Справа № 404/4265/21
Номер провадження 2/404/1115/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
за участю секретаря - Щербини А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_3 ) про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.01.2016 між нею та ОСОБА_4 укладений договір позики № 1, згідно з яким ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_1 12000 євро, з терміном повернення не раніше 11.01.2019. Факт отримання коштів підтверджується розпискою про отримання коштів від 11.01.2016, яка є додатком до договору позики № 1 від 11.01.2016. Під час укладення договору позики ОСОБА_4 перебував в шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 28.06.1968. В силу вимог ч. 4 ст. 65 СК України договір, який укладено одним з подружжя під час шлюбу, створює обов'язки для другого з подружжя. Тому зобов'язання щодо повернення позичених коштів було солідарним для подружжя ОСОБА_6 і поширювалось на ОСОБА_4 та на ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Не зважаючи на те, що строки вимоги за договором позики ще не настали, позивач, за місцем відкриття спадщини за померлою ОСОБА_5 , направила її спадкоємцям вимогу про сплату боргу від 01.02.2018, якою просила останніх сплатити борг за договором позики в розмірі 12 000 Євро в термін до 01.02.2020. У відповідь на вказану вимогу спадкоємець ОСОБА_5 - її чоловік ОСОБА_4 , повідомив що поверне кошти у вказаний термін.Спадкоємець ОСОБА_3 у відповідь на вимогу, листом від 28.06.2018 повідомив позивача, що оскільки він жодного майна у спадок від померлої ОСОБА_5 не отримав, то у нього не виник обов'язок задовольняти пред'явлену вимогу.
ОСОБА_2 відповіді на вимогу не надав, незважаючи на те що йому було відомо про факт отримання позики спадкодавицею, не повідомив позивача про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 борг за життя не повернув. Позивач подала за місцем відкриття спадщини, через приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В., вимогу від 28.01.2020 до спадкоємців померлого, на суму 12 000 Євро. З довідки №5/02-14 від 28.01.2021 приватного нотаріусу Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. позивач дізналась що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 , є ОСОБА_2 . Позивач пред'явила 12.02.2021, письмову вимогу спадкоємця, з вимогою сплатити борг в розмірі 12 000 євро, самому спадкоємцю ОСОБА_2 . Вимога отримана відповідачем 18.02.2021, але борг до цього часу не повернутий та складає 12 000 євро, що змушує її звернутись до суду з даним позовом. Просила стягнути з ОСОБА_2 12000 євро.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Полудень А.Ю. 06.06.2022 подала відзив, в якому вимоги не визнала, вважає позов безпідставним та необгурнтованим, мотивуючи наступним. Позичальник за договором, був особою похилого віку (77 років), пенсіонер. Додаткових заробітків не мав. Потреби в таких коштах та можливості повернення позики не мав, про що позивачу було достовірно відомо. Щодо укладення договору позики ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відповідача - ОСОБА_2 не повідомляли, хоча регулярно спілкувались. Відповідач категорично заперечує дійсний зміст та достовірність договору позики. Щодо солідарної відповідальності подружжя, зазначає наступне. Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з'ясовувати, надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 28 2019 року (справа № 638/20603/16, провадження № 61-26089св18) та від 08 квітня року (справа № 361/7130/15-ц, провадження № 61-1843св20). Позивач необгрунтовано вказує про наявність правових підстав кваліфікувати ОСОБА_7 , як зобов'язану особу за договором позики, не надаючи доказів щодо наявності згоди ОСОБА_7 на його укладення, а також не надання доказів укладення цього правочину в інтересах сім'ї та використання отриманих за ним коштів саме в інтересах сім'ї. Вважає, що позивач не пред'явила вимоги до спадкоємця ОСОБА_7 у встановлені строки, тому позбавлена права вимоги до її спадкоємця. Щодо відповідальності спадкоємців ОСОБА_4 , який вказаний позичальником за договором позики від 11 січня 2016 року, зазначила наступне. Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Посилається на постанову Верховного Суду по справі № :40/6274/16-ц від 18.09.2019, де зазначено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється трава вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Вважає необгрунтованою вимогу про стягнення заборгованості, оскільки не встановлено коло спадкоємців боржника - ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, не встановлений дійсний розмір вимог кредитора, з урахуванням обсягу спадкового майна та межі відповідальності спадкоємців.
