Справа №760/20133/23
2/760/9783/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2023 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Митрофанова А.О., дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -
ВСТАНОВИВ:
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно до вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема докази, що підтверджують кожну обставину.
Зокрема, в порушення п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу та позовних вимог про визначення місця проживання дитини, які не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу не залежить від правильності позовних вимог про визначення місця проживання дитини.
Крім того, строки розгляду позовних вимог про розірвання шлюбу і позовних вимог про визначення місця проживання дитини, є різними. Спільний розгляд, різних не взаємопов'язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи.
При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв'язку з цим провадження у справі, що в свою чергу, не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дитини.
Крім того, відповідно до ч. ч. 4-5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Однак, позивачем не залучено до участі у справі відповідний Орган опіки та піклування за місцем проживання дітей та не долучено письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.
Крім цього, разом із позовною заявою до суду було подано клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
У клопотанні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гайтан К.О. просить прийняти клопотання про відстрочення оплати судового збору у порядку ст.ст. 8, 55, 64, 130 Конституції України до провадження Соломянського районного суду міста Києва, забезпечити захист прав позивача відповідно до ст.ст. 55, 64 Конституції України судом який фінансується відповідно до ст. 130 Конституції України за рахунок Державного бюджету України, звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Такий документ позивачем при зверненні до суду не додано, а заявлено клопотання про звільнення сплати судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
В пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 81 (136) ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, єдиною підставою для відстрочення позивачу строку сплати судового збору є врахування його майнового стану.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України покладається на позивача.
Звертаючись з зазначеним клопотанням до суду, позивач будь-яких доказів у його обґрунтування не надає.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін та лише за наявності умов визначених у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Однак, позивачем не доведено наявності передбачених чинним законодавством України умов, необхідних для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом.
Тобто, самі лише посилання на скрутний матеріальний стан особи, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати, враховуючи, що позивачем не додано належних доказів, які б підтверджували неможливість сплати судовий збір у визначеному законом розмірі (довідку про доходи).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, будь-яких доказів, як це зазначено вище, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір при зверненні до суду, позивач суду не надав.
Так, виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, разом за дві вимоги 2 147,20 та надати до суду документ, який би підтверджував сплату судового збору, з урахування вимог ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір».
Крім того, позовна заява взагалі не містить обґрунтування позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей, не наведено наявності спору з відповідачем в цій частині.
Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене, позивачу слід усунути вказані недоліки, залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування за місцем проживання дітей, надати копію позовної заяви з додатками для третьої особи, письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, докази сплати судового збору, обґрунтування позовних вимог у частині визначення місця проживання дитини, також вказати всі необхідні відомості, передбачені ст. 175 ЦПК України, які зазначені вище в ухвалі суду.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження заяви до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Митрофанова