.10.2021 №2718к про звільнення з посади, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури» з 22.10.2021 у зв'язку з неуспішним проходженням атестації. Судом першої інстанції зазначено, що рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 № 139, яке стало підставою для звільнення позивача, є мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування щодо набрання позивачем балів за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі за текстом - Закон № 1697-VII).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 16 Закону № 1697-VII, незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною третьою статті 16 № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Положеннями статті 7 Закону № 1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Статтею 9 Закону № 1697-VII передбачено, що керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку.
Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені статтею 51 Закону № 1697-VII, яка передбачає, що прокурор звільняється з посади у разі:
1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону;
3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";
4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;
7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;
8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;
9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в раз скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Колегія суддів звертає увагу на те, що такий перелік підстав викладено у Законі 1697-VII як вичерпний.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX (далі за текстом - Закон № 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Кодексу законів про працю України шляхом доповнення статті 32 частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус".
Статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
Законом № 113-ІХ також внесені зміни до Закону № 1697-VII «Про прокуратуру», зокрема, в тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Також, внесено окремі зміни до Закону № 1697-VII. Зокрема, виключено пункт 4 статті 7, який передбачав існування в системі прокуратури України військових прокуратур.
Відповідно до пункту 7 наказу Офісу Генерального прокурора від 05.02.2020 № 66 "Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)", до прийняття рішення про створення спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері на правах окружних прокуратур військові прокуратури гарнізонів підпорядкувати відповідно спеціалізованим прокуратурам у військовій та оборонній сфері Центрального, Південного, Західного регіонів та об'єднаних сил (на правах обласних прокуратур) з урахуванням їх територіальної юрисдикції.
Крім того, статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п'ятою такого змісту: "На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
Так, згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2010 року № 1697.
За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 ІХ, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
На виконання пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу.
У силу положень пунктів 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
За результатами складення прокурором іспиту, відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ).
Відповідно до пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
В силу підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
На виконання норм розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ Генеральною прокуратурою України 03.10.2019 видано наказ № 221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації".
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221, атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Розділом III Порядку № 221 визначено такий етап як складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, та регламентовано організацію його проведення.
Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку № 221, зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Наказом виконуючого обов'язки Генерального прокурора від 07.10.2020 № 474, який наявний у вільному доступі на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, встановлено 93 бали для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 221, у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.11.2020 ОСОБА_1 проходив анонімне тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та набрав 90 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складання іспиту.
З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2020 позивач звернувся до голови Четвертої кадрової комісії із заявою, в якій вказав, що під час складання ним іспиту виникли технічні збої комп'ютерної системи, які привели до невірного визначення цією системою набраних ним балів, у зв'язку з чим просив призначити йому нову дату складання іспиту (том 1, а.с. 62-63).
За результатами розгляду вказаної заяви, 24.11.2020 Четверта кадрова комісія прийняла рішення, яким заяву задовольнила, вирішила призначити нову дату складання позивачем іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, що підтверджується Протоколом № 11 засідання Четвертої кадрової комісії (том 1, а.с. 65-68).
Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 7 Порядку № 221 передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
З аналізу наведеної норми слідує, що лише у разі настання обставин, що не залежали від прокурора та членів кадрової комісії, за яких прокурор був позбавлений можливості завершити тестування, кадрова комісія наділена повноваженнями щодо призначення нового часу іспиту. Крім того, наведена норма містить застереження щодо неможливості проходження двічі одним і тим самим прокурором кожного з етапу атестації. Таким чином, у разі завершення прокурором проходження тестування він вважається таким, що використав своє право на проходження конкретного етапу атестації, за результатами якого отримав певну кількість балів.
Колегією суддів встановлено, що позивач розпочав та завершив тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, тим самим оцінивши стан роботи комп'ютерної техніки, як такий, що дає йому можливість скласти іспит. При цьому, безпосередньо під час проведення тестування ОСОБА_1 жодних заяв про технічні збої в комп'ютерній системі до комісії не подавав, отже, позивач фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування.