Представник позивача - адвокат Галковська О.І. 19.07.2022 подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідач не зазначив жодної підстави яка, згідно закону, вказує на недійсність правочину. Похилий вік та відсутність додаткового заробітку, на які вказує відповідач, не є підставою для недійсності правочину за законом. Судом Договір позики №1 від11.01.2016 визнаний недійсним не був. Тож, Договір позики №1від 11.01.2016року та розписка до нього, на теперішній дійсним та породжує цивільні права та обов'язки. Щодо солідарності відповідальності подружжя зазначила, що відповідно до ст. 368 ЦПК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Кошти отримані в якості позики стали спільною власністю подружжя ОСОБА_6 , внаслідок чого подружжя мало відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном. Позивач стверджує, що пред'явила вимоги до спадкоємців ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами справи. Позивач вважає, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_2
ОСОБА_3 , 29.07.2023 подав відзив, як тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, в якому зазначив, що підтримує позовну заяву, оскільки позивач - це його дружина, яка дала його батькам 12 000 євро у борг, оскільки вони хотіли зробити капітальний ремонт у квартирі, та можливо купити маленьку однокімнатну квартиру у місті. Це гроші його дружини, які не є спільно нажитим майном. В квітні 2016 року він дізнався, що всі гроші мати віддала старшому брату ОСОБА_2 без відома батька - ОСОБА_4 . Брат зізнався, що забрав всі гроші з відома матері. Також він забрав її паспорт, побоюючись, що вона анулює заповіт. Вона хотіла це зробити. В червні батько повідомив, що ОСОБА_8 зі своєю дружиною забрали матір у невідомому напрямку. ОСОБА_8 у телефонній розмові повідомив, що мати у нього. Крім того, ОСОБА_8 забрав у батька банківську картку і зняв з неї гроші. Поки мати жила у ОСОБА_8 він нікого до неї не допускав. Гроші він батькові так і не віддав, на поховання батька кошти не надав. Він подав заяву про прийняття спадщини, після смерті батька. Просив позов задовольнити.
19.09.2022 представник позивача подала клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою від 19.09.2022 ОСОБА_3 залучений до участі у справі співвідповідачем.
22.11.2022 представник відповідача подала заяву про зміну предмету позову в якій зазначила, що 19.09.2022, в судовому засіданні було оголошено, що третя особа ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що подав заяву про прийняття спадщини та вступив у спадщину після смерті ОСОБА_4 . Відтак, ОСОБА_3 став спадкоємцем боржника ОСОБА_4 . Таким чином, спадкоємцями, які прийняли спадщину боржників за договором позики, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які одержали у спадщину все майно, яке належало боржникам на час їх смерті. На час смерті спадкодавців їм належало у відповідних частинах майно - квартира АДРЕСА_3 . ОСОБА_5 - 1/3 частина квартири, а ОСОБА_4 - 7/18 частин квартири. Відповідачі, як спадкоємці, одержали у спадщину, після смерті боржників за договором позики ( ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ) їх майно, зокрема 12/18 (або 24/36) частин вищезазначеної квартири. Тому відповідачі повинні задовольнити вимоги кредитора спадкоємців. ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_5 5/18 частки квартири за заповітом. ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 нічого не успадкував. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 7/18 часток квартири, які відповідачі успадкували в рівних частках як спадкоємці першої черги, тобто по 7/36 часток квартири кожен. Таким чином позивач вважає, що частка ОСОБА_3 у спадщині подружжя складає 17/36 або 71% спадкового майна, а ОСОБА_2 7/36 або 29% спадкового майна. Просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 8520 євро, з ОСОБА_3 - 3840.
13.09.2023 представник позивача подала уточнення позовних вимог в яких зазначила, що допустила описку в описовій частині заяви про зміну предмету позову і правильним вважати, що частка ОСОБА_2 становить 71% у спадковому майні, а ОСОБА_3 29%. Остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 8520 євро, з ОСОБА_3 3480 євро.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у заявах по суті.
Представник відповідача ОСОБА_10 проти задоволення вимог заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у заявах по суті.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надіслав відзив.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , про що зазначено у відзиві на позов останнього, але копії свідоцтва про шлюб не надано.
11.01.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір позики № 1, згідно з яким ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_1 12000 євро, з терміном повернення за вимогою, але не раніше 11.01.2019.
Крім того, ОСОБА_4 складена розписка про отримання коштів від 11.01.2016, яка є додатком до договору позики № 1 від 11.01.2016.
Під час укладення договору позики ОСОБА_4 перебував в шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 28.06.1968.
Відповідач ОСОБА_2 заперечує справжність договору позики та розписки, оскільки позичальник - ОСОБА_4 , був особою похилого віку (77 років), пенсіонер. Додаткових заробітків не мав. Потреби в таких коштах та можливості повернення позики не мав, про що позивачу було достовірно відомо.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідач не надав доказів недійсності договору позики та розписки.
