ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 р. Справа № 480/8650/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 (суддя: С.В. Воловик, м. Суми) по справі № 480/8650/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУПФУ в Сумській області), в якій просить суд:
- визнати протиправною оформлену листом від 18.07.2022 № 2461-4222/Х-02/8- 1800/22 відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виконати у повному обсязі рішення суду у справі № 480/7475/21 від 29.10.2021 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 , згідно із Законом України від 19.10.2000 року № 2050-ПІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсації у сумі 496400,69 грн. згідно розрахунку за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на виконання рішення суду у справі № 480/1359/19.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не виконано рішення суду у справі № 480/7475/21 від 29.10.2021 в повному обсязі, а саме у рішенні суду був зазначений термін нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати з 01.01.2016 по 06.04.2021. Також, позивач вказує на неправомірність дій відповідача в частині розрахунку компенсації.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 480/8650/22 провадження у справі №480/8650/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови та зобов'язання вчинити дії - закрито.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 480/8650/22 та направити до Сумського окружного адміністративного суду матеріали справи №480/8650/22 на повторний розгляд.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що 28.09.2022 останній звертався до Сумського окружного адміністративного суду з заявою у справі № 480/7475/21 з приводу зобов'язання ГУПФУ в Сумській області виплати спірної компенсації, однак судом було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки така є новою позовною вимогою, яка не може бути розглянута в межах справи № 480/7475/21, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 по справі №480/1359/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із 90% до 70% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року з врахуванням раніше виплачених сум.
Надалі, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №480/7475/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену у листі від 24.05.2021 № 3292-3452/Х-02/8-1800/21, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 06.04.2021 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі № 480/1359/19 за період з 01.01.2016 по 06.04.2021 відповідно до діючого законодавства.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про закриття провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Отже, заявлені позовні вимоги спрямовані фактично на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №480/7475/21.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
Колегія суддів виходить з того, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із невиконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №480/7475/21 та невірним, на думку позивача, розрахунком компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії при виконанні відповідачем судового рішення, а саме рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №480/7475/21.
Проте, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №480/7475/21), яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі № 480/1359/19, за період з 01.01.2016 по 06.04.2021, відповідно до діючого законодавства.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області виконати у повному обсязі рішення суду у справі № 480/7475/21 від 29.10.2021 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 , згідно із Законом України від 19.10.2000 року № 2050-ПІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсації у сумі 496400,69 грн. згідно розрахунку за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії, яка була нарахована на виконання рішення суду у справі № 480/1359/19, є одним із способів виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №480/7475/21.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Зазначені висновки відповідають позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, спір у даній справі № 480/8650/22 є тотожним тому, що був предметом розгляду у справі № 480/7475/21 в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За таких підстав, колегія суддів вважає за можливе закрити провадження у даній справі.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.02.2019 по справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 по справі № 820/4261/18.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 480/8650/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Т.С. Перцова