Натомість, результати складення позивачем іспиту (набрання 90 балів) відображено членом робочої групи у відповідній відомості (том 1, а.с. 60), з чим ОСОБА_1 був ознайомлений і поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки відсутні.
Колегія суддів зазначає, що результат складеного прокурором іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки є одним з етапів проходження атестації, тобто, самостійним показчиком визначення рівня його професійної компетентності, як прокурора.
Враховуючи, що законодавством, що регулює спірні правовідносини, заборонено повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а у даній справі позивач пройшов другий етап атестації, закінчив його та отримав результат - набрав 90 балів, що є менше прохідного для успішного складання іспиту (93), слід дійти висновку про відсутність у спірних правовідносинах підстав для призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для позивача відповідно до правил пункту 7 Порядку №221.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №140/12386/21, а також від 09.03.2023 у справі № 260/6740/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Пунктом 8 розділу I Порядку № 221 встановлено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Зміст законодавства, яке регулює процедуру проходження прокурорами атестації, свідчить, що кожен з етапів атестації обов'язково закінчується відповідним висновком/рішенням кадрової комісії про успішне чи про неуспішне проходження атестації. Рішення про успішне проходження атестації є підставою для допущення прокурора до наступного її етапу або, якщо воно прийнято за результатами її останнього етапу (співбесіда), є підставою для переведення прокурора у відповідну новостворену прокуратуру. Рішення про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
З наведеного слідує, що у спірних правовідносинах склалась ситуація, коли правові підстави для призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для ОСОБА_1 відсутні, проте стосовно нього Четвертою кадровою комісією не було прийнято будь-якого рішення, яке передбачене пунктом 8 розділу I Порядку № 221.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що у спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов'язують процесуальне правонаступництво з обов'язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб'єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Вказані правила КАС України встановлені, враховуючи специфіку публічно-правових відносин, а саме: повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Вищенаведений висновок колегії суддів узгоджується з правовою позицією, відображеною Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Вищенаведене відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
Таким чином, прийняття наказу Генерального прокурора від 02.06.2020 № 259 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також їх робочих груп» та наказу Генерального прокурора від 22.07.2021 № 239 "Про створення п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)" свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво кадрових комісій, тобто про перехід функцій від тих комісій, функції яких припинено, до новостворених.
Так, на підставі листа голови П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 06/3/2-3039вн-21 від 11.08.2021 Департаментом кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора передано П'ятнадцятій кадровій комісії матеріали атестації (відомості, протоколи, заяви тощо) Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) стосовно прокурорів, щодо яких прийнято рішення про призначення нового часу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням і комп'ютерної техніки, про що складено акт приймання-передачі матеріалів.
За цих обставин, у спірних правовідносинах саме до повноважень П'ятнадцятої кадрової комісії віднесено виконання обов'язку щодо прийняття рішення, передбаченого пунктом 8 розділу I Порядку № 221, який не було виконано попередньою кадровою комісією.
Щодо протокольного рішення Четвертої кадрової комісії за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що оскільки доводи позивача, які викладені у заяві про допуск до повторного складення іспиту є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами, зазначене рішення є таким, що прийнято не у спосіб, встановлений Порядком № 221, не узгоджується з нормами останнього, а тому не може братись до уваги при розгляді даної справи.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 в аналогічній справі №140/12386/21 наголосив, що правова визначеність не може ґрунтуватися на рішенні кадрової комісії, яке, окрім того, є процедурним.
Колегія суддів зазначає, що склад комісії, яка ухвалює рішення за результатом проходження прокурором іспиту у формі анонімного тестування, враховуючи його автоматизовану процедуру, не впливає на результат такого тестування, не надає оцінку поставленим запитанням та наданим відповідям, оскільки при ухваленні рішення за наслідками тестування відсутній розсуд кадрової комісії щодо визначення результатів іспиту, а мотивом, з якого виходить комісія при його ухваленні - є зафіксована у відповідній відомості кількість набраних прокурором балів.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 серпня 2022 року у справі № 360/2175/20.
Відповідно до пункту 6 розділу 3 Порядку № 221, прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Таким чином, беручи до уваги, що позивач за результатами відповідного етапу атестації набрав 90 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93), колегія суддів вважає, що відповідно до пункту 6 розділу 3 Порядку № 221 у П'ятнадцятої кадрової комісії були наявні правові підстави для прийняття стосовно ОСОБА_1 рішення від 13.09.2021 № 139 про неуспішне проходження ним атестації.
Відповідно до вимог пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233, вказане рішення кадрової комісії містить мотиви та обставини, які стали підставою для його ухвалення, а саме, набрання позивачем кількості балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. У зв'язку з цим вказано, що ОСОБА_2 не допускається до проходження наступного етапу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване позивачем рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 139 від 13.09.2021 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички начальником Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області є обґрунтованим, мотивованим, та таким, що відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, умовою для поновлення на попередній роботі є встановлення судом факту звільнення працівника за відсутності законної підстави.
Колегія суддів зазначає, що позивача звільнено наказом керівника Харківської обласної прокуратури № 2718к від 20.10.2021 у зв'язку з прийняттям рішення кадрової комісії № 139 від 13.09.2021 про неуспішне проходження атестації.
Враховуючи встановлені у справі обставини, висновки суду апеляційної інстанції про правомірність рішення П'ятнадцятої кадрової комісією про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , що в силу підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ слугувало підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VІІ, наказ керівника Харківської обласної прокуратури № 2718к від 20.10.2021 є правомірним та скасуванню не підлягає, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді з урахуванням вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними.
Доводи позивача щодо незаконності його звільнення, обґрунтовані посиланням на поширення на нього положень ст. 184 КЗпП України, враховуючи, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним без матері, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі № 640/22835/19, спеціальним законом для цієї категорії спірних правовідносин (які виникають у зв'язку з (не) проходженням прокурорами атестації в рамках реформування органів прокуратури), є Закон №113-IX, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах. Положення трудового законодавства, які містить КЗпП України, є загальними для правовідносин, пов'язаних з проходженням публічної служби і, як слушно зазначила позивач, їх можна і потрібно застосовувати у тому випадку, коли спеціальні норми не регулюють певних аспектів правовідносин, які є об'єктом спеціального регулювання. Втім, у вимірі обставин цієї справи потрібно зауважити, що спеціальні норми достатньо чітко й однозначно регулюють питання, пов'язані з припиненням публічної служби (в органах прокуратури) і умовами/правилами переведенням прокурорів на посади в Офісі Генерального прокурора, обласних і регіональних прокуратурах в рамках реформування органів прокуратури, але це регулювання відрізняється від правил загального трудового законодавства.
Відсутність у спеціальному законі норм, які передбачають гарантії/пільги при звільненні певним категоріям осіб на кшталт тих, які містить КЗпП України, у цьому випадку не можна вважати прогалиною, яку можна «заповнити» шляхом застосування загальних норм трудового законодавства. Так само помилково буде вважати, що загальні норми трудового законодавства (у контексті цієї справи мовиться про гарантії/пільги при звільненні) можуть превалювати над нормами спеціального закону (Закону №113-ІХ), які передбачають інакший підхід до прийняття рішень щодо проходження/припинення публічної служби. У цьому зв'язку можна додати, що положення КЗпП України щодо гарантій при прийнятті на роботу і заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей (стаття 184) не впливають на висловлену Верховним Судом позицію щодо застосування до правовідносин, пов'язаних з реформою органів прокуратури, впровадженої Законом №113-ІХ, положень пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону (у поєднанні з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII).
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №240/17743/20, від 27.05.2022 у справі №520/6591/2020 та від 27.06.2022 у справі №420/2859/21.
Отже, твердження позивача про те, що його звільнення як батька, який виховує дітей без матері суперечить положенням статті 184 КЗпП України, є помилковим.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 по справі № 520/24239/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Т.С. Перцова