Вказане свідчить, що договір та розписка в силу ст. 204 ЦК України є дійсним, що є правовою позицією ВС, викладеною у постанові ВС від 16.05.2019 у справі № 442/158/18.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 одностороння відмова від договору не допускається, а зобов'язання має виконуватись належним чином. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
На думку позивача подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 несуть солідарну відповідальність перед нею за договором позики, укладеним одним із подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною зоною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).
За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з'ясовувати, -чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики.
Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у справі № 638/20603/16, та є сталою судовою практикою.
Позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що кошти, отримані ОСОБА_4 у неї в борг були використані в інтересах його сім'ї.
Відповідач ОСОБА_3 у відзиві зазначив, що батько отримав кошти у його дружини в борг для проведення капітального ремонту квартири, або купівлі однокімнатної квартири.
Будь-яких доказів на підтвердження зазначеного не надав.
ОСОБА_3 у відзиви зазначає, що ОСОБА_2 забрав мати до себе та обмежив родичам з нею спілкування, аж до її смерті.
Із довідки, виданої КП «ЖЄО №№» КМР», яка перебуває в матеріалах спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н. вбачається, що ОСОБА_5 була зареєстрована по АДРЕСА_4 , але фактично не проживала.
З цього суд приходить до висновку, що грошові кошти,отримані ОСОБА_4 не могли бути витрачені в інтересах сім'ї, оскільки фактично він не проживав з ОСОБА_5 .
За таких обставин не можна кваліфікувати ОСОБА_5 як зобов'язану особу (боржника).
Розписка ОСОБА_5 , яку позивач подала як доказ її згоди на отримання позики, суд не приймає, оскільки вона подана із порушенням порядку надання доказів.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась із 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 .
З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах ОСОБА_4 .
Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 отримав ОСОБА_4 на 1/18 частку квартири.
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримав ОСОБА_2 на 5/18 часток квартири.
Оскільки суд прийшов до висновку що ОСОБА_5 не відповідає за борги ОСОБА_4 , то і її спадкоємці не можуть відповідати по борговій розписці.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Із матеріалів спадкової справи, заведеної після його смерті, вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся із заявою про прийняття спадщини.
ОСОБА_3 рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2021 визначений додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном у три місяці.
ОСОБА_1 28.01.2021 звернулась до приватного нотаріуса Цариченко Н.В. з вимогою до спадкоємців на суму боргу 12 000 євро.
Звертаючись до суду із позовом про надання додаткового строку для прийняття ОСОБА_11 посилався на те, що його батько ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 04.05.2017, яким все майно заповів йому, що відображено у рішенні суду.
Однак, всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, ОСОБА_3 , під час розгляду даної справи, не повідомив суд про наявність заповіту, складеного батьком, на його ім'я, не зважаючи на те, що надав його у справі, в якій просив надати додатковий строк для прийняття спадщини.
Суд це розцінює як недобросовісну поведінку учасника справи.
Копію заповіту, складеного ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 надала представник ОСОБА_2 .
З цього виходить, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_3 , який спадкових прав на момент розгляду справи у суді не оформив.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом частин першої, третьої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки первісного боржника на нового боржника.
Право на захист є складовою будь-якого суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Наведене дає підстави для висновку, що норми цивільного законодавства передбачають право кредитора на вимогу до спадкоємців.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України.
ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , який має відповідати по його боргах.
Позивачем вимога до спадкоємців подана у встановлений законом строк.
Судом встановлений обсяг майна, отриманого у спадщину, а саме після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у виді 7/18 частки (38,89%) квартири АДРЕСА_3 , яку успадкував ОСОБА_3 , але свідоцтво про право на спадщину не отримав.
Згідно експертного висновку про незалежну оцінку майна вартість кватири станом на 24.03.2023 становить 534 840грн.
Вартість частка квартири, яку отримав ОСОБА_3 у спадщину становить207 999,27 грн.
Станом на 18.09.2023курс євро за офіційними даними НБУ дорівнює 38,9602 грн.
ОСОБА_3 повинен відповідати за борги спадкодавця в межах вартості отриманої спадщини, отже з нього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5338,80 євро.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 відповідно до задоволених вимог, в розмірі 2020,06 грн.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Полудень А.Ю. подана заява про те, що нею буде подано клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст.ст. 1049, 1216, 1218, 1282, ЦК України, ст. 61, 65 СК України, керуючись ст. 265 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) борг в розмірі 5338,80 євро.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2 020,06 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.
Зняти арешт з 5/18 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), накладений ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.08.2023.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду складено 28.09.2023.
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда